Де плаче день

Один невидимка та жодного жителя

Деталі: 26 грудня 2010; Перегляди: 1089

Земля сповита пеленою золотою,
Крізь промені просвічує краса,
Усе живе радіє дню зі мною,
Любов із вдячністю летить у небеса.
Сміється день, веселі люди в ньому,
Багатий світ, ні в чім нема нужди,
Лиш сумно пташці у гнізді чужому
без крапельки джерельної води.
На чужині свої мережу кроки
Хоча душа навколішки стоїть
Перед тим світом, де прожила р

оки,
Де плаче день на рамені століть.

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.

Коментарі

Накануне
Лиза З. 19 лютого 2026

Как душевно :cry: :roll:
Накануне
director 11 лютого 2026

Заходи в гости, когда пожелаешь, Катя!
Накануне
zuevakotenok 04 лютого 2026

Спасибо большое, Александр Иванович!
Накануне
director 04 лютого 2026

Спасибо, Катя, за добрые слова в адрес ...
Кое-что очень интересное,вкусное и изумительное...
director 28 січня 2026

Вот те раз! )