Тихо падає дощ за вікном... Я теж плачу. Краплі помало стікають по склу вікна. І мої сльози повільно течуть. Крапель безліч. Та й сліз не порахувати. Небу боляче. Моїй душі також. Небо втратило сонце, тепло. Мене теж ніхто не зігріває. Небо втратило надію. І я її уже немаю. Небо сіре. Моє життя полинуло у сірі будні. У небі блискавка. Моє тіло знову здригнулося, мов від струму. Небо почорніло. Закривши очі, я теж побачила темряву. На вулиці сирість. У душі - пуста байдужість. Навколо ні людини. І моє серце стало затісне для людей. Листя кружляє, мов у вирі. Мої думки розлітаються далеко. Птахи відлітають. Вони забирають із собою мою радість. Ще вчора у небі скрипів журавлиний ключ. Сьогодні моє серце під замком. Ще недавно було літо. І була посмішка. Зараз же темні хмари затьмарюють її. За вікном пройшлась дівчина з кольоровою парасолькою, та вітер забрав її. Він забрав останню краплю щастя. Це просто сірий осінній день.
Звичайний.
Але не для всіх...
Скарби Папча
Дитяча республіка










Коментарі
обов"язково врахую усе)