Осінній ліс обняв мене журбою
І сипле листя-золото до ніг.
І кружля воно і мчить - ген за моріг
На крилах вітру шумно наді мною.

І сонце з осяйнистою золотою
Крізь гілки загляда, мов на нічліг,
Де тихне гомін радостей і втіх,
А осінь жде зустрітися з зимою.

Мене засмучує безрадісна пора,
Що згине ця блискучість знад назовсім
І серце

Під синім небом, небом України
Стоїш на пєдесталі з сонечком в очах.
Про тебе слава князювань не згине,
Вона все оживає спогадом в віках.

Твойого генія час не затьмарить,
Ти-гордість рогатинської землі.
В твоїй жертовності жага жіноча править,
Тобі корилися султани, королі.

Ти осеняла радістю султана,
Була для Царгорода, наче ясний день.

Ось він - дитинний, незабутий -
Під хмари знявся навкруги.
Стоїть, мов грізний велетень розкутий,
Навік порвавший рабства ланцюги.

В борні він гартувавсь і став невгнутий,
Мов гордий лицар юної снаги,
Як грім гремить його хід гримучий
У наступові пружної ноги.

Він ненавидить мряку, сум неволі,
До сонць встають ясні прозорі дні.
І зни

Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.

Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.

Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.

І я з

 Дивись, як небо розцвіло,
Як променисто сяють зорі.
З вологою стикається тепло
І тишею лягає на просторі.

Десь поміж гір проклався шлях
І змовк, як далеч у заграві
І радість в нас тремтить в очах,
Немов ті зорі золотаві.

Стою, хвилююсь без вини
І тишу зрушую словами
І місяць колом сяйва з вишини
Став над горою і над на

Від сурми над верхами
Мчить у століття голос.
І дзвонить над ланами
Дзвінкий пшеничний колос.

Б'ють дзвони слів - відлуння,
Мов звуки канонади.
І сіють сяйв горіння
Вогнисті зорепади.

Він, наче зов весною,
Всесилою своєю
Зове мене з собою -
Злетіти над землею.

на згадку рекітчанам, які зустрічали мене біля мінерального джерела в урочищі "Марковина" с. Рекіти, Міжгірського району, липень  2002р.

До дзвінкого струмка гірського джерела
Я з друзями прийшов відпочивати,
Немов для мене тут нова зоря зійшла,
Тут свіжістю овіюють мене Карпати.

Із глибини струмка десь із самого дна
Зринають бризки,

на наших ВОЛШЕБНЫХ ПОЛЯНАХ, опубликовано очередное сложившееся БУРИМЕ, под названием "ЗУБЫ ДРАКОНА". Но что такое зубы какого-то безвестного, занесенного в Красную книгу чудища, по сравнению с итогами буриме "ЛЕГЕНДЫ ЛЕТАЮЩИХ МЫШЕЙ"?! Назван победитель! Им стала неподражаемая Алька Алферова!

Запитайте будь-яку дитину, яка тільки почала говорити.
- Хто збирає мід? І вона одразу відповість вам:
- Бджілка. Задля цього вона трудиться із ранку ло пізньої ночі.
Але виявляється, що мід збирають не тільки бджоли.
- Тоді ще хто? - поц

почесний професор МАЛіЖ та президент Міжнародного фестивалю,
«Рекітське сузір’я», Герой Козацтва України, двомовний поет,
почесний житель села Рекіти, що на Закарпатті

Славетна юність – гордість України,
Краса, що живить дух до відкриття,
З любов’ю, що цвіте без зміни
І сповнює питливістю життя.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 жовтня 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 липня 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 червня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 березня 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 серпня 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...