Всі блоги

Деталі

Автор: іван Ісаєвич

02 грудня 2010

Перегляди: 2038

Чому, мила Поточино,
Дівочою стала?
Чи щось тобі наврочено?
Чи доля дістала?
Сидить дідо на горбочку,
Обзір вибрав вдало,
Теє поле, що Дівочов
Поточинов стало,
Видно добре. І почав дід...
А я "провалився"
Углиб віків, бачу сто бід,
Усе, що твориться.

Деталі

Автор: іван Ісаєвич

02 грудня 2010

Перегляди: 4492

 Хижа - назва будинку місцева.
І село так назвали колись,
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село.
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.

Деталі

Автор: Александр Иванович

02 грудня 2010

Перегляди: 1168

Сегодня на нашем сайте установлен, так называемый, модуль пристуствия.  Теперь каждый посетитель сайта, может видеть кто еще в данный конкретный момент времени находится на сайте.

Деталі

Автор: іван Ісаєвич

02 грудня 2010

Перегляди: 2327

Дні поосеніли,
Поля оголили.
Над пожовклим морем
Журавлі летіли.
Прокинеться сонце -
Визирне на річку,
Його світло ляже
В росяну травичку.
Задзвеніло барвно
Багато галасу
І немає краю
Простору і часу.
Високо у небі
Ластівки ширяли.
Хочеться, щоб крила
Й в нас повиростали.

Деталі

Автор: іван Ісаєвич

01 грудня 2010

Перегляди: 3202

У місячну новорічну ніч я вийшов на подвір'я. Мою увагу привернули
три бурульки, що звисали з низької стріхи. Мені здалося, що бурульки незвичайні: у них чи то від місячного світла, чи з моєї уяви рухались якісь фігурки. Здається, я таке десь-колись уже бачив. Тільки де і коли?, - думав я. І згадав...
Мені було 7 чи 8 років. Я так само вийшов тоді з батькової хати і споглядав зиму  то здалека, то зблизька. Раптом побачив, як зі стріхи звисали майже такі ж бурульки, які бачу зараз. В одній  чітко виднілась  фігурка Діда Мороза, у другій - Снігурочки, а у третій - маленького хлопчика. Вони розмовляли між собою про щось серйозне. Вів бесіду Дід. Я тихенько наблизився до бурульок, боячись, що ті троє мене помітять або почують, адже під ногами голосно хрустів сніг. Але це товариство не звертало на мене ніякої уваги. Тепер я уже став більш обережним з іншої причини: не зачепити б одну з бурульок. І підслухав таку їхню розмову.

Деталі

Автор: Ангеліна Оборiна

29 листопада 2010

Перегляди: 3133

 Мама-білочка пішла
Їжу добувати,
А маленького синочка
Положила спати.

Тихо спить собі в дуплі
Крихітка маленька.
Рижа шубка, довгий хвіст,
Але ще сліпенька.

Деталі

Автор: Володимир КОВАЛИК

24 листопада 2010

Перегляди: 2034

Підемо в зелений гай,
де роса ранкова сяє,
лине пісня голубка -
то природа нас вітає-
вільна і неговірка.

Де схід сонця - мудрість світу,
що дарують небеса.
Підем удвох бродити
простором, де все - краса.

Де вітри ласкаво віють
на моря і на поля,
де врожай під сонцем зріє
і радієм ти і я.

Як вином дубова бочка, оп'яніє голова,
і огорне нас турбота
дня, що гай подарував...

Деталі

Автор: Володимир КОВАЛИК

24 листопада 2010

Перегляди: 2057

Дітки, мої дітки!
Гіркі заробітки.
Рано вставати,
Пізно лягати.
Важко крізь днину
Всю працювати.
В світі немає
Гіршої кари,
Як заробляти
В Штатах доляри.

Деталі

Автор: Володимир КОВАЛИК

24 листопада 2010

Перегляди: 5827

Ходить осінь по діброві
В золото-багряній обнові.
Ходить гаєм, під горою
І любується собою.
Щоб із вітром погуляти
Виткала для себе шати.

Шила гарно ниточками
В літо бабине ночами,-
Як парча горить барвисто
І привабливо-врочисто.

Вітер шепче над верхами:
Вже зима не за горами,
Зблякне твій убір, зів'яне,
Як лиш перший холод гряне.

Деталі

Автор: Володимир КОВАЛИК

24 листопада 2010

Перегляди: 2457

Мчать вітри, неначе коні.
Так, на літа переломі
Мчать збентежено вітри
До осінньої пори.
Мчать вітри, неначе коні,
Що стояли на припоні,
Мчать у далеч стрімголов
До золочених дібров.
Мчать вітри, неначе коні,
Що тікають від погоні,
У багряний світ обнов
Мчать, мо на Природи зов.
І мої літа у гоні
Мчать, немов ті бистрі коні,