Я пішов у лісок,
Де живе мій дружок
І хатина у нього смерека.
А там скрипка-душа!
І там гама уся:
Соль-мі-ля,  ре-сі-ля, фа-до-ля.

Хто там грав,  цвікунець?
А чи брат вітерець,
Що по струнах-смереках пройшовся?
Гей, там рифми в росі,
У вас ноти усі?
Соль-мі-сі, ре-ля-сі, фа-до-сі?

Там дівча по росі,
В її довгій косі
Під мелодію "Вальс Мендельсона"
По косі, по струні
Грають ноти самі:
Соль-ля-мі, ре-сі-мі, фа-до-мі.

Йшов і я по весні,
Йшов назустріч судьбі
По усіяній цвітом поляні,
І зустрів її я
Ту, що доля моя.
Соль-мі-ля, ре-сі-ля, фа-до-ля.

 

Мій синочку, засинай,
Доню мила, в снах витай,
Місяченьку, зорько ясна,
Світи в небі, не згасай.

Прилетіли сни-сниночки,
Сіли тихо дітям в очка.
Й агелики прилетіли
Казочки їм розповіли.

Личка в діток засіяли,
З ангелами діти грали.
А як ніченька мине
Сонечко дітей просне,

Тому дітки раді встали,
Бо щасливо ніч проспали.

 

Розбрунькли бруньки на деревах,
Розквітли квіти у гаях.
Затьохкав пісню соловейко,
Райдужиться там у полях.


Росяться роси в ноги босі,
Світяться очі нам і їм.
Весна весниться над потоком
І розглядає себе в нім.

Потемніле небо крають блискавиці,
Котяться горами Іллі колісниці.
Розбуджений вітер гасає полями,
Горами, лісами, попід небесами.

Сполохані вікна принишкли під стріхи.
В саду з переляку падають горіхи.
А хмари всю воду, що мали з собою,
Здригнувшись, струмлять без перебою.

Стояла тиша над горами.
Дрімали сумерки нічні
Поміж Карпатськими хребтами
Живиці лились пахощі.

В нас очі блищали огнями.
На небі тримтіли зірки.
Полилася пісня садами
Та соловейкові трільки.

Мов золота стрічка
Повилася річка:
Ламалася, крутилася
По каменях все лилася...

Місяченьку любилося,
Що там внизу творилося...

 

 

Я пішов у гості до бджоли -
Вона мене зустріла своїм джазом,
А на десерт - цілющої перги
З медв'яночудним ароматом.

Я пішов у гості до ріки -
Вона мене водою напоїла,
А на прощання лагідно з гори,
Із водопаду бризками облила.

Завітав у гості я до гаю.
Там - дуби, ялини і калина.
Там зозуля літа роздає,
Там щебече на свій лад пташина.

А я у гості до цих пір ходжу
До поля, до саду, до квітки.
На березі річки я часто сиджу,
А мрію гостити у зірки.


Водичко, водичко,
умий моє личко.
Сонечко ласкаве,
суши й хай засмагне.
Вітрику-соколе,
причеши локони.
Травичко, у росі
умий ноги босі...
Соловейку, з гаю
я пісні чекаю!
Зозуле-сивуле,
куй, щоб довго було...
Боже милостивий,
хай буду щасливий!

В оточенні вороже налаштованих воєводств існувало собі маленьке королівство. Звісно, сусіди то з півдня, то з півночі, із заходу чи сходу часто використовували слабкість того королівства Й часто грабували його. Але завоювати  ніхто з них не наважувався, бо тоді б назрів конфлікт між ними. Такого розвитку подій ніхто й не бажав.
  Десь наприкінці літа у дуже бідній, багатодітній сім'ї, цього королівства, народився хлопчик Ол. Він змалечку грався на березі річки. Його улюбленим заняттям було одне-єдине - попадання камінчиками в ціль. Спочатку батьки, а потім уже і сусіди побачили, що Ол не просто кидає камінчики в ціль, але й влучно потрапляє саме туди, де слід, або ж куди велять йому спостережливі та заздрісні однолітки.

