Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.

Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.

Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.

І я з

 Дивись, як небо розцвіло,
Як променисто сяють зорі.
З вологою стикається тепло
І тишею лягає на просторі.

Десь поміж гір проклався шлях
І змовк, як далеч у заграві
І радість в нас тремтить в очах,
Немов ті зорі золотаві.

Стою, хвилююсь без вини
І тишу зрушую словами
І місяць колом сяйва з вишини
Став над горою і над на

Від сурми над верхами
Мчить у століття голос.
І дзвонить над ланами
Дзвінкий пшеничний колос.

Б'ють дзвони слів - відлуння,
Мов звуки канонади.
І сіють сяйв горіння
Вогнисті зорепади.

Він, наче зов весною,
Всесилою своєю
Зове мене з собою -
Злетіти над землею.

на згадку рекітчанам, які зустрічали мене біля мінерального джерела в урочищі "Марковина" с. Рекіти, Міжгірського району, липень  2002р.

До дзвінкого струмка гірського джерела
Я з друзями прийшов відпочивати,
Немов для мене тут нова зоря зійшла,
Тут свіжістю овіюють мене Карпати.

Із глибини струмка десь із самого дна
Зринають бризки,

на наших ВОЛШЕБНЫХ ПОЛЯНАХ, опубликовано очередное сложившееся БУРИМЕ, под названием "ЗУБЫ ДРАКОНА". Но что такое зубы какого-то безвестного, занесенного в Красную книгу чудища, по сравнению с итогами буриме "ЛЕГЕНДЫ ЛЕТАЮЩИХ МЫШЕЙ"?! Назван победитель! Им стала неподражаемая Алька Алферова!

Запитайте будь-яку дитину, яка тільки почала говорити.
- Хто збирає мід? І вона одразу відповість вам:
- Бджілка. Задля цього вона трудиться із ранку ло пізньої ночі.
Але виявляється, що мід збирають не тільки бджоли.
- Тоді ще хто? - поц

Володимир КОВАЛИК,
почесний професор МАЛіЖ та президент Міжнародного фестивалю,
«Рекітське сузір’я», Герой Козацтва України, двомовний поет,
почесний житель села Рекіти, що на Закарпатті


Славетна юність – гордість України,
Краса, що живить дух до відкриття,
З любов’ю, що цвіте без зміни
І сповнює питливістю життя.


   Минуло більше десяти років, як Роза Черник виїхала  до Ізраїлю. У житомирському містечку Овручі залишилося багато рідних і близьких їй людей. Кортіло навідатись в Україну, а особливо побувати у Карпатах. Про це мріяла ще в дитинстві. А тут довідалася, що у Міжгір’ї проводиться щорічний фестиваль одарованої юні «Рекітське сузір’я». І довгоочікувана

м. Теплодар Одеська область

Я скажу вам залюбки:
Ви хороші козаки!
От якби вам сірі коні,
Справжні шаблі у долоні,
Степ широкий аж до Львова...
Як було б тоді чудово!
Місце тепле Теплодар-
Це від Бога наче дар.
І місцева, бачу, влада
Цьому дуже, дуже рада.
Колективи тут дзвінькі,
Пісні лунають гомінки.
Чую, Войтикі

Наверное, каждый из нас, хоть однажды, но замечал такой поразительный эффект - рассказываешь в тесной компании смешную историю и пользуешься безусловным успехом. Все просто валятся от хохота! Вдохновляемый произведенным эфектом ты спешишь поделиться историей с другими и записываешь её, и выставляешь запись в блоге... И, быть может, еще записывая ты чувствуешь неладное, но первый же прорвавшийся на

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Моя сьогоднішня реальність

Анастасія Бурлака
08 апреля 2019

Взагалі, що ж таке реальність? Я сама ставлю собі це запитання. Яка вона ця реальність? Більше...

Сила в єдності…

Анастасія Бурлака
08 апреля 2019

Для мене брекети вже давно стали як частинка самої себе. Вони ніби зрослися з моїм «я», стали...

vayang purvo1

Ваянг-пурво

Савичева Анна
03 апреля 2019

Интересная разновидность теневого театра, ныне исчезнувшая, существовала на Малабарском...

galka

Галка, яка вміла розмовляти

Лехман Маркіян Тарасович
31 марта 2019

Ця неймовірна пригода трапилася з моїм татом-журналістом років тридцять тому. Він розповів мені...

Моя весна

Лехман Маркіян Тарасович
15 марта 2019

(З фенологічного щоденника)

Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з...