Все блоги

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 641

Коси в дівчини - то втіха,
Очі - по тілу мороз,
Стан - що карпатська ялинка,
Мова її - то гіпноз.
Коси - дарунок смерічки,
Очі фарбовані в плай.
Брови -  від гірської річки,
Що звеселяє наш край.
Коси вже пахнуть любов'ю.
Очі коханням горять,
Брови в чеканні, в двобою,
Любить, не любить - мовчать.
Любить, не любить - вагаюсь
Любить, не любить - боюсь.
Думаю - сині кохають,
Думаю - карі зведуть.
"Люблю!", - шепоче коханий.
"Любить!", - луною в одвіт.
Гори, ліси, поле й води:
"Любить!  Іди з ним в політ!

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 604

Нічка знає тайну, та ще не одну...
Полюбила Місяця в сиву давнину.
Як молодик Місяць вийде з небокраю,
Зорями ясними сяє Ніч, згорає.
Як молодець Місяць вийде в повнім вбранні,
Зорі аж пригаснуть, все навколо мліє.
Свідки їх кохання і Адам, і Єва;
Царевич, Царівна й Руслан і Людмила...
Всі близькі й туземні не сходились пари,
Поки не признались Ночі у коханні.
Нічка знає тайну... Та ще й не одну...

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 576

Я заглядаю  часу вдалину
І бачу маму, що синів колише.
Співає їм веселу, то сумну
Та долю, чую, добру долю кличе.
Прокинувся. А в мені наяву
То схлипує, то тихо плаче тиша.

Подробности

Автор: Вільям Ламптей Гана (Африка) м. Акра

07 декабря 2010

Просмотров: 804

Подробности

Автор: Вільям Ламптей Гана (Африка) м. Акра

07 декабря 2010

Просмотров: 627

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 735

В бій ішли одні лиш "старики" -
Там життя проходить в одну мить.
"Від гвинта", а потім з висоти,
Де стільки їх сказал: "Будем жить!"

"Будем жить", - співали на льоту
За життя, за славу і величність...
Маестро Леонід - козирка на боку -
Летить без посадки у вічність.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 735

Чому так звуть вас - "ветеран"? -
Питає правнук діда.
- Я думаю, внучок, від ран
Походить назва рідна.

Бо кожен, хто війну прожив,
Без ран її не лишив.
Воєнний меч усім прошив,
Де тіло, а де душу.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 957

Над річкою Уж я родилась;
Вмивалась водою з Ужа;
Співати співанки навчилась,
У танці над Ужем кружля.
Далеко від тебе не можу
Я жити, не можу хай - рай,
По тобі тужу, рідний Уже,
Давить ностальгія і край.
Приспів:

Берег лівий, берег правий - в вальсі Уж,
Промінь сонця в хвилях грає - очі мруж.
Я люблю тебе - в Карпатах ти - краса!
Разом з нами в танці вальсу - небеса!

Я квіти збирала над Ужем,
Співала про нього пісні,
В піснях назвала Ужа мужем
Полів верховинських й лісів.
В верхів'ях ти буйний і гордий,
Спішиш у долину й сія,
Латориця, Тиса й Боржава -
Твоя верховинська сім'я.
Приспів.

-А де ж ти взяла дзвінкий голос?
А звідки чарівність твоя? -
Розпитував Уж, а навколо
Співає й вирує краса.
-Допоки твій витік не зникне,
Допоки у руслі вода,
Допоки мій голос не стихне,
Не згасне і пісня й краса.
Приспів.

Подробности

Автор: іван Ісаєвич

07 декабря 2010

Просмотров: 880

Бабине літо, бабине -
Літа і осені білий вальс.
То радує, то смутку підкине
Сонця прощальний реверанс.

Падає, подає сніг,
В бабине літо - пушинки.
Сніг той - прощальний сміх.
Сніжинки - прості павутинки.

Люблю я чомусь снігопад
В бабине літо, у пору,
Коли іще сніг невпопад,
Коли іще тепло надворі.

Сніжинки павут-павутинки
Падуть на долоні й не в'януть.
Бабині баби сніжинки,
В зиму немов мене тягнуть.

Падає див-диво сніг
Бабі на бабині квіти.
Сніг той, неначе сміх.
Сніг той - прощання із літом.

Подробности

Автор: Володимир КОВАЛИК

06 декабря 2010

Просмотров: 1595

Олесь ДУДИН,
поет-перекладач,
м. Ходорів, Львівщина

КОВАЛИКОВE ПОЛЕ

Поема

Присвята моєму другові,
поету, почесному професору МАЛіЖ,
президенту Міжнародного дитячого фестивалю
"Рекітське сузір'я", Герою Козацтва України
Володимиру КОВАЛИКУ