Чому, мила Поточино,
Дівочою стала?
Чи щось тобі наврочено?
Чи доля дістала?
Сидить дідо на горбочку,
Обзір вибрав вдало,
Теє поле, що Дівочов
Поточинов стало,
Видно добре. І почав дід...
А я "провалився"
Углиб віків, бачу сто бід,
Усе, що твориться.
На тім полі пасла кізки
Молода дівчина,
А в дівчини старі батьки
Та хила хижчина.
У полудень свої кізки
Гнала напувати.
Саме з тої криниченьки
Напувала й мати.
Глибокая криниченька -
Чотири потоки
Звідси течуть, мов річеньки,
На чотири боки.
А було це у ті часи,
Коли злі татари
Наші землі грабували
Та людей вбивали.
Аж дивлюся на поляну
Банда татар суне
Прямо туди, до криниці,
Де дівчина "стине".
Злякалася, не втікає,
Кізок напуває.
І вже знає з переказів,
Що за цим буває.
Злий татарин наказує,
Щоб води подала.
Вона йому показує -
Напийся, татаре.
А бездушний татаринець -
Шаблю й на дівицю...
Проткнув її прямо в серце
Й кинув у криницю.
Відтоді народ тутешній
Назвав горе-поле...
Поточина Дівочая -
Назва в серце коле.
Затих дідо, курить піпу
І я "повернувся"...
Злість у мені, аж трясусь,
Чом, не заступився?!

 Хижа - назва будинку місцева.
І село так назвали колись,
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село.
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.

Та легенда цікава й трагічна
Його заснування жива.
Наймит був, а у нього дружина,
Й народила дитину вона.
Не змогла йти на панські роботи,
Ледь жива із малятком-синком.
Лиш три дні як минули пологи -
Пан накинувсь на неї з кнутом.
Чоловік знайшов мертвою жінку
Й ледь живого синочка свого...
Вкоротив він і панові віку -
Відомстив, та не змінить того...
Лише вспів він її поховати
Й найдорожче з собою поніс.
Світ за очі прийшлося тікати
Через гори, поля, через ліс.
Доля ще раз жорстокою стала
Наймиліше, що в нього було, -
Смерті в руки синочка віддала.
Зоставсь сам, інше все загуло.

Зупинився якось на поляні.
До душі вона стала йому.
Хижу-хату він звів тут і стайню.
Так почав свою нову весну.
На зручному була переході
Хижа-хата його сиротина.
Часто люди бували в господі -
Мимо Хижі стелилась стежина.
Як питали: Куди ідеш, друже?.
- Та до Хижі іду, що он там...
Ця легенда сумна, але дуже -
Достовірна й сподобалась нам.
Залишалися в Хижі прохожі.
Хтось подвоїв, потроїв село...
Живуть нині тут люди хороші
Й я з сім'єю примножив його.

До 380-річчя першої  згадки про село Хижа - другої моєї маленької батьківщини.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

yabluka izhachok

Навіщо їжачкові яблука?..

Лехман Маркіян Тарасович
19 сентября 2018

У вихідні навідався до бабусі у село. Та пригостила мене смачним обідом, напоїла чаєм з...

bunraku1

Театр кукол Бунраку

Савичева Анна
19 сентября 2018

Бунраку - традиционный японский театр кукол. Этот вид традиционного театра стал кукольным не...

zatmenie 1

Солнечное затмение 11 августа 2018 г.

Алька Алфёрова
15 сентября 2018

В августе мне в очередной раз довелось быть свидетельницей такого впечатляющего астрономического...

IMG 2360 1

Презентація мистецько-краєзнавчого альманаху «Солокія ІІ»

Федюра Олена, 15 років - м. Червоноград, Україна
10 сентября 2018

Ріка творчості Прибужжя могутня і стрімка. Письменники, поети, журналісти, краєзнавці – уже...

Рай під парасолею

Лехман Маркіян Тарасович
07 сентября 2018

Серед багатого скарбу українських народних приказок та прислів'їв знаходимо і такі перлини:...