Серед багатого скарбу українських народних приказок та прислів'їв знаходимо і такі перлини: «Живе, мов у Бога за пазухою», «Рай під парасолею». Інколи вони звучать глузливо, але лише інколи...
Після жнив хтось з господарів залишив у полі стіжок соломи, мовляв, поки не знадобиться, потім заберу. Вже й вересень минає, почалися дощі, а стіжок стоїть самотньо на полі та розмірковує:
- Ну коли ж мене заберете?..
Не поспішає господар.
Але таке затишне місце відразу вподобали польові миші. Під стіжком облаштували хатинки-нори, з'єднані численними лабіринтами. Зручно, затишно, тепло. Навіть найспритніша лисиця не добереться. А якщо й спробує дістатися, то мишка вмить затаїться в іншій схованці. Весь стіжок не підкопає, сил не вистачить. Сова чи яструб також не дістануться. Благо! На полі ще й залишки зерна. Є чим похарчуватися і зробити запаси на зиму. Не раз спостерігав, як миші спритно сновигали біля стіжка.
Цей стіжок вподобали і горобці. Облаштували гнізда-кубельця. Мають де сховатися у холодну погоду. Справді, рай під парасолею, живуть, мов у Бога за пазухою...
Проте, як кажуть, все прекрасне - скороминуче. Не довго тішилися миші та горобці своїми помешканнями. Після дощів вдарили перші морози. Польова дорога, що вчора була суцільним болотом, враз замерзла. Зручно їхати по такій возом. Колесо не застрягне і коням легко.
Згадав господар про стіжок соломи. Приїхав кіньми, поклав добро на воза і повіз додому.
От тільки мишки і горобчики у розпачі...
Коментарі