Яскраво світило сонце... Промені потягувалися до блакитних очей. Тінь... тінь павутини. Вінок прикрашав її довге біле волосся, що розвивалося на вітру. Вона була звичайна. Вона любить ромашки, п'є гарячий чай, боїться темряви, спить з ведмедиком. Її геніальність полягає у її простоті. Кожен її рух вливав у цей світ більше грації та краси.
Поскрипуючи відчинились двері, до кімнати увійшов чоловік - зняв капелюх залишивши на столі пошту. Безліч конвертів, газет, листків перегортались від вітру. Вона розкрила перший конверт. Це був лист... Його зміст навернув на її очі сльози - сльози, що супроводжувались усмішкою. Щаслива...
Промені сонця згасали, день наближався до кінця.
Невідкриті листи, заховані думки, приховані обличчя, невідомі імена. Все невідоме залишається зачиненим. Ключ у її серці. Згас день. Ведмедик розплющив очі...
Вона
- Деталі
- Автор: Антоніна Скачкова, 9 клас - Львів, Україна
- Перегляди: 1525
Коментарі
так гарно))) і ніжно:-)