Всі блоги

Деталі

Автор: Александр Иванович

19 листопада 2016

Перегляди: 980

На Урале сейчас очень холодно. Сегодня днем до -27. К ночи обещают до - 30. Я уже писал, что у меня на балконе большая кормушка. Прилетают многие подкормиться: синицы, воробьи, поползни и даже однажды дятел прилетел.

При этом случаются драматические схватки у кормушки и разные истории. В том числе и трагические. Сегодня нашел на балконе у себя замерзшую синичку. Вот такие дела. А еще одну синичку мне сегодня удалось спасти. Смотрю - сидит, перья в растопырку... Протянул руку - не улетела. Взял птичку. Занес ее в дом. Отогрелась и выпорхнула. И давай метаться по квартире. Кот Степа просто упал в обморок от таких приключений... Едва удалось поймать и выпустить. Не Степу - синичку! Вот на этом фото бедолага у меня в руки греется. Греется и щиплется от испуга. Довольно таки ощутимо щиплется, должен вам заметить...

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

14 листопада 2016

Перегляди: 748

(З фенологічного щоденника. І не тільки...)

12 листопада. Субота. Похмурий ранок. Ідемо з татом у село до бабусі заготовити дров. Наздоганяємо пастуха, який повільно жене стадо корів. Ті якось неохоче чалапають на луг. Хоч пізня осінь, але погода ще дозволяє їм пастися.
- Сьогодні востаннє йду з ними на пасовисько, - говорить пастух. - Завтра, а, може, ще й ввечері випаде сніг. Чуєте, як ворони гучно каркають, та й густі чорні хмари насунулися на небо. Все, цього року завершився мій пастуший сезон...

Справді, ворони кричать, гомонять, шумлять, влаштували якийсь пташиний Сорочинський ярмарок.
Увечері таки випав сніг.

13 листопада. Неділя. Вранці (о 7.30) йшов з батьками до церкви по білій ковдрі. Місцями снігу намело по коліна. Комунальники не встигають прибирати, хоча працюють справно. Весь день лапаті сніжинки падали з неба на землю. Увечері по телебаченню тільки й було чути у випусках новин: в окремих районах Львівщини через потужний снігопад оголошено недзвичайну ситуацію, педагогам радять відмінити на деякий час заняття у школах.

Втішений надією, що й у мене будуть "додаткові канікули", контактую через інтернет зі своїми однокласниками, членами учнівського шкільного комітету самоврядування (нещодавно мене обрали до його складу). Ті також плекають надію на "додаткові канікули". Краще сказати - вимушені, але не для нас, школярів. Від учителів - ні слова. Мовчать! Місцева влада також мовчить щодо канікул. Продовжую "висіти" в інтернеті... Листуюся з друзями, впевнений, що до школи таки не треба йти...
- Маркіяне, ви так самонаврядуєте, що й без відома вчителів оголосите у школі надзвичайну ситуацію, - жартують батьки.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

12 листопада 2016

Перегляди: 1182

Якось з батьками завітав у село до наших родичів. І перший, хто нас зустрів, це, ні, не господар з господинею — завжди гостинні, не песик Жучка — завжди весела, непосидюча, голосиста, коли гавкає, але не кусає, а... сова, невеличка, розміром з голуба, яку орнітологи називають — сич хатній. Довелося мені "залазити" а інтернет, аби з'ясувати, що то за птиця, бо просто "сови" не буває, а є декілька видів. Вона сиділа на старій, широкій у кроні яблуні, що росте на подвір'ї, і з подивом дивилася на нас, мовляв, хто ми, звідки, чого прийшли... У мудрої сови було більше запитань, ніж відповідей.

Це неправда, що сови не бачать удень, а тільки вночі. Так, вони ведуть нічний спосіб життя, полюють на дрібних гризунів, коли ті вилазять зі своїх схованок-нірок. Та, насамперед, сови сприймають світ не зором, а вухами-"локаторами". Мишу зачують за сто метрів.

А ось і господар на порозі хати...
— Майже рік ця сова живе у нас, — став пояснювати, побачивши наше здивування і зачарування птахом. — Спочатку, ранньою весною, їх двоє прилітало. Ретельно оглядали сад, подвір'я, вивчали кожний закуток, "познайомилися" з курочками, качками (на курчаток і качаток не зазіхали), з котом-ледарем, з Жучкою (та гавкала-гавкала і перестала), а потім з нами. Ми їх не тривожили, не лякали. Але залишилася на господарстві чомусь тільки одна сова. Під дахом хліва є невеличкий отвір-люк для провітрювання сіна. Вона й вирішила, що це — її дупло. Там і оселилася. У сіні — м'ягко, зручно, тепло. А поряд, за хатою, розкинулося широке поле. На його ланах ростуть жито, пшениця. Де хлібні злаки — там вдосталь мишей, улюбленої поживи для сови.

Деталі

Автор: АдмінМАЛіЖ

09 листопада 2016

Перегляди: 630

Кілька років тому за ініціативи Галини Антонівни Протасової в Одесі на базі кількох шкіл було засноване міське відділення. Її вихованці-маліжани брали участь у Міжнародному фестивалі юних талантів "Рекітське сузір'я" - отримували заслужені нагороди і відзнаки. У планах Галини Протасової є намір створити осередки МАЛіЖ у інших навчальних закладах Одеси.

Постановою ректора МАЛіЖу Протасову Галину Антонівну призначено керівником Одеського міського відділення Міжнародної Академії літератури і журналістики. Днями вона отримає офіційне посвідчення.

Вітаємо!

