Все блоги
Подарок радости и печали
- Информация о материале
- Автор: Алька Алфёрова
- Просмотров: 981
Этот фоторепортаж я сделала 4-го декабря на ярмарке «Европейское Рождество», которая ежегодно проходит у нас в Екатеринбурге в Литературном квартале и которую организуют генконсульство Германии, городская администрация и Объединённый музей писателей Урала (однажды я уже рассказывала о ней, два года назад). Хотела выложить этот пост 25-го числа - скоро новогодние и рождественские праздники, и многие наши друзья празднуют в этот день Рождество (по римо-католическому календарю). Но так получилось, что этот день был очень горестным - разбился самолёт, погибли люди, и рассказывать об увеселениях было неуместно и невозможно...
Потому выкладываю эти фото сегодня. Я думаю, что когда люди не дико и бесчинно веселятся, а радуются чему-то красивому, хорошему, доброму - то это хорошо. И если вы поглядите на эти фото и порадуетесь, то этот мир станет немножечко лучше, чем был. Одна моя знакомая мудрая женщина говорит, что искусство - это единственное, что оправдывает существование человечества. Наверное, она права. И мне ещё кажется, что настоящее искусство не может существовать без любви к людям. Без любви в искусстве нет смысла, и нет Бога (или если вы не верите в Бога, назовите как-нибудь иначе это отсутствие Чего-То, Без Чего Нет Ничего).
Я не знаю, зачем происходит в мире столько несправедливых вещей. Не знаю, можно ли сделать так, чтобы они никогда не происходили, и из моих поступков в том числе. И что нас ждёт впереди, каково будущее человечества - не знаю, и не могу вообразить. Но попытаться что-нибудь исправить и изменить, наверное, всё-таки можно.
Что такое хорошо...
- Информация о материале
- Автор: Александр Иванович
- Просмотров: 823
Удивительная вещь. Последнее время многие мои собеседники не знают что такое хорошо, что такое плохо. Я не шучу. Путаются в двух соснах.
- Ну, если тебя обворуют, разве это хорошо? - спрашиваю.
- Ну, может и хорошо, - кокетничают собеседники. - Может у меня украдут то, про помощи чего я сделаю зло.
Удивительная наивность... или не наивность, а отстраненность, безволие, думалось мне. Казалось, достаточно почитать такому взрослеющему гражданину детскую книгу Маяковского, чтобы понять, что:
Барвистої ялинки! Смачної куті!
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 664
Вітаю усіх маліжан, своїх друзів, побратимів по перу, наставників з наступаючим Новим Роком і Різдвом Христовим!
Зумисне роблю це заздалегідь. Адже сьогодні — 24 грудня — у Вселенській Церкві Святий Вечір.
У нашій сім'ї повелася добра традиція: ставимо і прикрашаємо ялинку саме перед Різдвом за римо-католицьким календарем. Отож народження Ісусика святкуємо двічі: і 25 грудня, і 7 січня (за календарем церков східного обряду).
Нехай Дитятко Боже принесе Вам мир, злагоду, здоров'я, творчу наснагу, пишного дідуха, барвисту ялинку і смачну кутю!
Веселих свят!
Щиро Ваш — маліжанин Маркіян Лехман.
Півень у народних віруваннях
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 1031
За східним календарем 2017-тий — Рік Півня. Однак ця свійська птиця доволі популярна й в українському фольклорі, прадавніх віруваннях.
Як оповідають народні перекази, повір'я, крик півня, що віщує наближення дня, відганяє від хати нечисту силу, злих духів. У численних оповіданнях про відьом, чортів, упирів та інших демонічних істот людина, яка протистоїть потойбічному світові, повинна протриматися цілу ніч, поки не заспіває півень. Тоді нечиста сила змушена буде відступити, інакше назавжди заклякне. Пригадайте повість Миколи Гоголя "Вій", принаймні, художній фільм, знятий за її мотивами.
Збереглося багато народних переказів, коли чорти хотіли скинути на церкву, монастир чи село велетенський камінь. Вже й викотили його на високу гору. Але як тільки тричі заспівали півні на світанку, лиходії щезли, а камінь так і залишився на горі, наче застиг. (Наприклад, такий переказ поширений у селищі Підкамінь Бродівського району на Львівщині).
Работа на каникулах
- Информация о материале
- Автор: Гера Дедюхин
- Просмотров: 809
Давно не размещал никаких новостей о съемках. Не хочу оправдываться десятым классом и занятностью в театре-студии. Съемки прекратились в общем-то из-за череды неудач с камерой. Во-первых, свою самую первую Panasonic я успешно потерял вместе с сумкой и фотоаппаратом. Оставил в автобусе. Вот так вот... Купил я, значит, вторую камеру, почти такую же. Проработал она полмесяца и крякнула. Вот так как-то. Но руки я не опускаю. И с новогодних каникул начинаю работу над новым роликом. Будет он сниматься по песне Владислава Крапивина:
Біля годівнички
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 927
(Зі спостережень, занотованих у фенологічний щоденник)
Зима. Сніг. Мороз. Холодно і голодно пташкам. Тож, як кажуть, зима — не мати, а голод — не батько! Під товстим шаром снігу, тим паче, якщо внизу ще й утворилася крига, дрібним пернатим годі знайти насіння рослин, яке опало влітку, восени. У селах для них прохарчуватися значно простіше. Можуть поласувати тим, чим господарі підгодовують домашню птицю — курей, качок, гусей, індиків. А в містах?.. Доводиться розраховувати тільки на годівничку, якщо добра рука прикріпила її на дереві, особливо, коли годівничка не буває порожньою. Зрештою, годівнички знайдеш і в сільських садах. Так добрі господарі дякують птахам, що борються зі шкідниками.
У Червонограді на центральній площі міста чуйні люди час від часу підгодовують голубів. Щось із цього «святкового столу» перепадає і дрібним пташкам. Але так, мабуть, не в кожному місті, містечку. Може, я й помиляюся. Сороки, ворони, галки не пропадуть. Знаходять для себе харчі у смітниках. Розумію, що це дещо гидко звучить. А коли дошкуляє мороз, то всідаються на місцях, де прокладено під землею теплотраси, і гріються. Одного разу прорвало теплотрасу. Посеред зими завирував «гарячий гейзер». І щоб ви подумали?.. Ворони влаштували собі колективну купіль. Однак трасу швидко відремонтували, безкоштовну лазню для ворон закрили.
...У нашому дворі на горобині висить годівничка. Відверто кажучи, на знаю, хто постарався. Це не просто годівничка, а щедра багата хата! Кожен щось підсипає. Тут на пташок завжди чекають крихти хліба, насіння соняшника, зерна пшениці (закупили на різдвяну кутю і є надлишок), навіть хтось не пошкодував жменьку гречки та пшона — також «смаколики» для пернатих.
Звіробій
- Информация о материале
- Автор: Лерія Кот
- Просмотров: 748
Обожнюю квітучий звіробій,
Ніжний аромат його та колір.
Зірву його, і буде тепер мій.
Прикрашу ним шовковий комір.
Обожнюю медовий аромат,
В захваті від кожної пелюстки.
Це безперечно щастя препарат,
Коли душа втомилася від пустки.
Обожнюю плести з нього вінки,
Хоч він ламкий, та не плететься швидко.
Я в серці залишу запах п'янкий.
Звіробій – моя чарівна квітка.
В «КЛАДОСКОПЕ» новая конкурсная викторина!
- Информация о материале
- Автор: Папченко
- Просмотров: 671
Борьба за звание лучшего отгадывателя викторин сезона 2016-2017 гг. продолжается! И сегодня наш детский сайт предлагает вашему вниманию новую литературную викторину - по знаменитой сказке «ПРИКЛЮЧЕНИЯ ЧИПОЛЛИНО» известного итальянского писателя и сказочника Джанни Родари! Викторину составили наш автор Леся Максим и её мама Кристина.
------------------
Боротьба за звання кращого відгадувача вікторин сезону 2016-2017 рр. триває! І сьогодні наш дитячий сайт пропонує вашій увазі нову літературну вікторину - за знаменитою казкою «ПРИГОДИ ЦИБУЛІНО» відомого італійського письменника і казкаря Джанні Родарі. Вікторину склали наша авторка Леся Максим та її мама Крістіна.
«Екзотичний» птах наших лісів
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 919
Якби мене запитали: «Кого з птахів наших лісів ти назвав би «екзотичним»?», то, не вагаючись, відповів би: «Сойку!». Цілком згоден, що комусь подобаються інші птахи. Приміром, прекрасна золотиста іволга. Саму її не бачив (тільки на фото та малюнках), але голос чув.
— Це — іволга співає, — підказав старший дядечко.
Зате бачив її гніздо у лісі, гойдалося високо на гілці дерева, мов та люлечка.
Не менш симпатичний, також золотистий, зі строкатим хвостиком, мов у дятла, довгодзьобий одуд. Коли настовбурчить свого чубчика, то стає схожим на папугу. Кажуть: «Свище, мов у дудку грає». Але і його бачив тільки на фото...
Ну, а чим завинив всюдисущий (і лісовий, і польовий, і парковий, і сільський, і міський...) горобчик?.. І він симпатичний! Звеселяє нас весною, стає бадьорим, азартним, безперервно цвірінькає, купається у калюжах води-сніговиці, наче хоче розбудити нас, людей, від зимової сплячки: «Прокиньтеся! Розкрийте очі! Весна іде!..».
Та все ж, подобається мені сойка! Мабуть тому, що частенько зустрічав її і в лісі, і на узліссі, і в парку, і в селі... Хоч орнітологи вважають її лісовим мешканцем, але, як бачимо, вона не тільки мешканець лісу. У вирій не відлітає, зимує у нас, тож, звісно, ще пізньої осені перебирається ближче до людський поселень.
Сойка — справді гарна! Розміром з голуба. Верх тіла світло-коричневий, низ світліший. Надхвістя, підхвістя, горло й пляма на крилі білі. На крилі ще є яскраво-блакитна пляма з дрібними поперечними смугами. Хвіст і кінці крил чорні. Але під сонячним промінням чи на снігу вони переливаються у темно-синій колір. (Тому у народі птаха називають — сайка синьокрила). Верх голови світлий, рябий або темний. Від дзьоба до шиї — чорні «вуса». (Як завжди, змальовуючи словесні портрети пернатих, у таких випадках користуюся біологічними довідниками). Живиться сойка комахами, насінням, плодами, жолудями. Нерідко розорює гнізда інших птахів, як правило, дрібних. От, злодійка!..
Казка про лисичка і вовчик
- Информация о материале
- Автор: Наталія Чонка
- Просмотров: 1095
Жили були Лисичка сестричка і Вовчик братик. Наступила зима. Вже небуло їжі.А вовк такий голодний.Пройшов тиждень.Гуляє вокв по снігу
Проходить вовк попри лисичиної хатки пахне пиріжками. Вовк стукає у віконце стук-стук.Підходитьлисичка до віконця і запитує:
-Що тобі треба вовчику?
А він їй:
-Лисичко рідненька у гости будь ласка пиріжком.
-Ні вовчику попереду ще 2 місяці!У менеж небуде що їсти. Йди собі рибки в оболонці налови.
-Ні я тебе знаю.
