Бабуся Леся щойно прийшла з городу. Принесла у кошику кілька молоденьких огірочків. Завбачливо помила їх у свіжій водичці, поклала на стіл, а сама стала співати: “Посіяла огірочки...”, потім ще щось на додаток “Огірочки зелененькі, то великі, то маленькі...” (і то вже цікавим речитативом). Любить поспівати! А в церковному хорі, коли чуєш її голос, то враження, що лине пісня з Небес.
- Пригощайся, Маркіяне! - звертається до мене, ніжно посміхаючись. - Перший врожай. Але, передусім, перехрестись і подякуй Господу молитвою Отче наш і попроси: “Благослови, Боже, зібрати цей врожай!”.

Я так і зробив, зробив з глибокою-глибокою вірою християнина.
Скуштувавши огірочка, радісно вигукнув:
- Ой, який смачний!

Бабуся Леся пильно подивилася на мене добрими очима, повела розмову:
- Маркіяне, скажи, ти допомагав татові копати грядку під огірочки?
- Так, допомагав.
- Допомагав мамі сіяти огірочки?
- Допомагав.
- У спекотні дні носив у відерці водичку з криниці, а потім ми обоє поливали огірочки?
- Носив. Поливали.
- Боровся з бур'янами, взявши мотику в руки?
- Не те, що боровся, а воював!
- Тому-то й смачні огірочки!

...З часу (ой, не хочу вживати слова “час”, бо він такий швидкоплинний!) цієї розмови минуло п'ять років. Тоді я ще був, вважайте, дитиною, щойно перейшов у шостий клас. Втім, бабусину науку запам'ятав, наче молитву, на все життя: нічого нема смачнішого з грядки, ніж вирощене тобою!

Коментарі  

Маркіян Лехман
+1 #8 Маркіян Лехман 10 серпня 2018
Пане Олександре! Важке літо у мене. Хвилювання, ЗНО, творчі конкурси. Тому давно не відвідував сайт. Але таки досяг свого! Мене прийняли студентом факультету мас-медіа (спеціальність - журналістика) в Українську Академію Друкарства (м. Львів).Таки хочу бути журналістом! Без Вас, без МАЛІЖу годі було б такому здійснитися!
director
+1 #7 director 20 червня 2018
Спасибо, Маркиян, за то, что вы напомнили мне времена моей юности, но я говорил о другом. Наверное, я был не очень точен...

Какое бы произведение не писал писатель - любовную историю или детектив, писателю обязательно приходится прописывать фон, окружение, место, где все происходит. Иногда такие детали играют важную или даже определяющую роль для произведения. Я взял первое, что под руку мне попалось. Чем значительнее писатель, тем точнее и выпуклее детали.

Марк Твен "Приключения Тома Сойера" " ...Царила какая-то зловещая тишина. Мало-помалу в тишине стали выделяться едва уловимые звуки. Тиканье часов сделалось явственно слышным. Старые балки начинали таинственно покряхтывать. Ступеньки на лестнице слабо заскрипели. Очевидно, духи пустились в свои похождения. Мерное глухое храпение доносилось из комнаты тетки Полли. А там раздалось несносное чириканье сверчка, которого никакая человеческая изобретательнос ть не в силах угомонить. Зловещее постукивание жука-часовщика в стене, у изголовья кровати, заставило Тома вздрогнуть, – оно означало, что чьи-нибудь дни сочтены. Вдали завыла собака, нарушая ночную тишину, ей ответил еще более отдаленный вой. Том лежал неподвижно. Наконец он убедился, что время остановилось и началась вечность..."

Эрнест Хеменгуэй: "Праздник, который всегда с тобой" "...Листья лежали размоченные дождем, и ветер швырял дождь в большой зеленый автобус..."

Или Т. Шевченко, тот же "Садок вишневый коло хати" гду хрущи гудуть и где ночь так прописана "...Затихло все, тілько дівчата, Та соловейко не затих."


Если бы мне, при необходимости написать про какой-нибудь мятлик, пришлось открывать справочник и читать о нем, это была бы не работа, а ад. ))) Но мне не нужно открывать справочник. Как выглядит эта трава я помню с детства. Я помню даже ее привкус. Помню, как она упрямо разгибается, если ее прижать... Поэтому когда я писал "Жил-был принц" эти знания о мятлике сами собой всплывали с самого дна той моей детской памяти, которые мне не были нужны много - много лет. И я писал быстро и ловко. Так, что мне казалось, что когда я писал о мятлике первую главу, я там просто жил.

Думаю эта детская память помогает писателям наполнять свои произведения настоящей жизнью. Поэтому писатель носит в себе эту память. И черпает из нее, как из неиссякаемого кладезя... Вольно или даже невольно, но тем не менее. :-)
Я это хотел сказать, Маркиян... Поэтому твои наблюдения об огурчиках, если станешь писателем, могут тебе еще пригодиться в будущем.
director
+1 #6 director 23 травня 2018
:lol:
Маркіян Лехман
+1 #5 Маркіян Лехман 23 травня 2018
Пане Олександре! Спасибі Вам! Так! Ви сказали правду! І годі дискутувати.А краще послухати пісню "На дальней станции сойду" (легко знайти в Інтернеті). Вона - про Вас, про мене, про усіх нас (рано чи пізно таке усвідомимо). Щиро Ваш - Маркіян Лехман
director
+1 #4 director 21 травня 2018
Цитую Маркіян Лехман:
На жаль, дитинство вже минуло... Але всі ми родом з дитинства!..


Какая штука. Все эти запахи, образы, впечатления самые яркие в детстве. Взрослый человек привычно к ним относится. А вот человек, который решит посвятить свою жизнь творчеству будет вынужден обращаться к тем детским ощущениям. Как к самым выпуклым и сочным. И таким образом, в каком-то смысле он с детством не расстается. Носит его в себе. )))
Маркіян Лехман
+1 #3 Маркіян Лехман 18 травня 2018
На жаль, дитинство вже минуло... Але всі ми родом з дитинства!..
director
+1 #2 director 17 травня 2018
Никогда потом так вкусно не пахли огурчики, как в детстве.
Майя
+2 #1 Майя 14 травня 2018
:-)

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

sovist ludyna

Совість

Лехман Маркіян Тарасович
15 січня 2019

(Картинки з життя)

Купуючи на ринку молоко, відразу важко (а то й неможливо) переконатися, чи...

Місто і спомин

Лехман Маркіян Тарасович
14 січня 2019

(Фрагмент)

Чоловік на ім'я Девід уже понад десять років проживав у великому місті, де мав...

лебеди зимой

Потурбуйтесь про лебедів!

Лехман Маркіян Тарасович
13 січня 2019

Поки що зима ще не дошкуляла міцними морозами. Все ж, лебедям, які залишилися зимувати на...

ded moroz19

Буду в полночь на ПОЛЯНАХ! Прийду привітати!

Дед
31 грудня 2018

Приду поздравить на ВОЛШЕБНЫЕ ПОЛЯНЫ всех!

Дед Мороз

===

Прийду привітати на ЧАРІВНІ ГАЛЯВИНИ...

kortik9

Новая викторина КОНКУРСА по повести А. Рыбакова «Кортик»! Нова вікторина конкурса!

Папченко
29 грудня 2018

Всем, привет! Сегодня в преддверии замечательных новогодних праздников публикуем очередную...