Деталі

Автор: Папченко

08 листопада 2016

Перегляди: 630

Внимание! 3 декабря 2016 г. в разделе «Волшебные Поляны», состоится встреча с профессиональным действующим продюсером Дмитрием Воробьёвым (время встречи может быть изменено, так как наш герой человек очень занятой, поэтому точное время сообщим дополнительно, ближе к дате). Подробности читайте в «Папч-информе»!

Ваш Папч

Деталі

Автор: Пирателисса

07 листопада 2016

Перегляди: 818

Совет модераторов «Детской республики «Литературный сайт Сокровища Папча» принял решение наградить:

- Моисеенко Юлию (Юля) медалью «ЗА ВЕРНОСТЬ» - за ответственное отношение к сопровождению «Музыкальной шкатулки», за дружеское и активное участие в жизни нашей республики, за верность принципам и идеалам республики.

- Коршунову Машу (wind17) медалью «AKTIV» - за активную жизненную позицию! А также за её умение вести дельный, толковый диалог продолжительное время и работать сразу на нескольких площадках сайта одновременно - присутствовать на всех наших чат-конференциях, создавать викторины, комментировать опубликованные на сайте произведения и т.д.

От лица и по поручению Совета модераторов «Детской республики Сокровища Папча»,
член Совета модераторов, Пирателисса

...................................................

Рада модераторів «Дитячої республіки «Літературний сайт Скарби Папча» прийняла рішення нагородити:

- Мойсієнко Юлію (Юля) медаллю «ЗА ВІРНІСТЬ» - за відповідальне ставлення до супроводу «Музичної шкатулки», за дружню і активну участь у житті нашої республіки, за вірність принципам та ідеалам республіки.

- Коршунову Машу (wind17) медаллю «AKTIV» - за активну життєву позицію! А також за її вміння вести діловий, тлумачний діалог тривалий час і працювати відразу на декількох майданчиках сайту одночасно - бути присутньою на всіх наших чат-конференціях, створювати вікторини, коментувати опубліковані на сайті твори і т.д.

Від імені та за дорученням Ради модераторів «Дитячої республіки Скарби Папча»,
член Ради модераторів, Пірателісса

Деталі

Автор: Папченко

03 листопада 2016

Перегляди: 821

Люди! В социальной сети ВКОНТАКТЕ у нас есть сообщество. Вот его адрес: https://vk.com/public_skarb_papcha

Наверное у многих из вас есть аккаунты в ВК. Если вы подпишитесь на наше сообщество, вы поспособствуете продвижению нашего сайта Сокровиша Папча. И осчастливите тех, кто еще не знаком с нами. Ладно, про осчастливите - пусть это будет шуткой, но помощь нашему сайту вы окажете - кто-то пишет стихи, или рисует рисунки и ему негде их опубликовать, кроме как у себя в профиле социалки. Или человек ищет друга... А его будущий товарищ у нас живет, и даже не подозревает, что его ищут...

Как-то так!

Ваш пират Папч

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

02 листопада 2016

Перегляди: 915

Що ми знаємо про ворону?.. А майже нічого!.. Хоча вона живе поруч з нами і бачимо її ледь не щодня. Скажемо: хитрий, кмітливий птах, доволі нахабний. Може поцупити собі на обід курчатко. Аби розбити плід горіха і добути зернятко, кидає його звисока на землю, і то вибирає асфальт. Вправно притримує лапкою черствий окраєць хліба і дзьобає. Отим, мабуть, наші знання про ворону обмежуються...

З біологічних довідників можемо дізнатися, що ворона має чорно-сіре забарвлення (воно й так усім добре відомо), гніздо з гілок мостить високо на дереві. Для цього обирає узлісся, лісосмуги, міські парки (поближче до людей, де завжди знайдеш чим підкріпитися). Кладка з 4-5 зеленкувато-блакитних з темними плямами яєць. Відкладає їх на початку квітня, а через три тижні вилуплюються ненаситні пташенята. Через місяць вони вже полишають гніздо. Живляться ворони найрізноманітнішою рослинною і тваринною їжею. Не гребують мертв'ячиною. Отже — санітари! Ласощами для них є й миші, відтак, допомагають господарям зберегти врожай. Словом, корисний птах!

Деталі

Автор: Алиса Д-на

02 листопада 2016

Перегляди: 918

Несколько дней назад я вернулась из поездки во Владикавказ. Побывали в Кисловодске, там получилось полетать, увидеть потрясающие, невероятные горы с высоты... Но сейчас не об этом.

Удивительно, как объединяют людей неудачи. А если быть точнее, как объединяет людей, живущих небом, непогода.

Когда мы приехали и разместились, пошел снег. Он шел и шел, целые сутки, поглощая все звуки, краски, и надежды на хорошую погоду и красивые полёты. Вечером мы - несколько человек из разных концов страны, приехавшие летать - сидели за чаем и разговорами с гитарой. Разговор был медленный, такой, какой бывает, когда собеседникам совершенно некуда спешить, и рассказывать можно долго, с деталями, не торопясь... Мой инструктор наигрывал что-то на гитаре. И тихо запел:
"Когда закрыт аэропорт,
Мне в шумном зале вспоминается иное..."

Эта песня легла на ватную тишину за окном, на негромкие наши голоса, и настолько она оказалась правильной, близкой всем нам, что мы как-то не сговариваясь подхватили: "Ах, постоялые дворы, аэропорты девятнадцатого века..." И казалось, что мы знаем друг друга тысячу лет, и что мы оторваны от окружающего нас большого, шумного, привычного нам мира. А всего-то за окном шел снег и видимость была ниже нуля...

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

01 листопада 2016

Перегляди: 827

(Бувальщина-жарт)

У дворі зустрів свого приятеля-ровесника Василя. Йому, як і мені, 16 років. Приятель гуляв зі своїм чотирирічним братиком Дмитриком.
- Василю, а чого ти такий високий, а я низький? - запитує Дмитрик.