Святий Валентин — ім'я одного з трьох ранньохристиянських святих. Православна Церква вшановує мученика Валентина Доростольського, що постраждав за віру в Христа у 228 році (дата у церковному календарі — 7 травня); священомученика Валентина, єпископа Італійського — убитого 273 року також за християнське віросповідання (12 серпня); священомученика Валентина, пресвітера, Римлянина — закатованого за проповідь про силу віри у Христа 269 року (19 липня). Католицька Церква відзначає це свято Валентина 14 лютого. Саме він є найпомітнішою постаттю.

Валентин Римлянин служив єпископом італійського міста Терні в той час, коли християни зазнавали переслідувань з боку імператора Клавдія. Його схопили за сповідування Христової Віри, закули в кайдани і привели до імператора на допит.
— Що ти думаєш про богів Зевса і Меркурія? — запитали його.
— Нічого іншого я не думаю, як тільки те, що вони були жалюгідні і нечестиві люди (!), які свого часу провели життя в пороках і задоволеннях тілесних.

Своїм катам він так само розповідав про Христа, про порятунок, пропонував імператорові покаятися.

Я багато читав про омелюхів — птахів, трохи більших за шпака, які мешкають у наших лісах, у вирій не відлітають, переглянув безліч фотографій і малюнків з їхнім зображенням, навіть вивчив напам'ять "пташиний портрет". На голові — великий чуб, мов у папуги. Забарвлення коричнево-сіре. На крилах мають білі, червоні та жовті смужки. Хвіст сірий, з чорною та жовтою смугами на кінці. На підборідді чорна пляма. Давно хотів побачити цих барвистих красенів, "познайомитися" з ними ближче, але у лісі ніде і ніколи не зустрічав.

Знаючи, що на зиму (у листопаді) омелюхи перебираються ближче до людських поселень, шукав їх у міському парку, у приміській лісосмузі, у селі заглядав у садок, та, виявляється, і це — марна справа. Все ж одного разу пощастило зустріти їх у Червонограді...

Сегодня, 9 февраля 2017 года, в результате закрытого тайного голосования, большинством голосов членов «Совета сайта» (6 - за, 0 - против) было принято решение создать в «Газетище» новую рубрику - «Самоделки», в которой ребята-корреспонденты могли бы рассказывать о вещах, которые они умеют делать своими руками: как смастерить воздушного змея, кораблик, фоторамку, новогоднюю игрушку, дворец и т.д., в том числе о собственных изобретениях.

Рубрика будет создана в «Газетище» в ближайшее время, после проведения необходимых для этого технических работ.

Зам. Пред. «Совета сайта»
Тополёнок
....................................................

Указ №9 про створення нової рубрики «Саморобки» в нашому «Газетіщі»

Сьогодні, 9 лютого 2017 року, в результаті закритого таємного голосування, більшістю голосів членів «Ради сайту» (6 - за, 0 - проти) було прийнято рішення створити в «Газетіщі» нову рубрику - «Саморобки», в якій діти-кореспонденти могли б розповідати про речі, які вони вміють робити своїми руками: як змайструвати повітряного змія, кораблик, фоторамку, новорічну іграшку, палац і т.д., в тому числі про власні винаходи.

Рубріка буде створена в «Газетіщі» найближчим часом, після проведення необхідних для цього технічних робіт.

Заст. Голови «Ради сайту»
Топольонок

Настала осінь, а разом з нею 1-ше вересня. Чим не чарівна пора року? Всі такі гарні, з бантиками і квітами в руках. Ці квіти щороку зривають для вчителів… Тоді я була простим бібліотекарем школи, хоча мала освіту вчителя української літератури. Я дуже любила свято 1-го вересня, лише цього дня учні квапилися отримати книги, більше того, стояли в чергах, лаялися через підручники, коли тих не вистачало. Бібліотека у нас невеличка, були і такі проблеми, доводилося позичати в бібліотеках сусідніх сіл.

