Всі блоги

Деталі

Автор: Ольга

22 липня 2013

Перегляди: 1739

Є тільки музика і ти
Ще скрипка у руках умілих -
Промінчик в пітьмі суєти,
Краса божественноі сили.

Є тільки музика і ми,
Свята мелодія любові -
Це ангел обійма крильми
Серця на березі Дніпровім.

Є тільки музика і час.
Осінній час, пора остання
Печаллю огортає нас
Журлива музика прощання.

У плесі срібного Дніпра
Здіймались хвилі круторого,
Любові, радості, добра
Просили в Бога вже для когось.

Деталі

22 липня 2013

Перегляди: 1678

Далекі сузір'я галактик незнаних,
Таємная сутнність магічних речей,
Незаймана вічність нас вабить і манить
Вогнем непізнанності мозок пече.
Що там, поза нами, в безмежних глибинах,
Де святості Дух у блакитних світах?
Де рух безупинний, Земля, мов краплина
І час пролітає, як зоряний птах?
Закутано відповідь в шаль загадкову,
Творіння небес не пізнати повік,
Хоч як не старається зняти покрову
Із таінства неба земний чоловік.
Не треба тривожити небо надармо,
Ми ж знаєм - там зорі коханим,
Господь там і доля, любов там і карма,
І віра, що зцілює рани.

Деталі

22 липня 2013

Перегляди: 1488

Тікала в парк ранкова прохолода,
Ховалась там у затінку кущів
І розповзалося тепло, мов насолода,
По тілу міста із найменням Львів.
Старенькі леви ніжно зігрівали
Гривасті голови і лапи кам'яні
До променів, що з чаші сонця виливались
Й купали місто в сяйві золотім.
Враз чорна хмара звідкись налетіла,
Закрила сонце, мов кудлатий пес,
ІІ прогнать левам було несила
І полилась на них вода з небес.
Вони стояли мокрі й сумовиті
(Нікуди ж від дощу не утекти)
Легендами та міфами повиті
Й безпомічні у місті суєти.
Нема у них плаща, ні парасолі,
Розмиють всю красу колись дощі.
Не стане левів і без іх німоі ролі
Утратить місто часточку душі.

Деталі

22 липня 2013

Перегляди: 1860

Із сонцем у серці долаю свій шлях.
Ну, що там вітри, а чи зливи?
Я - жінка, я сильна, я вільна мов птах,
Продовженням роду щаслива.
Дарована радість мені із небес
Красою мене обвиває,
Любов'ю - найбільшим із Божих чудес,
Що зіркою таінства сяє.
Я йду по Землі крізь епохи, віки,
Я нехтую зрадою й болем,
Жбурляю страждання у темінь ріки,
Милуюсь засіяним полем.
Несу на руках я маленьке Дитя
І щитом душі затуляю
Від холоду й спеки земного буття
Цей цвіт весняного розмаю.
Я - жінка, я сильна, я вільна, мов птах,
Я ніжності сув'язь красива,
Життя не зітре мою сутність на прах.
Я вічна, як вітер і злива.

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 667

Ммм..Якби ви знали скільки ідей було у мене в голові 30 хвилин тому...коли я, лежачи на верхньому місці засмердженого поїзда, притискала до грудей «Одиночество в сети» Януша Вишневського.і ковтала сльози.

Воістину шедеврально.але до цього повернуся пізніше.

Я не хотіла думати і аналізувати.Просто мені потрібно було відчувати, викликати з пам'яті спогади свіжі..і ридати...гіркими сльозами.

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 1547

А ти хоч колись кохав??

Прощальний лист найбажанішій для мене людині у цілому світі..

Я не маю причин аби писати тобі цього листа,..я ж кохаю,..певно...дуже сильно кохаю...Просто розумію, що далі так не може тривати...в мене зовсім не залишиться сліз, які треба приберегти на найщасливіші моменти життя (одруження, народження дітей і т.д, і т.п.) хоч я не впевнена, що без тебе вони будуть найщасливішими..може, вони будуть незабутніми, але хіба що незабутньо порожніми...

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 614

Знаєте, у мене за рік з'явилися 2 екстра сім'ї..навіть 3...але 1 просто не довго протрималася..

