Одного сонячного ранку наші відважні козаки відпочивали на пляжі (їхнє селище було на острові, на березі якого був пляж). І було їм дуже весело.
Однак в несподіваний момент їхнє задоволення перервала одна дивина. На самісінький пляж знесилено впало загадкове створіння: тулуб мало як в орла, голова – крокодила, хвіст – змії, а руки, тобто лапи – як в тигра. До того ж мало воно ще незвичайнішу частину тіла – плавники. Козаки були в шоці! Артем обережно, переборюючи сум'яття, підійшов до цієї істоти й спитав:
- Хто ти такий? Що ти за створіння? Та як тебе звати?
- Мене звати Кай, - відповіло дивне створіння. – Я теж людина, як і ви.
- Невже? - ледве наважившись спитав Андрій. – Тоді чому в тебе тіло тварини?
- Я якраз шукав допомоги. Одного разу, - вів далі Кай – я зі своїми друзями – Коулом, Зейном та Джеєм пішов в гості до нашого спільного друга – Ллойда. Але несподівано звідкись появилась відьма. Вона наклала на мене прокляття, і тепер я - як я називаю – мікс-тварина. А потім відьма взяла мене в полон.
Однієї ночі я втік. Поки зла чаклунка спала, я пробрався до її книги заклинань і прочитав заклинання, в надії зняти прокляття. Але перегорнув одразу дві сторінки й вийшло зовсім інше заклинання – заклинання «подорож у часі»! І я перемістився у ваш час. Доречі яке це століття?
- Двадцять перше. – відповів Тарас.
- Ого! Я перемістився аж на шість століть!
- А ти виходить з шістнадцятого? - перепитав Андрій.
- Так. – відповів Кай.
- Зрозуміло. – зробив висновок Артем.
- То ви допоможете мені? – спитав Кай.
- Звісно! – хором відповіли козаки.
І наші герої почали збиратися в дорогу. Вже за кілька годин козаки та Кай рушили. В якусь хвилину в Андрія виникло запитання:
- Як ми туди доберемось, якщо ми на п'ятсот років пізніше?
- Ми поїдемо на руїни того замку, в якому жила відьма. – спокійно, наче передбачивши це запитання відповів Кай.
Козаки спробували ввести у навігатор адресу того замку, але на жаль GPS показав лише одну фразу – «такої адреси не існує». Тому зачарований хлопець просто показав дорогу.
Але ми повернемось у теперішній час. Поки я роповідав вам усе це козаки та Кай вже долетіли до колишнього замку відьми.
- За цих п'ятсот років замок кращим не став! – поскаржився Кай.
Наші головні персонажі були прямо під гігантськими дверима цієї на перший погляд «фортеці». Аж раптом двері заскрипіли і почали відчинятися. І за кілька секунд велетенські двері були повністю відчинені. А всередині було дуже темно, ну просто чорно. Козаки та Кай вийшли з вертольота. Потім зайшли в замок. Аж зовсім несподівано двері самі зачинилися. Всі були налякані. Але на щастя всіх Тарас витягнув і підпалив сірник. І ще несподіваніше в світлі козаки побачили що були оточені монстрами! Це були зомбі, скелети та оборотні! Усі (крім чудовиськ) були ще більш налякані! І наша відчайдушна команда навіть не думаючи рвонула по довгому коридорі. Також моторошні були й картини, які рухались. Увесь цей жах нагадував фільм про Гаррі Поттера! І знову показались величезні двері. Козаки відчинили двері і побачили стіл, на якому лежала книга з написом «книга заклинань». О ні! Монстри були уже близько! (сказав я).
Козаки швидко закрили двері ключем, який висів поруч на ланцюгу. Андрій схопив книгу заклинань, подивився зміст, знайшов заклинання «реверс», і пошепки прочитав його. А обернувшись побачив не «мікс-тварину», а хороброго самурая. Монстри теж стали простими людьми.
- Дякую вам велике! – сказав Кай.
Він взяв книгу заклинань, прочитав заклинання «подорож у часі», і поступово відкрився портал. Потім він порвав книгу заклинань, і попрощавшись зайшов у портал.
От і казочці кінець, а хто слухав – молодець.
«Подорожі козаків по планеті. Історія 2» читайте тут.
Коментарі