Дітки, мої дітки!
Гіркі заробітки.
Рано вставати,
Пізно лягати.
Важко крізь днину
Всю працювати.
В світі немає
Гіршої кари,
Як заробляти
В Штатах доляри.

Ходить осінь по діброві
В золото-багряній обнові.
Ходить гаєм, під горою
І любується собою.
Щоб із вітром погуляти
Виткала для себе шати.

Шила гарно ниточками
В літо бабине ночами,-
Як парча горить барвисто
І привабливо-врочисто.

Вітер шепче над верхами:
Вже зима не за горами,
Зблякне твій убір, зів'яне,
Як лиш перший холод гряне.

Мчать вітри, неначе коні.
Так, на літа переломі
Мчать збентежено вітри
До осінньої пори.
Мчать вітри, неначе коні,
Що стояли на припоні,
Мчать у далеч стрімголов
До золочених дібров.
Мчать вітри, неначе коні,
Що тікають від погоні,
У багряний світ обнов
Мчать, мо на Природи зов.
І мої літа у гоні
Мчать, немов ті бистрі коні,

Осінній ліс обняв мене журбою
І сипле листя-золото до ніг.
І кружля воно і мчить - ген за моріг
На крилах вітру шумно наді мною.

І сонце з осяйнистою золотою
Крізь гілки загляда, мов на нічліг,
Де тихне гомін радостей і втіх,
А осінь жде зустрітися з зимою.

Мене засмучує безрадісна пора,
Що згине ця блискучість знад назовсім
І серце

Під синім небом, небом України
Стоїш на пєдесталі з сонечком в очах.
Про тебе слава князювань не згине,
Вона все оживає спогадом в віках.

Твойого генія час не затьмарить,
Ти-гордість рогатинської землі.
В твоїй жертовності жага жіноча править,
Тобі корилися султани, королі.

Ти осеняла радістю султана,
Була для Царгорода, наче ясний день.

Ось він - дитинний, незабутий -
Під хмари знявся навкруги.
Стоїть, мов грізний велетень розкутий,
Навік порвавший рабства ланцюги.

В борні він гартувавсь і став невгнутий,
Мов гордий лицар юної снаги,
Як грім гремить його хід гримучий
У наступові пружної ноги.

Він ненавидить мряку, сум неволі,
До сонць встають ясні прозорі дні.
І зни

Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.

Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.

Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.

І я з

 Дивись, як небо розцвіло,
Як променисто сяють зорі.
З вологою стикається тепло
І тишею лягає на просторі.

Десь поміж гір проклався шлях
І змовк, як далеч у заграві
І радість в нас тремтить в очах,
Немов ті зорі золотаві.

Стою, хвилююсь без вини
І тишу зрушую словами
І місяць колом сяйва з вишини
Став над горою і над на

Від сурми над верхами
Мчить у століття голос.
І дзвонить над ланами
Дзвінкий пшеничний колос.

Б'ють дзвони слів - відлуння,
Мов звуки канонади.
І сіють сяйв горіння
Вогнисті зорепади.

Він, наче зов весною,
Всесилою своєю
Зове мене з собою -
Злетіти над землею.

на згадку рекітчанам, які зустрічали мене біля мінерального джерела в урочищі "Марковина" с. Рекіти, Міжгірського району, липень  2002р.

До дзвінкого струмка гірського джерела
Я з друзями прийшов відпочивати,
Немов для мене тут нова зоря зійшла,
Тут свіжістю овіюють мене Карпати.

Із глибини струмка десь із самого дна
Зринають бризки,

 

Комментарии

Новенькое в блогах

trichoptera 1

Удивительные ручейники и где они обитают

Алька Алфёрова
08 августа 2022

Как вы могли уже догадаться из слова «ручейники», обитают они в ручьях (а также речках и т.п.)....

gusi gusi 01

Новая викторина по повести В. Крапивина «Гуси-гуси, га-га-га...»

Александр Иванович
01 мая 2022

Внимание! Катя Зуева представила новую викторину по повести Владислава Крапивина «Гуси-гуси,...

Девчонки, с праздником!

Александр Иванович
08 марта 2022

Все пройдет и это пройдет. Так было всегда. И будет. И вот я, пользуясь своей неистребимой...

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...