Найголовніша – велика дружня флекс-родина студентів по обміну, які незважаючи на все трималися цілий рік купкою, нікого навіть близько не підпускаючи...і ще звісно наші хост-сім'ї.. у когось одна, щаслива і форевер..а у когось 2-3 і ті не дуже...але то таке..кому вже, що судилося..не ми вибирали..але звісно ми винні, якщо нам щось не подобається...бо всі проблеми через те, що ми не вміємо їх вирішувати... не flexible ми, якщо можна так сказати.

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 695

Ну, що??Ви готові до захоплюючої подорожі країною Кармабельки??Тоді ласкаво просимо на борт повітряної кульки "Ілюзія мрій".

Температура за бортом -10 С біля серця (бо воно перетворилося на шматок льоду) і +38 С у районі мозгу (тому, що він реально кипить від тих думок, які скочуються по лавині сліз).

Вирушаймо...Прийміть якусь таблетку від нудоти..бо це буде крутіше, ніж на американських гірках..Подорож моїм життям дуже "строката", і в моїй країні дуже багато маленьких вуличок, як у Венеції..

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 571

Є речі, які просто неможливо пояснити,навіть якщо ти вивчаєш їх пильно протягом довгого періоду. Є почуття, які неможливо зрозуміти, навіть якщо тобі доводиться переживати їх кожною клітиночкою свого тіла на регулярній основі щодня.

Є люди, яких неможливо забути, навіть якщо вас нічого не пов'язує, навіть, якщо все, що вам дісталося від них - це один подих в шию і шепіт на вушко. І є життя, повне тих незрозумілих речей, почуттів і людей, але водночас настільки дивовижне, що воно варте того, щоб його прожити..

Мені здається, що я за 5 місяців втратила половину своїх знань і на інтелектуальному рівні можу спокійно прирівнювати себе до типової середньостатистичної дитини у віці 12 років. Журбинка 

Але водночас я подорослішала просто за ті 5 місяців років на 3.. просто почала цінувати кожну секунду, навчилася виживати там, де нема нічого людського і земного. Там, де щастя виміряється кількістю хлопців, (...), сумкою Michael Kors; там, де щастя – це to have fun/ В той самий час, як "fun" – це настільки пусті розмови, що іноді навіть не відрізняєш питання від ствердження, і перефразовуєш одне і те ж речення в 150 варіантів,щоб просто підтримувати тему, якої по суті навіть нема. Там, де сусідці на 16 років дарують машину і по приколу дають ключі від старенького «пежо» - вона закатує істерику, плаче і не говорить з батьками поки не бачить перед будинком новий BMW з бантиком і кульками. Там, де люди, не випускають з рук телефони, і переписуютьс один з одним навіть сидячи в одній кімнаті. Там, де будь-яка подія (випікання печеньок, гра з собакою) стає приводом для того, щоб бути згаданою в усіх існуючих соціальних мережах. Там, де люди ізольовані від світу і навіть не прагнуть нічого побачити.

Деталі

Автор: Онисько Олександра Іванівна

22 липня 2013

Перегляди: 618

3 місяці...майже 3 місяці...

Дякую за ці 3 місяці. Хоч вони і не були найщасливішими в моєму житті, але дали мені досить ґрунтовне пояснення на майже всі питання..якщо мене хтось запитає, чому я така щаслива через 7-8 років - я без жодних сумнівів відповім, що ці 3 місяці навчили мене бути щасливою незважаючи ні на що.

З першого дня мого «флекс» життя, тобто рік тому, я знала, що пройду всі тури до кінця і поїду в США. То не була моя мрія, але то був крок до того, що я хотіла. Я знала, що це буде випробуванням. Помилялася: це ні в якому разі не випробування, це досвід. А досвід не може бути поганим.

Моє життя почало змінюватися, як тільки я сіла в літак ( 1 з 4 поки я потрапила нарешті до місця призначення). Бегбедер в руках, Стінг в навушниках. Що могло бути краще?хороший початок. Я знала, що я не перша і не остання студентка по обміну, знала, що рік за океаном змінив не одне життя. Я вірила і молилася, щоб моє життя зазнало змін також. Я не любила себе такою, якою була. Я не кажу, що я була поганою і моє життя було жахливим. Моє життя було найпрекраснішою історію на тлі всього, що відбувається в світі. Просто я того не знала.

Я тут лише 3 місяці...а вже стільки всього переусвідомила, і стільки всього змінила .