Всі блоги

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 666

Вдягнула осінь золоту корону,
Курличуть з вітром в небі журавлі.
Тепло уже відправилось з перону,
Лиш ходить листя тихо по землі...

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 682

Плаксива осінь вкуталась туманом,
Залишила всі сльози на вікні,
Своїм вильнула кольоровим станом
Й чкурнула в ніч на чорному коні...

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 748

Уce життя cклaдaєтьcя iз митeй,
Моментів paдocтi, пeчaлi тa тpивoги.
У мить oднy cидиш yдoмa, cитий.
A зaвтpa – xлiбa пpocиш край дopoги.

…Oсь вiн лeжить. Пoлaмaний xpeбeт…
Taк мaлo шaнciв, щo почне xoдити…
Життя тeпep, мoв злaмaний cкeлeт.
Ta чac нe вepнeш… Долю нe змiнити.

Бyвaє тaк, щo гpoшeй мaлo мaєш.
Tи нapiкaєш: “Як то дaлi жити?”
Aж тyт… Близькy людину ти втpaчaєш…
Їй стільки митей мiг би пpиcвятити!

Ось ти пpиxoдиш сам дoдoмy,
A тaм тaк пycтo… Mepтвo… Tиxo…
І пpигopнyть нeмaє кoмy,
І не зарадять сльози лиху…

Стараймось кожну мить добро робити,
Бо лиш у цьому справжнє щастя, люди!
Людині РАЗ всього на світі жити,
І як прожив – то так уже і буде!

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 681

Людині, кажеш, важко жити
У світі горя, смутку, сліз?..
Що ж мав Син Божий говорити,
Коли Хреста на плечах ніс?

До кого мав тоді кричати:
“Та схаменіться, грішні люди?!..”
Терпіти мусив та мовчати,
Насмішки слухать звідусюди!..

Кати добряче там старались,
Коли в його невинне тіло
Залізні цвяхи забивались
Пудóвим молотом уміло…

Він міг одним лиш рухом пальця
Покликать воїнство Небесне.
Та сам на страту він віддався…
Терпіти мусив, щоб Воскреснуть!

Щоб показати усім людям:
Не варто цінувать земне…
За цим життям − ще краще буде,
А це − і так колись мине…

…І він змовчав… Стерпів усе до краю…
Себе дозволив катувати,
Щоб пропустить тебе до свого Раю.
То як ти смієш нарікати?!

…Як смієш ти, заблудлий сину,
Лишатись невдоволеним життям?
Себе жаліти в цю хвилину −
То гріх великий, це собі затям!

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 665

Сідало сонце за селом.
Тепло останнє віддавало.
Мале хлоп'я із патиком
Худобину додому гнало.

Дитинка втомлена була,
Хотілось пить водиці,
Лише до стайні завела –
Подалась до криниці.

На лавці там дідусь сидів,−
Лице зорали зморшки,
І чуб давно вже посивів,–
Присів спочити трошки.

− Дідусю, чом засумував? –
Хлоп'ятко запитало.
Старий хвилину помовчав,
А потім мовив в'яло:

− За вік багато довелось
Побачить, пережити,
Та так мені і не вдалось
Що Бог послав – цінити...

Ціле життя чогось шукав
І далі щось шукаю.
А мав усе... Усе я мав!
Та що шукав – не знаю...
...
Розтратив я на пошуки життя,
Зробив чимало хибних кроків,
Назад мені нема вже вороття,
Не повернути всіх тих років!

І котиться у дідуся сльоза
По тій щоці, що з'їли зморшки,
В душі – розплакана гроза...
Бо жить лишилось зовсім трошки...

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 868

Ти – сонце, що освічує дорогу,
Ти – щастя, що загладжує тривоги.
Ти маєш незрівнянну вроду,
Душа твоя чистіша є за воду.
Ти – місяць, що в нічному сяє небі,
Дарує світло на людські потреби.
На цьому світі в будь-якої пташки
Подібний голос відшукати важко.
Мов оксамитовий твій дотик,
Ти як маленький котик.
Ти – світло, що надходить з висоти,
Таку, як ти, мені не віднайти...
Ти – кисень, необхідний для життя,
Мій світ без тебе – небуття...
Моя ти зірко, квіточко моя,
Не знаєш, як тебе чекаю я...

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 679

Волошка спить,
Їй сниться синє небо.
Вона летить!
Рости уже не треба!
Їй сняться хмари,
Повз які кружляє.
І сниться пара...
На яку чекає!

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 627

Сумно-сіре сонне небо
Гірко плаче з висоти,
Може, Небу також… треба
Трішки щастя віднайти?..

…Світить Небо люто грози,
Перевтомлене від самотності…
Проливає важкі сльози
Один-окої один-окості…

…Стогне, виє та гуркоче…
Втомлене, насуплене, пригнічене…
Та ніхто і знать не хоче,
Що душа у Неба… покалічена…

Деталі

Автор: Романчук Ігор

14 лютого 2017

Перегляди: 647

* * *
Біжать грайливі увертюри,
Кричать налякані акорди,
На мить реальності бордюри
Стирають нотні натюрморти.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

13 лютого 2017

Перегляди: 632

Усі ми добре знаємо, чули (починаючи з дитячих казок) про лиса чи лисицю. Хитрі, спритні, лукаві... Якими ще прикметниками можна охарактеризувати цю тварину? А, може, розумні?.. Та далеко не кожен з нас зустрічав лиса у природі. Навіть заповзяті мисливці не завжди можуть похвалитися своїми багатими "лисячими трофеями". Я також ніколи не зустрічав їх.