Яскраво світило сонце... Промені потягувалися до блакитних очей. Тінь... тінь павутини. Вінок прикрашав її довге біле волосся, що розвивалося на вітру. Вона була звичайна. Вона любить ромашки, п'є гарячий чай, боїться темряви, спить з ведмедиком. Її геніальність полягає у її простоті. Кожен її рух вливав у цей світ більше грації та краси.

Поскрипуючи відчинились двері, до кімнати увійшов чоловік - зняв капелюх залишивши на столі пошту. Безліч конвертів, газет, листків перегортались від вітру. Вона розкрила перший конверт. Це був лист... Його зміст навернув на її очі сльози - сльози, що супроводжувались усмішкою. Щаслива...

Промені сонця згасали, день наближався до кінця.

Невідкриті листи, заховані думки, приховані обличчя, невідомі імена. Все невідоме залишається зачиненим. Ключ у її серці. Згас день. Ведмедик розплющив очі...

Коментарі  

0 #1 yaannette 13 листопада 2010

мені сподобалось)))
так гарно))) і ніжно:-)

Оновити список коментарів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.