Все блоги
В общем!
- Информация о материале
- Автор: Алька Алфёрова
- Просмотров: 1993
Это 31 августа, 7 часов утра.
С началом учебного года!
- Информация о материале
- Автор: Майбурова Ирина Борисовна
- Просмотров: 2260
Всех поздравляю с началом учебного года - желаю прочитать ещё много-премного интересных книг!
С праздником! Зі святом!
- Информация о материале
- Автор: Александр Иванович
- Просмотров: 998
Люди! Мы вас всех поздравляем с началом нового учебного года. Взрослых поздравляем со счастливой возможностью вспомнить как оно это было. Ребят поздравляем - у них встречи с друзьями по которым соскучились за лето, у них новые открытия, новые знания наконец... И вообще, это шаг. Еще один, следующий шаг на вашем жизненном пути. Шаг вперед. Пусть он будет радостным. С праздником!
гл. ред. ПАПЧ
===========
Люди! Ми вас всіх вітаємо з початком нового навчального року. Дорослих вітаємо з щасливою можливістю згадати як воно це було. Дітей вітаємо - у них зустрічі з друзями за якими скучили за літо, у них нові відкриття, нові знання нарешті ... І взагалі, це крок. Ще один, наступний крок на вашому життєвому шляху. Крок вперед. Нехай він буде радісним. Зі святом!
гол. ред. ПАПЧ
Невідворотність долі
- Информация о материале
- Просмотров: 1616
Вже жовте листя сіялось в садах,
Вечірні дзвони билися тривожно,
Душа тремтливо каялась в гріхах,
А серце прагнуло кохання так безбожно.
На обрій споминів хилилась голова -
Вінки купальські пропливли рікою,
Корінням розрослась німа журба
І проросла самотністю гіркою.
Й не вірилося їй в ту річ просту,
Що промайне усе життя так всує
І недоторканність душі святу
Нікому так вона й не подарує.
Та роки їй нагадували болем,
Що навесні розквітнуть знов сади,
Воскреснути ж не зможуть вже ніколи
Мрій світлих ненароджені плоди.
Любов
- Информация о материале
- Просмотров: 1401
На перехрестях радості й печалі
В піжмурки гралася любов:
Летіла птахом у безмежні далі
І свіжим вітром поверталась знов.
Світилася зорею в небі яснім
І мокрим листям падала до ніг.
Вмивалася дощем весняним рясно
І карою несла з собою гріх.
Була безмежною, навік одною,
Зрадливою, як юдині вуста,
Потоптаною у багно юрбою
І чистою, мов істина свята.
Ховалася від ока злого,
Цвіла рожево, наче пишний цвіт...
І так триватиме до того,
Допоки існуватиме наш світ.
Неминучість
- Информация о материале
- Просмотров: 1446
Вони були уже старі та хворі,
Їх пам"ять засинала на ходу
І тільки тихі вечорові зорі
Ще пам"ятали вроду молоду
Та їх любов, цю невмирущу силу,
Яку сніги не вкрили за роки:
Вона йому так усміхалась мило,
Торкався ніжно він її руки.
А за вікном чуже життя кипіло,
Наповнене вже іншими людьми.
В покорі неминучості двоє людей сиділо,
Огорнутих фатою білою холодної зими.
Нитка родоводу
- Информация о материале
- Просмотров: 1727
Колись і я у вічність відійду
Так, як в історію відходять роки.
Розвіє вітер моє щастя і біду,
Стежина росяна забуде мої кроки.
А світ не знав мене, оскільки я
Зірок не відкривала, ні америк
І надмір тиха молодість моя
Не була в центрі пліток та істерик.
Моя не сяяла в короні голова,
У діамантах не купались руки,
Численних підлабузників слова
Не тішили мене у час розпуки.
Жила життям простим, як хліб і сіль,
І більшого у Бога не просила
Та все ж мій слід земний не сточить міль -
Я нитку родоводу не згубила.
Голос Довбуша
- Информация о материале
- Просмотров: 1389
Там, де вітер чеше непокірні трави,
Де спивають бджоли з полонин нектар,
Де танцюють танго золоті заграви,
Розсипались перли незбагненних чар.
Там, де зупинився лік шалений часу,
Де штрикають небо голочки ялиць,
Там стара Говерла, схожа до Парнасу,
У вінок вплітає срібний цвіт зірниць.
Топірці опришків там не зіржавіли
І Довбуша голос зовсім не затих -
До гуцулів лине з печер посивілих :
Визволяйте матір від людей лихих.
Вічний плач
- Информация о материале
- Просмотров: 1503
Плачуть жінки споконвіку й донині
Не тільки смертні, але й богині.
Плаче усе, що жіночого роду -
Те, що не гарне й красиве на вроду.
Плачуть розлука, самотність, недуга,
Тиха печаль і розпачлива туга.
Плаче стражденна у тернах дорога,
Згублена мрія, нужда і тривога.
Плаче у горі священна війна,
Скапує стиха сльозою вона.
Плачуть розлучені дочка і мати,
Дітьми залишена батьківська хата.
Плаче покинута в світі дитина
І без нащадків ридає родина.
Плаче дружина і хлипа коханка,
Квилить рілля, що вона наркоманка.
Стогне прибита морозом калина
І не змовкає в сльозах Україна.
Коли самі заслужимо
- Информация о материале
- Просмотров: 1262
Дніпро колише втомлений наш сум,
Століттями його гойдають хвилі срібні,
А він народжує щоразу більше дум
Скорботних, що нікому не потрібні.
Вже досить суму та гірких думок.r
Втопіть їх у воді, дніпрові хвилі,
І з радості нам прокладіть місток
В той світлий день, де будемо щасливі.
Мовчить Дніпро. Він чув це вже не раз
Та не йому судилось долю нам змінити,
Хоч в його водах й закодовано той час,
Коли самі заслужимо по-людськи жити.
