Моя Україно, у серці розпука,
Бо Каїна плем'я в тобі розвелось.
Моя Україно, гріхами закута...
Шевченкові думи згадать довелось.

Моя Україно, ти, - матінко рідна,
Вроди нам героя, щоб як і велось,
Зберіг тебе чисту, багату і славну,
Щоб сонце світило на Тису і Рось.

Моя Україно, ти біль моя й радість.
Дорогою в зрілість намірилась йти
Багатьом у приклад, а декому - в заздрість...
Це щасна дорога у світ, до мети.

Чому ти радієш, моя Україно?
Я радію волі - світу видно добре.
Я радію небу чистому до краю,
Я радію полю, золотому морю.
Радію людині! Щаслива? Палаю!

Що тебе хвилює, мила Україно?
Землі мої добрі, синє небо, море,
Люди працьовиті, як ніде у світі,
Та чомусь незгода... Одним словом - горе
Полонило край мій в свої міцні сіті.

Що тебе болить-бо, люба Україно?
Болем називаю Крим свій і Чорнобиль,
Що нечиста сила крає їхнє тіло...
Скалічена мова, що дала нам ... нобиль,
Відлунює в серці, губить добре діло.

А про що ти мрієш, рідна Україно?
Мрію маю звісну і таку жадану,
Щоби я, Вкраїна, як усі держави,
Змогла своїх діток і мову кохану
Зберегти навіки від дурної слави.

Доброго ранку тобі, УКРАЇНО!
Доброго ранку, моя ти КНЯЗІВНО!
Доброго ранку, легкого вставанку
Усім добрим людям
І злим наостанку.
Доброго ранку! Доброго ранку!
Щоб сонце світило,
Землю обігріло,
Щоб дощик водився,
В хлібах оросився.
Щоб діти родились,
Здоров'ям хвалились.
Щоб молоді й літні,
Всі  були привітні.
Щоби подорожній
Мав жеб не порожній.
Щоб усмішка в мене
І в тебе сіяли.
Щоб з Богом лягали
І з Богом вставали.
Доброго ранку тобі, Україно!

 

 

В правду вдяглась Україна, у щирість і волю,
Показує всьому світу щасливую долю.

Все, що видно було з кручі, де ревів Ревучий,
Сонцем правди осяяно, Дніпро став співучий.
Мрія Кобзаря і Мавки й твоя, Каменяре,
Здійснилася, бо козак сам свою землю оре.

Від Карпат піднявся люд наш до сивого Дону
І сказав усьому світу: "До згину, нікому
Не дозволить Україна себе ошукати,
Бо вона своїм народам - сама рідна мати.

Чоре море усміхнулось, дід-Дніпро радіє,
Небо синім, земля жовтим кольором зоріє.
Весь світ бачить символ дивний - тризуб золотавий,
Діда-прадіда маяк він, знак той величавий.

Мій народе працьовитий, діти мої, квіти!
Покажемо всьму світу, як  вміємо жити.
Звеличуймо нашу землю, хлібом засіваймо,
Пісні дружби та кохання повсякчас співаймо!

В піснях наших звеличуймо ми усі народи.
Хай на карті будуть межі, у житті - кордони.
Змагаймося між собою, плече підставляймо,
Ворожнечі та заздрощів ніколи не маймо!


Комусь було мало квітів від природи
(А може, то витівки моди),
Закортіло, щоб цвіли завжди
У вазу покладені квіти-бутони.

І на штучні квіти впала чорна смуга
(Їм би жити, цвісти і радіти),
Тяжка в душу заклалася туга,
Бо не можуть зів'яти ті квіти.

Відлетіли птахи
Десь під теплі дахи,
І комусь там вже весело стало.
Я зостався один,
А в мене навпаки
Ніби щось цінне пропало.

Ось спішать ластівки
І крилом з висоти
На прощання мені помахали.
Я зостався один
І літа вже мої
На один рік коротшими стали.

Соловей відлетів
І співає пісні
У садочку якогось там пана.
Я зостався один
І так сумно мені
Цілий вечір до самого рана.

Вже й зозулі нема,
В чужині ген вона
Десь комусь там літа прибавляє.
Я зостався один,
Щось мені не в собі,
Ніби в мене роки відбирає.

Журавлиний ген клин
Полетів не один,
Там, в чужому курликає небі,
Я зостався один,
І так пусто в мені...
Щось важливе таки я прогледів.



Зимонько пухнаста,
Біла і щипаста,
Покатай мене!
Санки є у мене
Й рукавички теплі -
Не боюсь тебе.

