Все блоги

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 1325

Я пішов у лісок,
Де живе мій дружок
І хатина у нього смерека.
А там скрипка-душа!
І там гама уся:
Соль-мі-ля,  ре-сі-ля, фа-до-ля.

Хто там грав,  цвікунець?
А чи брат вітерець,
Що по струнах-смереках пройшовся?
Гей, там рифми в росі,
У вас ноти усі?
Соль-мі-сі, ре-ля-сі, фа-до-сі?

Там дівча по росі,
В її довгій косі
Під мелодію "Вальс Мендельсона"
По косі, по струні
Грають ноти самі:
Соль-ля-мі, ре-сі-мі, фа-до-мі.

Йшов і я по весні,
Йшов назустріч судьбі
По усіяній цвітом поляні,
І зустрів її я
Ту, що доля моя.
Соль-мі-ля, ре-сі-ля, фа-до-ля.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 1608

Мій синочку, засинай,
Доню мила, в снах витай,
Місяченьку, зорько ясна,
Світи в небі, не згасай.

Прилетіли сни-сниночки,
Сіли тихо дітям в очка.
Й агелики прилетіли
Казочки їм розповіли.

Личка в діток засіяли,
З ангелами діти грали.
А як ніченька мине
Сонечко дітей просне,

Тому дітки раді встали,
Бо щасливо ніч проспали.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 1151

Розбрунькли бруньки на деревах,
Розквітли квіти у гаях.
Затьохкав пісню соловейко,
Райдужиться там у полях.


Росяться роси в ноги босі,
Світяться очі нам і їм.
Весна весниться над потоком
І розглядає себе в нім.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 1208

Потемніле небо крають блискавиці,
Котяться горами Іллі колісниці.
Розбуджений вітер гасає полями,
Горами, лісами, попід небесами.

Сполохані вікна принишкли під стріхи.
В саду з переляку падають горіхи.
А хмари всю воду, що мали з собою,
Здригнувшись, струмлять без перебою.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 686

Стояла тиша над горами.
Дрімали сумерки нічні
Поміж Карпатськими хребтами
Живиці лились пахощі.

В нас очі блищали огнями.
На небі тримтіли зірки.
Полилася пісня садами
Та соловейкові трільки.

Мов золота стрічка
Повилася річка:
Ламалася, крутилася
По каменях все лилася...

Місяченьку любилося,
Що там внизу творилося...

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 1022

Я пішов у гості до бджоли -
Вона мене зустріла своїм джазом,
А на десерт - цілющої перги
З медв'яночудним ароматом.

Я пішов у гості до ріки -
Вона мене водою напоїла,
А на прощання лагідно з гори,
Із водопаду бризками облила.

Завітав у гості я до гаю.
Там - дуби, ялини і калина.
Там зозуля літа роздає,
Там щебече на свій лад пташина.

А я у гості до цих пір ходжу
До поля, до саду, до квітки.
На березі річки я часто сиджу,
А мрію гостити у зірки.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

03 декабря 2010

Просмотров: 970

Водичко, водичко,
умий моє личко.
Сонечко ласкаве,
суши й хай засмагне.
Вітрику-соколе,
причеши локони.
Травичко, у росі
умий ноги босі...
Соловейку, з гаю
я пісні чекаю!
Зозуле-сивуле,
куй, щоб довго було...
Боже милостивий,
хай буду щасливий!

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

02 декабря 2010

Просмотров: 1694

В оточенні вороже налаштованих воєводств існувало собі маленьке королівство. Звісно, сусіди то з півдня, то з півночі, із заходу чи сходу часто використовували слабкість того королівства Й часто грабували його. Але завоювати  ніхто з них не наважувався, бо тоді б назрів конфлікт між ними. Такого розвитку подій ніхто й не бажав.
  Десь наприкінці літа у дуже бідній, багатодітній сім'ї, цього королівства, народився хлопчик Ол. Він змалечку грався на березі річки. Його улюбленим заняттям було одне-єдине - попадання камінчиками в ціль. Спочатку батьки, а потім уже і сусіди побачили, що Ол не просто кидає камінчики в ціль, але й влучно потрапляє саме туди, де слід, або ж куди велять йому спостережливі та заздрісні однолітки.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

02 декабря 2010

Просмотров: 1158

Чому, мила Поточино,
Дівочою стала?
Чи щось тобі наврочено?
Чи доля дістала?
Сидить дідо на горбочку,
Обзір вибрав вдало,
Теє поле, що Дівочов
Поточинов стало,
Видно добре. І почав дід...
А я "провалився"
Углиб віків, бачу сто бід,
Усе, що твориться.
На тім полі пасла кізки
Молода дівчина,
А в дівчини старі батьки
Та хила хижчина.
У полудень свої кізки
Гнала напувати.
Саме з тої криниченьки
Напувала й мати.
Глибокая криниченька -
Чотири потоки
Звідси течуть, мов річеньки,
На чотири боки.
А було це у ті часи,
Коли злі татари
Наші землі грабували
Та людей вбивали.
Аж дивлюся на поляну
Банда татар суне
Прямо туди, до криниці,
Де дівчина "стине".
Злякалася, не втікає,
Кізок напуває.
І вже знає з переказів,
Що за цим буває.
Злий татарин наказує,
Щоб води подала.
Вона йому показує -
Напийся, татаре.
А бездушний татаринець -
Шаблю й на дівицю...
Проткнув її прямо в серце
Й кинув у криницю.
Відтоді народ тутешній
Назвав горе-поле...
Поточина Дівочая -
Назва в серце коле.
Затих дідо, курить піпу
І я "повернувся"...
Злість у мені, аж трясусь,
Чом, не заступився?!

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

02 декабря 2010

Просмотров: 2464

 Хижа - назва будинку місцева.
І село так назвали колись,
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село.
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.

Та легенда цікава й трагічна
Його заснування жива.
Наймит був, а у нього дружина,
Й народила дитину вона.
Не змогла йти на панські роботи,
Ледь жива із малятком-синком.
Лиш три дні як минули пологи -
Пан накинувсь на неї з кнутом.
Чоловік знайшов мертвою жінку
Й ледь живого синочка свого...
Вкоротив він і панові віку -
Відомстив, та не змінить того...
Лише вспів він її поховати
Й найдорожче з собою поніс.
Світ за очі прийшлося тікати
Через гори, поля, через ліс.
Доля ще раз жорстокою стала
Наймиліше, що в нього було, -
Смерті в руки синочка віддала.
Зоставсь сам, інше все загуло.

Зупинився якось на поляні.
До душі вона стала йому.
Хижу-хату він звів тут і стайню.
Так почав свою нову весну.
На зручному була переході
Хижа-хата його сиротина.
Часто люди бували в господі -
Мимо Хижі стелилась стежина.
Як питали: Куди ідеш, друже?.
- Та до Хижі іду, що он там...
Ця легенда сумна, але дуже -
Достовірна й сподобалась нам.
Залишалися в Хижі прохожі.
Хтось подвоїв, потроїв село...
Живуть нині тут люди хороші
Й я з сім'єю примножив його.

До 380-річчя першої  згадки про село Хижа - другої моєї маленької батьківщини.