(Картинки з життя)

Більшість вважає менеджмент обманом, а фахівців цієї галузі жорстокими людьми, які користуються довірою інших, маніпулюють ними. Не сперечаюся, є й такі. Але не всі! Залежить від того, які схеми і моделі застосовувати і як застосовувати... Описана нами подія - реальна, імена героїв - вигадані...

Професор психології випадково почув розмову студентів-менеджерів Ларрі і Роббі, у яких завтра прийматиме іспит.

Ларрі не вельми успішно вчився, та й вступив до вишу, аби вступити, не соромитися перед батьками, сусідами, приятелями... Ледь-ледь складав іспити. Задатки до навчання у нього були, однак не вельми старався. Роббі, навпаки, виявився відмінником. Але на останньому курсі навчання в інституті трохи «злякався» своєї майбутньої професії, хоча мав талант до неї.

Одного разу Роббі звернувся до свого однокурсника:
- Ларрі, тобі не здається, що наша професія доволі складна і жорстока?
- Чому ти так вирішив? Як на мене, то вона не потребує чогось особливого, а в майбутньому ще й гроші чималі принесе. Радій життю!
- Так, але вони здобудуться шляхом обману довірливих людей.
- Друже! Це на тебе щось не схоже. Ти ж - відмінник, і з місця проходження практики маєш позитивні відгуки... Чому вирішив враз усе полишити? Завтра, до речі, у нас іспит із психології. Іди краще і підготуйся.
- Ми психологію спеціально вивчаємо, щоб потім застосовувати знання на довірливих людях?..
- Дій, як знаєш!

І ось день іспиту. Все звично. В аудиторії професор викликає студента, ставить запитання, той відповідає (чи ні), професор занотовує оцінку у заліковій книжці, щось радить і... до побачення.

Тепер черга відповідати Ларрі. Той не зовсім упевнено розповідає про теорію когнітивного дисонансу.
- Недостатньо ви знаєте цей матеріал, самі ж бо відчуваєте, - не витримує екзаменатор.
- Так, я справді погано підготувався, буду відвертим з вами.
- Добре, що відвертим. Гаразд, давайте заліковку, поставлю вам трійку.
- Спасибі, професоре!

Тепер віч-на-віч розмова Роббі з професором:
- Розкажіть мені про процес навіювання, студенте.
- Вибачте, я не готовий, - ніяково відповів Роббі.

Професор взяв зі столу книжку і промовив:
- Прочитайте її, будь ласка, вона вас зацікавить. Я вчора випадково почув вашу розмову з Ларрі. Повторно на іспит прийдете наступного тижня. І також дякую за відвертість.
- Гаразд, професоре.

Як тільки Роббі вийшов з аудиторії, Ларрі відразу кинувся розпитувати:
- Як там, яку оцінку отримав?
- Наступного тижня буду перескладати іспит. Але професор дав мені прочитати ось цю книжку. (Показав однокурснику, а той і не глянув).
- Ти тримайся, не впадай у відчай! - побажав удачі Ларрі.

Друзі попрощалися, потиснувши один одному руки.

Роббі ішов додому таки похнюплений, занепокоєний. Здавалося, що нікого не бачить і не чує на вулиці. А було доволі людно і гамірно.
Удома відразу взявся за читання. З перших сторінок зрозумів, що професія менеджера - це не професія обманювати, маніпулювати думкою довірливих людей, а, насамперед, - дотримуватися своєї порядності й уміти переконувати, допомогти клієнтові знайти правильний вибір, не на шкоду йому. Адже знання можна застосовувати по-різному, і лихо, коли втратиш гідність, совість.

Наступного тижня Роббі пересклав іспит на відмінно та ще й отримав похвалу.
- Я вам пораджу, - сказав професор, - не залишати менеджмент. Упевнений, це - ваш шлях. Ви станете хорошим фахівцем у цій галузі.
- Дякую, професоре, за підтримку і розуміння!