*****
Зимо-диво, зимонько,
Кличуть тебе дітоньки -
Дуже сверблять ніженьки,
Хочеться на лижоньки.

Зимо-диво, зимонько,
Кличуть тебе дітоньки:
"Прийди хутчіш, миленька,
Жду я й нова шубонька".

*****
Зимо, зимко, замерзанко,
Знову ти до нас прийшла.
Чи багато із собою
Стужі в край наш привезла?

Зимо, зимко, замерзанко,
Знову ти до нас прийшла.
Ми візьмемо добрі санки -
Й з гірки вниз. Пішов! Пішла!

Зимо, зимко, замерзанко,
Знову ти до нас прийшла.
У нас шубки й рукавички -
Зовсім ти нам не страшна.

Зимо, зимко, замерзанко,
Знову ти до нас прийшла.
Батькам клопіт, дітям радість
Ти з собою принесла.

*****
Прокинувсь я... На дворі пес
Ганя малі пушинки.
Подумав я що то з небес
Падуть малі хмаринки.

Забіг до хати, аж пихчу:
"Дивіться, татку й мамко,
На землю хмара, - їм кричу, -
Упала біла ранком!"

Обняла мамка: "Ти смішний!
То не хмаринка впала.
Сніжинки це, дурнику мій,
Їх породила хмара.

У ріки вода - то тіло,
Її кров, душа, астрал,
Кожна капелька - то диво,
Життєдайність джерела.
Кожна крапелька - то диво.
Ніч пройшла - сестра, день - брат.
І пливуть собі грайливо,
Й між собою гомонять.
І пливуть собі грайливо,
Милують ліси, поля.
Стрімголов біжать й лякливо
Виглядають водоспад.
Стрімголов біжать й лякливо
Озираються назад,
Лічать вік свій терпеливо
З витоку до гирла. Так!
Лічать вік свій терпеливо,
А ріка все знай своє:
Родить діток й сумовито
Морю в найми віддає.

Минають дні... мені не однаково,
Я згадую той незабутній час:
Було при зустрічах гарно так, святково,-
Лиш спогади лишилися  для нас.

Були ми в гурті радісні та близькі,
Це був для нас всіх добрий знак,
Мов не відчуваєм більше сум розлуки,
То ж як забути це сьогодні? Як?

Мене зове, немов натхнення з неба,
Як синя тінь під гілочки верби.

 

Створімо, діти,
Планету Добра.
Хай зло боїться
Пензля й пера!
Разом – ми сила!
Вставай, дітвора!
Країна чекає
Планету Добра.
Юні таланти,
Збирайтеся вдаль.
Сьомий чекає
На вас фестиваль.
В людей Закарпаття –
Море добра.
Токан вас чекає
І сиру гора.
Чекають вас гори
І влада Міжгір?я,
/>Директор ліцею
Й Рекітське Сузір?я.
Створимо разом
Планету Добра!
Шикуйся до бою
Зі злом, дітвора!

 

Комментарии

  • Зустрілись...

    Майя Майя 16 февраля 2020
    Вот люблю такие тонкие заметки про природу.
     
  • Життя, як потяг...

    ПАПЧ ПАПЧ 15 февраля 2020
    :-) Я понимаю. На всякий случай.
     
  • Зупинись!

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Краще не пробувати!
     
  • Життя, як потяг...

    Маркіян Лехман Маркіян Лехман 14 февраля 2020
    Зауважу на майбутнє.Але жодної конфесії я ...
     
  • «Невагомість»

    topolenok topolenok 14 февраля 2020
    Дуже емоційно, чіпляє... І гарно написано.

Новенькое в блогах

Зустрілись...

Лехман Маркіян Тарасович
16 февраля 2020

(З фенологічного щоденника)

Таке диво, коли зустрічаються зима і весна, найкраще спостерігати у...

Життя, як потяг...

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2020

(Етюд)

Вокзал. Очікування. Метушня. Хвилі і хвилі людей... На станцію прибув потяг, який після...

Кав'ярня

Лехман Маркіян Тарасович
11 февраля 2020

Де каву смакували ми з тобою,
Маестро награвав нам джаз легкий.
Твій погляд став наповнений...

Твій світ

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Як би мені залишити тебе
Як би хотілось дізнатись про твій світ
Кожного разу, тебе і мене
Не...

Чому ти не зі мною?

Любочка Лунгу
09 февраля 2020

Краще розкажи чому ти не зі мною?
Чому я чекала тебе у парку?..
Я навіки напевне буду з тобою
І...