Мені приснився дивний сон,
Ніби без жодних перепон
Лечу собі, немов пір'їна,
А піді мною Україна.
Лечу й не вірю я очам
(Чи тісно стало вже ночам?)
Мов підлітаю до столиці,
А там Тарас понад світлиці
Плюється й хмуриться щораз.
-Це ти? Григорович Тарас?
Скажи, що діється? Німію!
Бо цього я не розумію...
Тільки додому повернусь
Усе це чисто опишу
Та і народу розкажу.
- Пиши! Буди свою Вкраїну.
Бо свою я уже будив...
Та спить вона, мов в домовині.
Глуха, не чує і по нині...
- Я знаю, знаю... Та боюсь!
Про одну мовимо ми Русь.
Мені пришиють плагіат,
Усе як в тебе, усе так:
У різних справах той же лад...
На панщину по світу йдуть,
Щоб діток й жіночку обуть.
А в палатах... Такі ж самі
Пихаті, пузаті...
Дулі собі показують,
Пики набивають
Один одному. А он тій,
Що не те сказала,
Не до тої, до більшості ,
Учора пристала, теж у пику.
А вона йому коліном
Як у пах закотить...
Скажу тобі поміж ділом
Дружина не вродить.
Летимо над куполами...
Бачиш тут теж саме:
Бога ділять безбожники,
Божі лики й храми.
Розривають божі хати
Між патріархати.
- Там кордони он на сході,
Ми вже самостійні?
Що? В Росії живуть собі?
А ми в Україні?
- Воно то так... Та плодяться
Наші, не московні,
По своєму не моляться,
Бо російськомовні,
Бо рідної цураються
Їм, бач, так "удобно",
По їхньому кланяються
Ще внутріутробно.
- Ой дівчата! Які гарні!
Куди вони ідуть?
- Куди ідуть? І не питай...
Бо краще б втопили
У купелі їхні мами...
Пішли... (Полетіли...)
На панщину і ці ідуть
Заробляти тілом...
А он, бачиш, за гратами
Землячок страждає.
Він ще й тепер палатами
В думках управляє...
Накрався так - страшно стало -
Шуганув у Штати,
Думав, буде їсти сало
До самої смерти.
- Чого плаче ота мати?
Сина виряджає?
Мабудь у солдати - на двадцять п'ять?
Горе! Горе! Горемична мати...
- Горемична? Кажеш правду.
Не в строкові справа,
Бо, тьфу, той строк - двадцять тижнів...
Інша тут вистава.
Тебе різками карали?
Його це ж чекає...

Твій "Сон" читав, перечитав,
Милий, любий брате.
Куди літав, усе впізнав.
Все так, як писав ти.

Нерідко таке буває, "заходжу" на наш ітнернет-портал , "виставляю" свій погон. І дивлюся, що на сайті нікого не має. Моторошно стає на душі. Куди всі подівалися? І уроки в школі закінчилися, усі вдома, а може марнують час в ігрових кімнатах, забавляються в ігри, дивляться теревізор? І кому розповідати, що у нашій "читальні" , чи у &q

Чудотворець Миколай

Дивиться з ікони,

Як маленькі діти б'ють

Перед ним поклони.

Раптом чує Миколай

Діток побажання:

„ Чудотворче, принеси

Нам дарунки зрання.

Мило

Закрила сонечко хмарина,

А на землі пухка перина.

Мороз малює гарні квіти.

З гори з'їжджають радо діти.

Зима морозяна гуляє.

Під нею річка замерзає.

На вікнах вішає узори

І снігу навертає гори.

Порипує він під ногами.

Зима радіє разом з нами.


Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: тут моє:
Ліси, поля і гори рідні,
Зірки і небо голубе,
І моря синь, його глибини,
Повітря чисте, як кришталь,
Лани хлібасті, мов килими,
Смачний, пахучий, коровай.
Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: пан тут я.
В усьому люди ми єдині
По-українському життя.
Це значить чути ген далеко
З душі - вірші, з пісень вінки
Франка, Шевченка й  Матвієнко
Та Богу славу навіки.
І як чужому научатись
По-українськи книжка вчить.
Й нізащо свого не цуратись...
Кажу про це, воно болить.


Не хочу йти я навпростець до літа,
Хочу весні йти слід у слід,
Бо там не сім, там тьма чудес помпезних,
І всюди - диво, диво, дива зліт.

Хто та весн? Художниця чи фея?
Поет? Чаклунка? Божества політ?
Бо як ще можна чудо з чуд сприйняти:
Із бруньки - лист, із бруньки - цвіт і плід.

Не хочу йти я навпростець до літа.
Весну хто перейде, той сам омолодиться,
Бо кожен день і кожну мить здається -
В тобі краса чудес весни озветься.


Мій поїзд із Хуста
Тік-такає густо.
У сині мчить далі
По рідному краю.
Мій поїзд із Хуста,
Немов у минуле,
Мчиться по рівнині,
По милій долині.
За вікном пейзажі -
Чудо-панорами.
Поруч тече Тиса,
Змагаючись з нами.
Біля Рокосова
Мейгеш "копав" поле.
Поле не грунтове,
А поле часове,
Бо на тій рівнині
Поле в позолоті.
Там, де цвітуть маки,
Кров лили солдати.
Тут, на цьому полі,
Стояли герої,
Січовики-хлопці -
Хлопці добровольці.
І за Срібну Землю,
За батьківську мрію
Полягли навіки,
Втілилися в квіти,
Тому Красне Поле,
Цвіте, наче море,
Хвилями гойдає,
Квіти колихає.
Людино, спинися!
Полю поклонися!
Мрії отих хлопців
Все таки збулися.

Йшла лисичка на базар
Купувати самовар.
І ще чаю для заварки,
Кусок сала для зажарки,
Банку меду і курчат
Для маленьких лисенят.
Покрутилася на ринку,
Вкрала сала четвертинку.
У пташок взяла яєчка,
У ведмедя-мед з горшечком,
В господині молока
І живого гусака.
Як могла, так хитрувала -

 

Назначить Василия Малышка (PopugajZhako) заместителем главного редактора газеты ГАЗЕТИЩЕ. Всё.


Оббрехана, бита, знеславлена,
Топтана, палена, кривджена,
Ділена, терзана, обкрадена,
Оплакана - ти вижила.

Горда, незламна, нездолана!
Закосичена, блакитна, позолочена!
Вся в зелені, вод стрічками помережана,
Земля Срібна! Ти - жива!
Ти - звеличена!

Вогонь і воду й мідні труби,
Й пекельні муки ти пройшла.
Тепер вдихни на повні груди
І йди у майбуття.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Приключения Тёмы и его друзей. Глава 4

Бурец Василий
13 июля 2019

Как-то Тёма решил написать рассказ. И вот Тёма сел за компьютер и собрался писать, но он не знал...

vika pobed

Приз победителю вручен!

Александр Иванович
04 июня 2019

Сегодня, четвёртого июня, в торжественной насколько это возможно обстановке, победителю нашего...

pic

Представляем викторину по повести «Козетта»! Вікторина за повістю «Козетта»!

Александр Иванович
21 мая 2019

Какая удача! Сегодня представляем вам викторину по повести «Козетта», части романа Виктора Гюго...

leleka

Лелеки

Лехман Маркіян Тарасович
18 мая 2019

Неподалік бабусиного городу стоїть старий дерев'яний телефонний стовп, давно «забутий»...

den materi

Матері!

Лехман Маркіян Тарасович
11 мая 2019

У другу неділю травня в Україні відзначають День Матері

Люба Неню, Берегине!
Ми Тебе вітаєм...