Звичайне містечко, де всі знають одне одного. Людська віра в те, що все добре. Всі зранку ходять до школи або на роботу. Нічого такого незвичайного могло б не бути, якби не ліс. Ліс Смерті. Кожного року вибирають 3 дівчат і 3 хлопців 15-16 років. Які вирушають туди у пошуках чогось важливого.
Ніхто звідти ще не повернувся. Ходять чутки, що там щось підстерігає і вбиває або вони знайшовши те важливе йдуть самі кудись далі. Але багато доказі є, що все-таки перший варіант правдивіший. Серед юнаків та дівчат проходять тести, де вирішується їхня подальша доля. Чим більший у тебе бал, тим більше є шанс потрапити у ЛС - Ліс Смерті.
Я щось машині не довіряю, люди теж. Тому після робота діти проходять і в живу. Моя старша сестра, якій уже 23 роки, ні раз у ліс не зайшла. Так трапляється з багатьма. Але потрібно протриматися 2 роки. Не знаю, чого, але цей день мені ніколи не подобався. Навіть зараз, коли мені тіки 14. Я знаю, що у туди точно не потраплю, але все ж щось не так. Є три етапи. Перший, коли весь народ збирається на площі і ти молишся щоб не назвали твоє ім'я. Другий, коли машина дає тобі бал від 10 до 120. І третій, коли ти відповідаєш на питання, про які навіть не здогадувався.
- Ну ось знову день виборів, - глухо промовила моя сестра.
Ви спитаєте, де мої батьки? Вони загинули ще рік тому. При пожежі у кінотеатрі. Так, містечко у нас маленьке, але влада рішуча.
- Ой та що такого станеться? Постоїмо 15 хвилин і підемо. Це ж тіки пару імен, - так, а ось це вже я. Тиха, спокійна Міна. Знаю, знаю, ім'я мені пасує.
- Фух, нарешті прийшли. Перший раз бачу стільки народу.
- Ей, Ната, ти ж знаєш, що в цей день мусять бути всі. І я сумніваюся, що людей побільшало за останній рік. Можливо немовлят більше, але це ж непомітно.
І тут я бачу, як на центр площі виходить ВОНА, мадам Мальджус'є. Ех, верховна рада все-таки. Пишне вбрання.
- Вітаю вас всіх бачити тут. Як ви вже знаєте, сьогодні відбудеться відбір на ЛС. Ну щож, всім удачі. І хай вас і ваші гріхи забере Ліс Смерті. Ха-ха, - сказала вона хижо.
Ну як завжди. Нічого не змінилося. А от і наш міністр Карл. Ви зараз думаєте, що щось аж занадто як для містечка. А от вам і ні. Нас хоть і мало, але все має бути як у всіх. Слова мадам Мальджус'є.
- Пелші тли юнаки, - він не змінився. Так і картавить після дня гарячого шоколаду: - Нед Лудень...
Можливо, він мав на увазі Неда Рудень? Так він симпатичний але самозакоханий егоїст.
- Малк Лютий...
Це мабуть Марк Лютий, повна протилежність Неда. Страшненький, але розумний. Прізвище не дуже підходить.
- І Лей Белт.
Ага, Рей Берт найсимпатичніший, чесний і крутий Рей. А ви що хотіли? Я як дівчина маю хоть у когось бути закохана. Те, що він потрапив у ЛС, мене засмутило.
- Длугі тли дівчини: Аля Нейла...
Алька Нейра копія Неда.
- Соня Юлій...
Ух, а прізвище прям як ім'я Юрій. А цю я вже добре знаю. Дружили колись давно. Мені було 8 років.
- Міна Нестлі.
Почувши своє ім'я мене охопив холодний піт. Це не може бути, наприклад тому, що мені всього лише 14. Всі вибрані пішли до влади, а я так і стояла на місці не знаючи що робити, та щей сестра кудись ділася. Ніби навмисно хотіла спекатися. Я збиралася було втекти, як Карл мене помітив.
- Міночко, ти куди зіблалася? Ти мусиш піти з іншими вибланими.
- Так звісно. Але ви не помітили, що мені 14?
- Часи міняються - нові дії, нові закони. А ти хіба не знала? Тобі сестла нічого не лозказала?
Так. Ната не змінилася. А я думала, після смерті батьків вона змінить своє ставлення до мене.
- Міно, ходімо нас уже зачекалися. Найстлашніше попеледу... - Карл вмів підтримати.
Читати «Ліс Смерті. Частина 2»
Коментарі
Сподіваюся, в фіналі історії все ж буде хоч якийсь хеппі-енд.
А еще напоминает мне немного какое-то кино... в названии птица сойка кажется. Забыла название. Или игры какие-то. Нет, не вспомню название... Там тоже действие в лесу. Ну, может мне показалось
Плохо знаю язык "Вітаю вас всіх бачити тут." - так правильно? Сори