На струнах німої надії заграло щось незвичайно красиве. В серці замерехтіло сонце-мрія. Тихий, немов шепіт, унісон ставав дедалі гучнішим… В очах появилась весна! Усмішка, яка відображала таку щиру радість, засяяла на обличчі яскравим світлом. Усе довкола стало таким милим і привітним! А радісний крик так і рвався назовні: «Господи! Я така щаслива!» Вмить захотілось кружляти у вальсі з кришталевим дощем… «Я щаслива-а!» І потекли сльози радості… Так народилась любов…
Скарби Папча
Дитяча республіка










Коментарі