Ці дивні сни... Ця каламутна застигла калюжа нездійсненних мрій... Ця наївна надія на чудо... На дотик ласкавого сонячного промінчика, на святкову веселку...

Але я щаслива. Бо не маю причини бути нещасною! Та я все одно мрію...

Мрію про людину, яка змогла б розмалювати для мене цей світ кольорами веселки... Мрію, щоб попри дощову осінь та сувору зиму мене зігрівало МОЄ СОНЦЕ!!! Мрію про того, хто зможе ніжно обняти весною, залоскотати до сміху влітку, пошарудіти сухим листям восени та залишити свої сліди поруч з моїми на білосніжному снігу взимку...

Тоді б моя мрія здійснилась... Тільки одного не вистачало б... Цих дивних снів... Цієї каламутної застиглої калюжі нездійсненних мрій... Цієї наївної надії на чудо...

Коментарі  

0 #4 Таня 27 лютого 2011

Молодець. Тут справді чується стан твоєї душі...

0 #3 ісаєвич 25 лютого 2011

Чудово! Аніни мрії, здійсніться!

0 #2 Олька Шебела 25 лютого 2011

Ніжно, загадково і чутливо....чита ючи, я відчувала як кожне слово наповнене твоїм серцем....Молод ець!

0 #1 shturman 09 листопада 2010

Дуже добре, що ти міряєш сили і у прозі. Твоя спроба є доволі вдалою. Образок невеликий, але звертає на себе увагу. Його прочитають залюбки маліжани і не тільки... Бажаю натхнення і творчості.

Оновити список коментарів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.