Коли зайшов до нашого музею літератури і журналістики у Рекітах, побачив чимало діток, які босоніж стояли на пишних вовняних домотканних килимах. Я одразу зняв із ніг черевики і підійшов до них. Діти вільно спілкувалися. І ось що мене схвилювало найбільше. Запитує мене одна дівчинка:
- Чому, Василю Федоровичу, нас не люблять меценати, а ми такі гарні і сумлінні..." І продовжує далі: " Невже  не можуть вони підтримати нашу газету, яка за браком коштів не завжди виходить"
Можуть, звичайно. Але вони байдужі до дітей, які дуже сумлінні і гарні. Болить за них у мене серце, і часто не можу утримати сліз.

Нарешті!
  Вчора після обіду підписав у світ наступне число нашого маліжанського видання. Вийде воно у світ цього разу аж на 16 стор! Уявляєш? Багато сторінок вмішує розповідді маліжан про свій фест. А ще тут твори володарів гран-прі й тих, хто вперше відчув те, що він має писати. Щоразу переглядаю сторінку на якій розташовані окремі номери нашого журналу-газети і бачу - вона користується великою популярністью. Так тримати й надалі!
  Успіхів усім, і особливо, тим хто приймає безпосередню участь в роботі над випуском маліжанського видання.
  Думаю, що і цей номер Вас зацікавить.
  Незабаром ми виставимо його на нашому парталі МАЛіЖ.
  Заходьте у гості.
  Ласкаво просимо!
 Але не просто так,  пропонуйте щось своє цікавеньке й неординарне. Тоді ви наша маліжанська людина.

У меня была пишущая машинка - эдакая жестяночка - названия не помню, и я колотил на ней свои первые, впрочем и вторые нетленки. Я так работал, что стерлись клавиши. Они были из какого-то жесткого пластика и стерлись. И стали прощупываться железные рычаги, которые в эти клавиши были вплавлены. Пальцам было больно. Тогда я прикреплял пластырем на пальцы кусочки поролона и так печатал. Много раз

Майже увесь тиждень ми жили передчуттям поїздки до підполонинського села Рекіти, що на Закарпатті, де дев'ять років тому засновано Малу академію літератури і журналістики. А місія у нас тоді була доволі поважною – вручення диплому почесного професора цієї академії члену Національної Спілки письменників України поету Володимиру Ковалику.

Удосвіта вирушили в дорогу мікроавтобусом мого доброго приятеля Володимира Тарапати, разом з його дружиною Ірою та заступником головного редактора науково-практичного,  правничого часопису “Акцент”  Василем Біленчуком. Поважному гостю запропонували найзручніше місце попереду, поруч з водієм, а ми –  два Василі та Ірина розташувались у салоні .

Велике лихо сталося у гірському селі Торуні, що на Міжгірщині. Під час випасання худоби на 62-річного пастуха напав бик. Він підхопив на роги чоловіка і геть пошматував його тіло. Дивно, але факт, що бик той належав його господареві. Ніхто й тямки немає за що так жорстоко розправився над ним бугай. Врятувати торунського газду навіть не змогли в обласній лікарні, куди його доправила карета швидкої допомоги. Так у страшних муках працьовитий і добрий селянин віддав Богові душу.

Подейкують, що це непоодинокий уже випадок, коли домашні тварини жорстоко розправляються із своїми господарями. Минулого року таке сталося і у селі Завійка, що на Міжгірщині.

Сидять на лавиці біля крамниці двоє пожилих верховинців і розмовляють. Один із них каже:
- Бідний помре нічого не залишить.
А другий каже:
-Багатий помре нічого не візьме.
Воістино мудрі і пророчі слова.

Помню, мне было года четыре. Жили мы рядом с лесом, через который, я, время от времени, ходил одной и той же дорогой. Ну, что там лес. Лесок. Сосновый лесок. Это нужно понять, эту глубокую тишину его наполняющую, эти гулкие потрескивания и пощелкивания, и птичий пересвист - весь это обычный и постоянный звуковой фон сосняка. И вот я иду, но уже знаю, и действительно, через десяток другой шагов, сл

Сим приказом пользователь Topolenok награждается орденом AKTIV за активность, что проявилась в её способности вести диалог сразу на нескольких площадках портала! И при этом храбро отстаивать свою точку зрения!

Люблю, когда всё начинается. Отношения, повесть, или дорога, или застолье. Еще ничего не определено, еще все впереди. И надежды всех питают. И сюжет можно изменить и так и сяк. И еще предвкушаешь. И никто еще не надрался и лицом в салат. И еще можно свернуть с шоссе на проселок или вообще передумать, развернуться и поехать в обратном направлении. Все возможно, пока не заехал далеко. Но если

Всё - наконец-то детский и взрослый форумы заработали в отлаженном режиме. Продолжается работа над секретными планами по развитию секретной части портала ВОЛШЕБНЫЕ ПОЛЯНЫ! Но эта тайна есть секретная загадка, поэтому говорить об этом поостережемся.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 жовтня 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 липня 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 червня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 березня 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 серпня 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...