1 1 1 1 1 (0 голосів)

Ну хто б міг подумати!
І це в центрі Полтави!
Стрункі розкішні панни стоять на площі. Зодягнені в яскраві шати з клаптиків сонця. І в кожної на шиї - намисто...
Раптом дмухнув вітер-розбишака... І полетіли додолу намистинки, клаптики суконь, танцюючи в повітрі свій дивний балет... Та ледве торкнулися землі, перетворилися на малят, які одразу почали жартома чубитися за щось своє, дитяче...
Та недовго триватиме це чародійство...
Зовсім скоро сумуючі панни побачать прощальний політ журавлів, скинуть яскраві оксамитові шати та й ляжуть під білу ковдру.
Ненадовго. До весни...

Коментарі  

NinaMal
0 #1 NinaMal 10 січня 2011
Приємний твір. Відчула захоплення красою осінніх дерев. Поетично.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі