Я осінь люблю за буяння її кольорів,
За запах п'янкий тих довгих вечорів,
За віяння семи, а чи більше вітрів,
За рідний дим із димарів,
За пісню пізніх цвіркунів,
За зграйки птахів, що зібралися в дорогу,
За щедрий урожай - мозолів нагороду.
За метушню мурашки і бджоли,
За шум шкільної дітвори.
Спасибі осене, за молоді літа,
За витримку, чекання й каяття.

Я дякую тобі за підсумки й науку,
За косий погляд сонця,
За блиск калюж,
За літо бабине, за легку першу стужу.
За свтанки,  хрестини і за пісні весільні,
За молоде вино у сина на весіллі.
За тихий спів пташок, за довгі-довгі тіні,
За прохолодні ранки й за пізні світанки,
За яблука червоні і за пахуче сіно,
За зібраний врожай, за те, що можу сміло
Зустрінути зиму.
За музику дощу й прощальний гуркіт грому.
За думку про весну - провісника живому.

Осінь пензликом чарівним
Шле етюди нам свої,
То холодні, хроматичні,
То гарячо розписні.
Вчора надто жовтолистим
Мені видася дубок.
Нині вогняно-червоним
Сяйнув звабливий горбок.
Нині стрімко протікає
Милий слуху потічок.
Завтра впалим листям вкрились
Витік потічка й горбок.
Сонце вкрадці п'є в затінку
Роси райдуги бутон,
Осені новий промінчик -
Призми-рйдуги дружок.
Пташки-гості все частіше
Провіряють ключа стрій.
Інші, то аборигени,
Метушаться біля стріх.
Холодком війне в обличчя,
Тільки ступаш за поріг.
Росу вросиш - і розбудиш,
Сон травинки скік з-під ніг.
Осінь мила, осінь красна,
Пора холоду і мрій,
На побачення! Цілунком
Губи милої зігрій!

As a pianist, a bass guitarist, and a drummer for fifteen years, I always say that there are better melodies that have not been heard yet. I believe that heard melodies are sweet but the unheard ones will be sweeter. Smoking, a global concern with many health consequences had been discussed all over the world several times through different media, but all had not been said about it.

Інколи у мені десь прячеться літо,
Частіше вже осінь, буває й весна.
Та зима десь близько, так близько буянить
На мої, на скроні, снігу наміта.
*****
Потонуло сонечко у вечірній хмарі,
Вертають додому череди й отари,
Вертають додому череди й отари,
Півсонця - під небом, а пів - з'яїли хмари.


*****
Розфарбуймо день добрими словами,
Хай течуть рікою вітання й поради,
Струменять подяки з добрими ділами,
Щоб не було фальші і не було зради.

*****
Як ідеш із дому,
Вслід росинки плачуть...
Вертаєш - в травинках
Самоцвіти скачуть...

*****
Жив я в двох тисячоліттях,
В двох століттях побував.
Там родився, становився -
Тут, що сіяв, - пожинав.

Весняний день зиму годує
Раньше тебе сонце встало
Й тебе в постелі застало...
Будеш, милий, гризти нігті,
Як зима наставить кігті.

ЕТЮД
Полем майнула косуля,
Та все ближче до гори.
А в гаю кує зозуля,
Ділить ку-ку на склади.

*****
Любов - фантастика небес.
Життя - фантастика земна.
На горизонті цих поез
В душі цвіте весна.

Стриптиз
Зимі стало душно -
Бач роздягається.
Зато весна в своє вбрання
Он прибирається.

*****
Куди тільки не кинеш зір -
Вершини гір, вершини гір
Підперли шматочок неба
І пригорщню зір.

*****
Кажуть люди, що розумний
Гору обійде...
Перед ким тоді, скажи ти,
Еверест впаде.

*****
Правдиві вікна історії,
Відчинітеся! Відтворітеся!
Це моя держава! Це моя Вкраїна!
Пробудилася! Відновилася!
Хоче вмитися і розжитися!

*****
О манкурти! Ви без роду і без племені.
Чому очі ваші й вуха запеленані?
Чому в матки історії не вчитеся?!
Чому й в скруту між собою гризетеся?!

*****
Гризеться псота між собою,
Бо ділить Бога і трактати.
Відома ж істина, щоб псам
Святиню в зуби не давати.

*****
Осінь пахне калиною.
Жовто-блакить  -  горизонт.
Значить, мир над Вкраїною!
Значить, із хлібом народ!

Моя Україно, у серці розпука,
Бо Каїна плем'я в тобі розвелось.
Моя Україно, гріхами закута...
Шевченкові думи згадать довелось.

Моя Україно, ти, - матінко рідна,
Вроди нам героя, щоб як і велось,
Зберіг тебе чисту, багату і славну,
Щоб сонце світило на Тису і Рось.

Моя Україно, ти біль моя й радість.
Дорогою в зрілість намірилась йти
Багатьом у приклад, а декому - в заздрість...
Це щасна дорога у світ, до мети.

Чому ти радієш, моя Україно?
Я радію волі - світу видно добре.
Я радію небу чистому до краю,
Я радію полю, золотому морю.
Радію людині! Щаслива? Палаю!

Що тебе хвилює, мила Україно?
Землі мої добрі, синє небо, море,
Люди працьовиті, як ніде у світі,
Та чомусь незгода... Одним словом - горе
Полонило край мій в свої міцні сіті.

Що тебе болить-бо, люба Україно?
Болем називаю Крим свій і Чорнобиль,
Що нечиста сила крає їхнє тіло...
Скалічена мова, що дала нам ... нобиль,
Відлунює в серці, губить добре діло.

А про що ти мрієш, рідна Україно?
Мрію маю звісну і таку жадану,
Щоби я, Вкраїна, як усі держави,
Змогла своїх діток і мову кохану
Зберегти навіки від дурної слави.

Доброго ранку тобі, УКРАЇНО!
Доброго ранку, моя ти КНЯЗІВНО!
Доброго ранку, легкого вставанку
Усім добрим людям
І злим наостанку.
Доброго ранку! Доброго ранку!
Щоб сонце світило,
Землю обігріло,
Щоб дощик водився,
В хлібах оросився.
Щоб діти родились,
Здоров'ям хвалились.
Щоб молоді й літні,
Всі  були привітні.
Щоби подорожній
Мав жеб не порожній.
Щоб усмішка в мене
І в тебе сіяли.
Щоб з Богом лягали
І з Богом вставали.
Доброго ранку тобі, Україно!

 

 

В правду вдяглась Україна, у щирість і волю,
Показує всьому світу щасливую долю.

Все, що видно було з кручі, де ревів Ревучий,
Сонцем правди осяяно, Дніпро став співучий.
Мрія Кобзаря і Мавки й твоя, Каменяре,
Здійснилася, бо козак сам свою землю оре.

Від Карпат піднявся люд наш до сивого Дону
І сказав усьому світу: "До згину, нікому
Не дозволить Україна себе ошукати,
Бо вона своїм народам - сама рідна мати.

Чоре море усміхнулось, дід-Дніпро радіє,
Небо синім, земля жовтим кольором зоріє.
Весь світ бачить символ дивний - тризуб золотавий,
Діда-прадіда маяк він, знак той величавий.

Мій народе працьовитий, діти мої, квіти!
Покажемо всьму світу, як  вміємо жити.
Звеличуймо нашу землю, хлібом засіваймо,
Пісні дружби та кохання повсякчас співаймо!

В піснях наших звеличуймо ми усі народи.
Хай на карті будуть межі, у житті - кордони.
Змагаймося між собою, плече підставляймо,
Ворожнечі та заздрощів ніколи не маймо!


Комусь було мало квітів від природи
(А може, то витівки моди),
Закортіло, щоб цвіли завжди
У вазу покладені квіти-бутони.

І на штучні квіти впала чорна смуга
(Їм би жити, цвісти і радіти),
Тяжка в душу заклалася туга,
Бо не можуть зів'яти ті квіти.

Відлетіли птахи
Десь під теплі дахи,
І комусь там вже весело стало.
Я зостався один,
А в мене навпаки
Ніби щось цінне пропало.

Ось спішать ластівки
І крилом з висоти
На прощання мені помахали.
Я зостався один
І літа вже мої
На один рік коротшими стали.

Соловей відлетів
І співає пісні
У садочку якогось там пана.
Я зостався один
І так сумно мені
Цілий вечір до самого рана.

Вже й зозулі нема,
В чужині ген вона
Десь комусь там літа прибавляє.
Я зостався один,
Щось мені не в собі,
Ніби в мене роки відбирає.

Журавлиний ген клин
Полетів не один,
Там, в чужому курликає небі,
Я зостався один,
І так пусто в мені...
Щось важливе таки я прогледів.



 

Комментарии

Новенькое в блогах

Моя весна

Лехман Маркіян Тарасович
15 марта 2019

(З фенологічного щоденника)

Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з...

dedmazay4

Новая викторина! «Дедушка Мазай и зайцы»! Конкурс вікторин!

Папченко
06 марта 2019

Внимание! Конкурс викторин в КЛАДОСКОПЕ нашего сайта набирает обороты. Представляем вам новую...

verba new

Верба весну відчуває

Лехман Маркіян Тарасович
19 февраля 2019

(З фенологічного щоденника)

Щойно минуло Стрітення (15 лютого). До справжньої весни ще...

Оманливе судження

Анастасія Бурлака
16 февраля 2019

Монолог осілої пташки

Чи хтось задумувався колись, про що цвірінчить пташка? Можливо, вона щось...

skripka

Повернення втрачених ілюзій

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2019

(Розповідь від першої особи)

Ця історія розпочалася із мого захоплення музикою. Ще у дитинстві...