Коли оксамитова ніч...

Деталі: Автор: Людмила, 15 років - с. Чорнотисів, Україна; 02 лютого 2012; Перегляди: 828

1 1 1 1 1 (1 голос)

***
Коли оксамитова ніч спадає на стомлену землю,
Коли вона сяйвом зірок плекає розбиті серця,
З тривогою я віч-на-віч, а він - не з тривогою - з Нею...
Торкне оксамитова ніч розтоптану душу митця.

Тобі б я сказала про все, о ніченько, подружко вірна!
Частину душевних тривог тобі б залюбки віддала,
Та, боюсь, вітерець віднесе (а йому я не вірю! не вірю!)
Таємницю, що в серці своїм я давно, так давно берегла.

Таємницю про власну любов - моєї душі щиру сповідь,
Про сотні забутих віршів, що я присвятила йому,
Про мрію: "Зустрілися знов, він тихо зі мною говорить,
Поцілую я ніжно його, і, як колись, обійму".

Про мрію... О, нічко моя! Що ти наробила зі мною?
Якими змогла ти нитками до себе мене прив'язати?!
Тепер я навіки твоя, тепер я навіки з тобою.
Скажи ж бо коханому те, що я не зуміла сказати!

Коментарі

0 #3 Оборіна 18 лютого 2012

Відчуття і настрій виражено, але на мої зауваження не звертаєш уваги. Чому? Я хочу тобі допомогти, а не хвалити за тему і твої почуття. Їх потрібно правилами поетичними виразити на письмі.Не старайся писати великими рядками в куплеті. Навчися спочатку простого, а потім тільки ускладнюй.Вірш - це теж музика, гармонія. У тебе починаються хиби уже з 3-го рядка першого куплета.Там потрібно переставити я після віч-на- віч, не потрібно повторювати два рази оксамитова ніч.Можна замінити. Багато збігу голосних, при читанні ясно йде збій ритму. Переглянь, будь ласка і прислухайся до порад.