Замерзло сонце на вітрах розлуки,
А сніг чужини обпікає душу,
Сніжинок падаючих чую звуки
І з їхнім холодом я жити мушу.
Вітри студені рвуть шалено долю,
А може так судилось українцям?
Перестраждаєм за здобуту волю
Й налито буде щастя нам по вінця?
Надій стріла летить у невідоме,
Чи ж буде в ньому сонце для нас гріти?
Чи житимемо ми в своєму домі?<
Чи не зів"ялить світ вкраїнських квітів?
Замерзло сонце на вітрах розлуки,
Сльоза гаряча в серці запеклася,
З благанням простягаю в небо руки:
Пошли, мій Господи, Вкраїні щастя.
