Гострим кінчиком пера торкнулася осінь її і так вже занадто описаного серця. Воно нагадувало щоденник дівчини-підлітка – щодня новий настрій. Але думки аж тріщать під пресом цих записів. Щось хочеться втопити у чорній млі небуття, а щось назавжди зберегти у найбільш освітленому куточку. Хочеться ніколи не згадувати, як називала його дурнем, не приходила, коли кликав, знаходила смішні виправдання і хочеться, щоб ніколи не забулося тепло його очей, ласкавий блиск у його благальному, але гордому погляді. Не забути! Ніколи… Назавжди…Разом…
Її хустинка лежала на підлозі. Покинута? Забута? Самотня? Щаслива…
Осінь
- Деталі
- Автор: Рубцова Люда, 14 рокiв - Полтава, Україна
- Перегляди: 1527
Коментарі