Потім наставало 2-ге вересня і бібліотека пустувала. Кожного дня, я проводила свій час з книгою в руках. Як не спонсор купить цікаве читання, так починаючий автор надішле свою книгу.

Якось мені набридло сидіти, і як-то кажуть «протирати штани», і я вирішила влаштувати літературний вечір. Сенс його був у тому, аби учні не лише зачитали власні твори (щоправда письменників у нас було мало), а ще й почути думку учнів про деякі книги. Та чомусь і після цього до бібліотеки ніхто не навідався.

Минуло два дні, і я все таки дочекалась відвідувачів. До мене навідалась учениця 8-Б класу – Лариса. Я ще здивувалася, як в ХХІ віці хтось може жити без Інтернету. Її мама теж бібліотекар, і свій Інтернет, вона замінювала міською бібліотекою. Та на днях мама дівчинки захворіла, і не мала змоги виїхати до Києва.

Друзья! Сегодня около 12:00 по времени Екатеринбурга случился технический сбой. Нам пришлось "откатить" сайт на сутки. То есть, все что написано и сделано было на сайте в рамках этих последних суток, исчезло. Просим обратить внимание! Продублировать информацию, отправить вновь письма, которые вы писали в этот промежуток времени.

Увы! Наш сайт-фрегат сложный довольно механизм. И изредка что-то в нем ломается. Хорошо, что случается это редко.

------------

Друзі! Сьогодні близько 12:00 за часом Єкатеринбурга стався технічний збій. Нам довелося "відкотити" сайт на добу. Тобто, все що написано і зроблено було на сайті в рамках цієї останньої доби, зникло. Просимо звернути увагу! Продублювати інформацію, відправити знову листи, які ви писали в цей проміжок часу.

На жаль! Наш сайт-фрегат складний досить механізм. І зрідка щось в ньому ламається. Добре, що трапляється це рідко.

Найвеличніше церковне свято лютого — Стрітення Господнього. Християни східного обряду завжди відзначають його 15-го дня місяця. У цей день, згідно Нового Завіту, Пречиста Богородиця і Святий Йосип Обручник принесли Ісусика до храму. Дитяткові Божому якраз виповнилося 40 днів і Його мали посвятити Богові. Так вимагав іудейський закон щодо первонароджених.

Ще перед входом у храм Ісусика взяв на руки праведний старець Симеон, якому було 300 років. Він мав видіння від Господа, що доти не помре, допоки не зустріне Спасителя світу. Старець упізнав у Дитяткові Месію, про що й сповістив усіх присутніх у святині. Тож тепер міг спокійно спочити у Бозі. Про цю подію також дізналася старенька, 84-літня праведниця Анна. Вона відразу стала ширити звістку про народження Спасителя.

Цього дня у церквах святять стрітенські свічки-громниці, які наділяються чудодійною силою. Вважають, що освячена сім років поспіль на Стрітення свічка може відвернути грозу і блискавку. Її запалюють, коли хтось важко занедужав. Стрітенська вода цілюща, як і йорданська.

Однак це свято не тільки церковне, а й народне. Воно неабияк позначилося на побуті українців, зокрема, у давніші часи за ним прогнозували погоду на майбутнє. Адже "на Стрітення зустрічаються зима з літом (весною)". Тепло неодмінно переможе холод! Тому Стрітення ще називають Зимобором. Тільки-от, коли це станеться?..

...Одного разу на Стрітення після закінчення Служби Божої я вийшов з батьками з церкви. У руках ніс свічку-громницю, вже декілька разів освячену. В усіх бадьорий, піднесений настрій. Додому не поспішали. Вирішили прогулятися містом, парком. Розтанув сніг, пригрівало сонечко, вулицями бігли потічки води.
— Вже наче й весна прийшла! — радісно поділився з батьками враженнями.
— Не тішся, Маркіяне, потеплінням на Стрітення, бо зима ще повернеться, — застеріг тато. — Бачиш, як на дахах повисли довгі бурульки, то ще стільки снігу намете. Зате у травні добре виростуть трави, кінь і корова напасуться. Ще кажуть: "Коли на Стрітення відлига, то весна пропаде надовго, а коли холодно, то весна не забариться".
— Тату, — запитую, — звідки ти це все знаєш?..
— Дідусь навчив, — відповідає. — А дідуся навчив його прадідусь. Ось так усно і передаються ці знання від покоління до покоління. Пам'ятаймо і бережімо своє!

