Були собі козаки. Одного разу пливли вони по Чорному морі. Все було спокійно. Аж раптом побачили острів. Вони не знали, що острів завоювали пірати. От козаки і припливли до цього острова.
Всі козаки вибирали собі партнерів: Іван та Василь, Тарас і Петро, Степан і Владислав. А от ще є Артем і Андрій. Це і є наші головні персонажі.
Полягали вони спати. Але деякі козаки не хотіли спати, вони не були сонні, а розпалили вогнище і смажать собі м'ясо та рибу. Серед них є наші персонажі Артем і Андрій. Вони розпалили вогнище і дивилися на зоряне небо. З часом їм це набридло, і вони заснули, наче після колискової.
Рано-вранці Андрій устав першим. Він вирішив прогулятися островом. Цей острів для нього був не дуже знайомий. Побачивши велике дерево, подумав що це самотнє дерево і ніякої небезпеки для нього нема. Але він дуже помилявся. Якраз на цьому дереві влаштували домівку пірати, іноземні здодії та інші бандити. І от він, нічого цього незнаючи, почав робити ранкову зарядку. Туди входили: віджимання, підтягування (турніка не було, тож прийшлося підтягуватися на гілці), качання нижнього та верхнього пресу та інші вправи. І якраз, коли він робив ці вправи, один із бандитів або піратів (навіть я не знаю, хто з них) нахилився до нього і потягнув козака вгору, на дерево. Він ще попросив своїх колєг допомогти в цьому.
І ось коли він його притягнув до хатинки, головний пірат Джек почав його запитувати: звідки той, чиє ще хтось із козаків, як він сюди потрапив та про інше. На деякі запитання Андрій давав відповідь, на деякі, мовчав, але, врешті-решт, Джек наказав іншим розбійникам закувати козака залізним ланцюгом.
Зловісний пірат не хотів витрачати час на цього парубка, то ж вирішив взяти за нього викуп. Поки ще був ранок, Джек наказав своїм злодюгам написати записку козакам, які ще спали. В ній було написано за кого і скільки треба дати викупу, і вказано місце для зустрічі.
Перед тим, як пірати виходили, встав і наш Артур. Лишень протерши очі, він побачив, що його вірного друга Андрія нема. Вмить він розбудив ще декількох колег і попросив допомогти знайти найкращого друга.
Виходячи на пошуки, козаки побачили, що йдуть пірати. Добра команда прослідкувала за за ворогами. Вони побачили, що ті дійшли до табору, і за командою капітана один із злої команди тихенько підікрався до противника і поклав біля козака, який спав, якийсь папірець і поставив на ньому маленький камінь, аби записку не забрав вітер.
Як той відходив назад, то випадково наступив на гілочку і розбудив козака (мабуть це був Василь, партнер Івана). Козак різко встав розплющивши очі й побачив пірата, який втікав. Та доганяти його не став, бо той був дуже – дуже далеко. Він побачив біля нього записку. На зворотньому боці записки парубок прочитав: «Молодий козаче! Ми, команда «летючий корабель», взяли в полон твого товариша Андрія. Якщо ти й інші козаки захочете повернути його, то дайте за нього викуп. Ми будемо чекати вас в Парижі, на вулиці Ейфелевої вежі 118. Чекаємо вас в п'ятницю (а то був понеділок). Чекаємо вас!». Василь пішов шукати побратимів, але ті виглянули зза дерев, і покликали його. Той підійшов, і показав записку. Зібравшись усією командою, вони вирушили в дорогу.
Де вони лише не шукали потрібне місто та вулицю (оскільки вони не мали карти або компаса). Були вони всюди: в Африці, в Америці, в Росії, в Німеччині, в Бразилії в Австралії і навіть на північному полюсі ну можна сказати що всюди, в країні були доти, доки не взнавали що це за країна. Але врешті-решт знайшли це місце. Вони зайшли в приміщення і Артем відразу крикнув:
- Ей, бовдури, віддавайте Андрія! Але Джек відповів:
- Е…Я тобі його так просто не віддам. Давай гроші! Але Артем мав що сказати:
- Тобі… гроші… Ха! Нізащо (він це ще спочатку спланував відповісти).
- Віддавай, ато голову відріжу шаблею! І почалася битва. Козаків було менше але вони були сильніші, прудкіші, і розумніші і якраз тому вигравали бій! Зчасом, залишився із злої команди лише Джек та та іще декілька розбійників. І злодії здалися піднявши руки. Козаки зв'язали суперників і врятували Андрія. І коли вони вийшли з приміщення то побачили великий вертоліт яким напевне злодії прилетіли. І от вони всі залізли в вертоліт. Ніхто не вмів ним керувати. Але на щастя Тарас (один з козаків) побачив інструкцію. Іван сів за кермо і вони полетіли додому, до України. А в дома зробили свято. І я там був, мед - пиво пив, по бороді текло, а в роті не було.
От і казочці кінець, а хто слухав - молодець.
«Подорожі козаків по планеті. Історія 2» читайте тут.
Коментарі