...Час швидко спливає. Ларрі і Роббі вже й дипломи отримали, отож подалися у пошуках роботи. У престижному торговельному центрі їм, звісно, відмовили, мотивували браком досвіду. Воно й не дивно. Адже хлопці - лише вчорашні випускники. Влаштувалися у бутику консультантами-продавцями одягу. Щоправда, одяг постачали не завжди якісний, та вони змушені були будь-що його продати.

Роббі й далі залишався чесним, совісним. Крім того, добре умів відрізнити підробку товару й оригінал. Недарма брендинг - була його улюбленою дисципліною в інституті. Він завжди застерігав покупців, щоб ті не викидали гроші на вітер. Міг сказати:
- Уподобані вами джинси, кофта не годяться. Підробка!

Ларрі навпаки обманював покупців, користався їхньою довірою, зрештою, як й інші працівники бутика.

Одного разу Ларрі гукнув:
- Роббі! Що ти коїш? Ти ж копійки зароблятимеш. Роби так, як і всі інші працівники.
- Ні! Я так працювати не хочу! Не можу!
- Не будь білою вороною!
- Можливо і так. Але ця група не є для мене референтною. Я дотримуюся поняття совісті. Пригадуєш з психології?.. Отож несу відповідальність за все, що продаю.
- І це мені говорить той, хто двічі ходив складати іспит з психології?!.. Дурень ти, Роббі! - зухвало прокоментував Ларрі.

Тим часом у бутик навідався покупець. Підійшов до Роббі, щоб придбати джинси.
- На жаль, немає тут якісних, - застеріг Роббі. - Жодна річ не послужить вам довго.
- Дякую! Ви - доволі чесний! - відповів клієнт і залишив бутик.
- Ото й справді нерозумний! - подумав Ларрі на свого друга, але промовчав.

Через два дні бутик закрили. Причина - продаж неякісного товару та й ще якісь фінансові негаразди. Це дуже розчарувало Роббі. Сумний ішов додому, думаючи, на які кошти тепер житиме.
- Стривай, стривай! - гукнув до нього чоловік, якому він порадив не купувати джинси.
- Роббі зупинився, упізнав покупця і запитав:
- Щось трапилося?..
- Я є представником торговельного центру, у який тебе свого часу не взяли, але ти чомусь мені запам'ятався. У твоїй порядності я ще раз переконався у бутику. У нас відкривають салон одягу, отож ходжу і вишукую відповідальних менеджерів-консультантів. Ти нам підходиш! Запевняю, одяг буде якісний, брендовий. Ні тобі, ні покупцям не доведеться перебирати товаром, тільки проконсультуватися, що краще личить. Приходь завтра вранці. Порекомендую тебе керівництву.
- Залюбки піду до вас працювати! - зрадів Роббі.

Йому й справді сподобалось нове місце праці. Головне, що не потрібно було обманювати покупців. Та й не хотів і не умів він цього робити.

Напередодні різдвяних свят центр організував презентацію нової колекції одягу, що надійшла у продаж. Проводити її зумисне довірили Роббі, як молодому і перспективному менеджеру. (Чи не різдвяна казка!). Відкриваючи презентацію, з-поміж іншого Роббі розповів, як свого часу засумнівався: чи доцільно бути менеджером?..

Урочиста частина завершилась. До втомленого і схвильованого (а втомленого через хвилювання, ще б пак!) Роббі зненацька підійшов професор психології. Серед безлічі покупців він і не побачив свого учителя.
- Я радий за тебе, друже, - похвалив професор. - Ти використав знання психології з хорошою метою.
- Це ви мене навчили бути хорошим менеджером і, головне, залишатися совісною людиною. Спасибі, професоре!

Маркіян ЛЕХМАН.
Студент факультету медіакомунікацій та підприємництва Української академії друкарства
м. Львів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 серпня 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 травня 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 квітня 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 квітня 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 березня 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!