Небо застукало у вікно. Привіталося подихом туману і... зникло! Проте лишило кучерявим хмаринам у подарунок разок срібних перлів. Почали вони сперечатися: кому ж їх носити? Тягли намисто кожна у свій бік. Не витримала вервечка, луснула - і посипалися чарівні перли на місто. Як торкнулися землі - усе навколо ожило... А небо все плакало й плакало. Сльозами дощу...

Коментарі  

+2 #1 shturman 17 січня 2011

Ярославочко, дороненька. У тебе був натяк на гарний образок, російською - етюд, але даруй він не вийшов.Тільки небо у вікно застукало і одразу посипалися чарівні перли на місто. Дуже рано посипалися. А що було перед тим? Треба подумати і спробувати передати вранніші почуття із більшою фантазією аніж описана.
Чекаю нової зустрічі у нашій затишній, творчій бібліотеці. Успіхів!

Оновити список коментарів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.