Капає з дахів, а весна забариться... Не міг у це повірити.
— Зате влітку у вуликах накапає багато меду, — заспокоїв тато.

Внимание! Важное сообщение! Сегодня состоялся третий радиоэфир нашей детской радиостанции «SEMPER PRIOR». Теперь уже полностью весь эфир был проведен силами детский редакции! Нажми здесь справа в меню кнопку "Наше радио", перейди на сайт радио и слушай. Хочешь тоже участвовать в создании радиопередач? Пиши сюда: Адрес электронной почты защищен от спам-ботов. Для просмотра адреса в вашем браузере должен быть включен Javascript.

Ваш Папч

Уважаемые наши пираты и пиратки, а также граждане взрослые!
Предлагаем вашему вниманию новую викторину в разделе «КЛАДОСКОП» нашего сайта, викторину по повести Майн Рида «Морской волчонок»!

Шановні наші пірати і піратки, а також громадяни дорослі!
Пропонуємо вашій увазі нову вікторину в розділі «КЛАДОСКОП» нашого сайту, вікторину за повістю Майн Ріда «Морське вовченя»!

Внимание! Сегодня, 7 января 2017 года:

Кавалером ордена второй степени «СЕРЕБРЯНАЯ ЗВЕЗДА» становится пользователь сайта «Сокровища Папча» Юлия Моисеенко (ник Юля). Награждается за инициативу при создании новых проектов нашей детской республики и за проявленные ею при этом организаторские способности.

Медалью «SNAIPER» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Леся Максим (ник kartohka12345) - за активное участие в работе нашего конкурса викторин, а также за творческий подход к созданию аудиокомпозиций для нашего радио.

Совет модераторов сайта «Сокровища Папча»

.........................

Увага! Сьогодні, 7 січня 2017 року:

Кавалером ордена другого ступеня «СРІБНА ЗІРКА» стає користувач сайту «Скарби Папча» Юлія Мойсієнко (нік Юля). Нагороджується за ініціативу при створенні нових проектів нашої дитячої республіки і за проявлені нею при цьому організаторські здібності.

Медаллю «SNAIPER» нагороджується користувач сайту «Скарби Папча» Леся Максим (нік kartohka12345) - за активну участь у роботі нашого конкурсу вікторин, а також за творчий підхід до створення аудіокомпозицій для нашого радіо.

Рада модераторів сайту «Скарби Папча»

Вони стоять у коморі, в сільській хатині бабусі Лесі, нікому не потрібні, припадають пилюкою, нудьгують за зимою та за... мною, очікують, що знову всядуся на них і помчу з гірки у долину. Там, у темному приміщенні, вони навіть не знають, чи то літо надворі, чи білосніжна зима, згубили відлік часу. Давно вже не катаюся на них, бо виріс з цього віку, ровесники засміють. Але все ж вони для мене дорогі. Ці санчата подарував дідусь Роман (придбав на пенсію), коли мені було щойно три роки. Чомусь особливо вкарбувався у серце цей епізод. Згадую його часто-часто, як пам'ять про дідуся. Його не стало, коли я навчався у другому класі.

З теплотою згадую й те, як дідусь Роман возив мене, ще зовсім малого, на санчатах, розповідав веселі історії. З плином часу забув багато деталей, тільки не ці епізоди. Один з них і тепер викликає щиру посмішку.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

one

Накануне

Катя Зуева
03 февраля 2026

Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...

golubki

Путешествие в мир голубей

Лиза Зуева
25 апреля 2025

Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...