Мама-білочка пішла

Їжу добувати,

А маленького синочка

Положила спати.

Тихо спить собі в дуплі

Крихітка маленька.

Рижа шубка, довгий хвіст,

Але ще сліпенька.

Довго мами не було...

Вже хотілось їсти.

Малюк виповз  із дупла,

Став по краю лізти.

Ще слабеньке, нема зору -

Важко малюкові.

Раптом „бах

Підемо в зелений гай,
де роса ранкова сяє,
лине пісня голубка -
то природа нас вітає-
вільна і неговірка.

Де схід сонця - мудрість світу,
що дарують небеса.
Підем удвох бродити
простором, де все - краса.

Де вітри ласкаво віють
на моря і на поля,
де врожай під сонцем зріє
і радієм ти і я.

Як вином дубова бочка, оп'яніє голова,
і огорне нас турбота
дня, що гай подарував...

Дітки, мої дітки!
Гіркі заробітки.
Рано вставати,
Пізно лягати.
Важко крізь днину
Всю працювати.
В світі немає
Гіршої кари,
Як заробляти
В Штатах доляри.

Ходить осінь по діброві
В золото-багряній обнові.
Ходить гаєм, під горою
І любується собою.
Щоб із вітром погуляти
Виткала для себе шати.

Шила гарно ниточками
В літо бабине ночами,-
Як парча горить барвисто
І привабливо-врочисто.

Вітер шепче над верхами:
Вже зима не за горами,
Зблякне твій убір, зів'яне,
Як лиш перший холод гряне.

 

Мчать вітри, неначе коні.
Так, на літа переломі
Мчать збентежено вітри
До осінньої пори.
Мчать вітри, неначе коні,
Що стояли на припоні,
Мчать у далеч стрімголов
До золочених дібров.
Мчать вітри, неначе коні,
Що тікають від погоні,
У багряний світ обнов
Мчать, мо на Природи зов.
І мої літа у гоні
Мчать, немов ті бистрі коні,

Осінній ліс обняв мене журбою
І сипле листя-золото до ніг.
І кружля воно і мчить - ген за моріг
На крилах вітру шумно наді мною.

І сонце з осяйнистою золотою
Крізь гілки загляда, мов на нічліг,
Де тихне гомін радостей і втіх,
А осінь жде зустрітися з зимою.

Мене засмучує безрадісна пора,
Що згине ця блискучість знад назовсім
І серце

Під синім небом, небом України
Стоїш на пєдесталі з сонечком в очах.
Про тебе слава князювань не згине,
Вона все оживає спогадом в віках.

Твойого генія час не затьмарить,
Ти-гордість рогатинської землі.
В твоїй жертовності жага жіноча править,
Тобі корилися султани, королі.

Ти осеняла радістю султана,
Була для Царгорода, наче ясний день.

Ось він - дитинний, незабутий -
Під хмари знявся навкруги.
Стоїть, мов грізний велетень розкутий,
Навік порвавший рабства ланцюги.

В борні він гартувавсь і став невгнутий,
Мов гордий лицар юної снаги,
Як грім гремить його хід гримучий
У наступові пружної ноги.

Він ненавидить мряку, сум неволі,
До сонць встають ясні прозорі дні.
І зни

Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.

Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.

Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.

І я з

 Дивись, як небо розцвіло,
Як променисто сяють зорі.
З вологою стикається тепло
І тишею лягає на просторі.

Десь поміж гір проклався шлях
І змовк, як далеч у заграві
І радість в нас тремтить в очах,
Немов ті зорі золотаві.

Стою, хвилююсь без вини
І тишу зрушую словами
І місяць колом сяйва з вишини
Став над горою і над на

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Приключения Тёмы и его друзей. Глава 4

Бурец Василий
13 июля 2019

Как-то Тёма решил написать рассказ. И вот Тёма сел за компьютер и собрался писать, но он не знал...

vika pobed

Приз победителю вручен!

Александр Иванович
04 июня 2019

Сегодня, четвёртого июня, в торжественной насколько это возможно обстановке, победителю нашего...

pic

Представляем викторину по повести «Козетта»! Вікторина за повістю «Козетта»!

Александр Иванович
21 мая 2019

Какая удача! Сегодня представляем вам викторину по повести «Козетта», части романа Виктора Гюго...

leleka

Лелеки

Лехман Маркіян Тарасович
18 мая 2019

Неподалік бабусиного городу стоїть старий дерев'яний телефонний стовп, давно «забутий»...

den materi

Матері!

Лехман Маркіян Тарасович
11 мая 2019

У другу неділю травня в Україні відзначають День Матері

Люба Неню, Берегине!
Ми Тебе вітаєм...