1 1 1 1 1 (1 голос)

Через стіну невиданих статей,
Спотворене невольниче мовчання,
Крізь сотні невідчинених дверей,
Незлічені з тривогою прощання

Я бачу птаха. Він руйнує ту,
Немов примара, злісну перешкоду,
Несе тремтливу істину святу.
Він ранить крила. Та йому не шкода.

Не в вишукані вірить він слова,
Птах закохався у природу мрії.
Первинність думки – правда є нова,
Свою лілейно у серденьку гріє.

Коментарі  

Olenochka
0 #3 Olenochka 07 квітня 2018
Дякую за хороші слова. Веселих Вам свят!
Ігор Дах
+1 #2 Ігор Дах 06 квітня 2018
З такими віршами, Оленко, можна сміло їхати на будь-який конкурс.
Маркіян Лехман
+1 #1 Маркіян Лехман 04 квітня 2018
Дай Бог, щоб і люди були сильні духом!

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі