Зовсім недавно я була малюком, а тепер вже підліток. Як швидко плине час...

Мало-хто знає, що нетільки пишу вірші, а ще й моделюю одяг. Я мрію стати великим модельєром. На даний час мої роботи бачать тільки мої близькі. Сподіваюсь незабаром реалізувати себе як дизайнера одягу.

А,а
Айву збирати Анютці
Андрійко допомагав.
Урожай, немов у казці,
Бог в нагороду праці дав.

Б,б
Бабусю, бабко, бороніть,
Бджола бджолиний має мід.
Бажав я того меду взяти,
Бджола,... бджола не хоче дати.

Все йшло гладко на початку, йшов урок.
Додавали, віднімали... Йшли за кроком крок.
Враз учителька змінила тему цю легку,
Запитала й прямо в очі дивиться на дітвору.

Ну?! А вісім пополам?
Скільки он тобі я дам?

Що між дітьми почалося...
Вулик, а не клас!
Та не довго був над міру
тут оцей галас.

Моєму онуку Максу.

Кладно. ЧР

Святий хліб тримаєш у руці.

Йому ціну, напевно, знаєш.

Бо бачу думи на твоїм лиці,

І як ти бережно тримаєш.

Пташина мерзне під вікном:

Лежить з поламаним крилом.

Мороз скував сльозу пташину -

Від болю гине біля тину.

Птахи -це теж створіння Боже:

І їм хтось завжди допоможе.

Тут раптом з хати вийшов хлопчик, -

Й від страху аж принишк горобчик.

Народився 2 січня 1948 року в гірському селі Рекіти Міжгірського району Закарпатської області в селянській багатодітній сім’ї, в якій виховувалось дві сестри – Марія і Калина, чотири брати – Іван, Михайло, Федір та Юрій.
 Змалечку Василь тягнувся до книг. Але найбільше любив писати замітки до районної та юнацьких газет. Першу опублікував, коли вчивс

Василь ТАРЧИНЕЦЬ

К Е П А

(Оповідання)

Тепер уже ніхто не може сказати, хто був господарем цієї дивовижної вівчарки з невідомою кличкою. Один Всевишній знає, куди він подівся. Можливо, загинув на багатостраждальній землі колишньої Югославії під Сараєвом, а може й досі лежить під руїнами власного будинку, або тиняється по чужини

1.  Несе весну журавлів ключ,
Співає зелен гай.
Погожий день - хату на ключ.
Йди в поле - час не гай.

2.  Попросила дочку мати
Пообіді вийти в поле.
Щоб врожай хороший мати,
Дівча в полі грядки поле.

3.  Вже минає місяць лютий,
Краще гріє сонечко.
Глянув подих зими лютий,
А на шибці сонечко.

Я бачив озеро в вогні,
В штанах собаку на коні.
А замість даху в хати шапку,
Мишей, які ловили мачку,
Лисицю бачив я і качку,
Що пироги пекла в ліску,
Як ведмежа взувало туфлі,
Як дурень вірив в мої фуфлі.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!