1 1 1 1 1 (1 голос)

Як забути тебе, я не знаю.
Чом рветься так серце моє?
Без тебе воно помирає:
Воно ж було тільки твоє.

Для тебе його я відкрила,
В долонях своїх піднесла.
Нікого я так не любила,
Ніколи я так не цвіла.

Як рожа, як квітка весняна
Під заревом ніжним зорі.
Та квітка була ця остання,
Її я дарую тобі.

Прийми її ніжно і легко,
Прошу, збережи, не зганьби.
Цілуй її часто та тепло
І міцно до серця тули.

Не дай їй засохнути, милий.
Не дай утопитись в сльозах.
Ти будь з нею лагідний, щирий,
Не дай загубитись в віках.

Як квітка, душа моя лине
До тебе і вдень, і вночі.
Як грона червоні калини,
Палає вона. Ти мовчи…

Прошу, не кажи ані слова,
Лише посміхнися мені,
Бо не важлива тут мова,
Що ллється банально в пітьмі.

Коментарі  

Юля Палечек
0 #2 Юля Палечек 17 листопада 2010
Твої вірші мені довподоби.Твори і надалі,у тебе все виходить добре!!!
Оборіна
0 #1 Оборіна 05 листопада 2010
Дорога Марія! Тема у тебе: розкриття душевного страждання, болі, розлука, але не злоба на коханого. І це вже добре. Бо життя тільки починається. Будуть розчарування,пе рші прояви почуттів. Любов обовязково прийде. Але писати ти повинна, дитинко, грамотно. Постарайся передивитися всі наголоси і порахувати склади. Якщо на першому наголос, то дотримуйся до кінця. У тебе багато ще недороблено. Але ти молодець, стараєшся. Можеш зі мною зустрітися на скайпі dushechkao? Поговоримо детально

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі