Все блоги
Про жар любові
- Информация о материале
- Автор: Василь Кузан
- Просмотров: 1095
Стовпи, закутані в гірлянди,
Зігрітися ніяк не можуть,
А ти бредеш у сніг і стужу,
Несеш кохання кару божу.
Це, ніби, чемодан без ручки –
І нести – мука, й жаль лишити,
Бо уявити тяжко-важко:
Як без кохання бути? Жити?
Воно як світло серед ночі,
Як рятівний жилет у морі,
Як білий купол парашута –
Надія у біді та горі.
Во
Рушничок
- Информация о материале
- Автор: Мавіле
- Просмотров: 2009
Ось рушничок з житомирського льону.
Що ріс в Поліській рівнині.
Орнамент,вишивка на ньому
Символізують дружби дві.
На ньому грона винограду,
Що плідно у Криму росте.
Кінці -символіка Полтавська
Краси й відтінку додає.
Наш рушничок-є символ
Дружби двох земель,
Полтава й крим-щире поєднання.
Хай він нагадує цей славний день,
Наш творчий міст,наші палкі вітання.
Рідна мова
- Информация о материале
- Автор: Мавіле
- Просмотров: 2344
Рідна мова українська,
Мов ждерельце чиста.
Ти чарівна,матиринська,
Співуча і барвиста.
Як цю мову не любити?
Як їїне знати?
Вона вчить на світі жити,
Ніби рідна мати.
ДИВО
- Информация о материале
- Автор: іван Ісаєвич
- Просмотров: 2371
Мене дивує незвіданий світ
Весни прихід, черешні цвіт.
Мене дивують літа килими,
Осені - золото, срібло - зими.
Мене дивує краплинка роси,
Веселкова дуга, кольори усі.
Мене дивує музика дощу,
Живого ріст - липи й хвощу.
Мене дивує краса полів,
Солодкий шум карпатських лісів,
Мене дивує небесна блакить,
Захмарене небо і блискавки мить.
Мене дивує срібне сяйво зір,
Там місяць-кораблик пливе із-за гір.
Мене дивують пахощі саду,
Річки життєдайні біля водопаду.
Мене дивує політ бджоли
Меду духм'яного запах й перги,
Мене дивує мовочка моя,
Якою я мислю і свідчу життя.
Мене дивує, як я дивуюся,
Усіма дивами дивно милуюся.
Вузлик на пам'ять
- Информация о материале
- Автор: іван Ісаєвич
- Просмотров: 1373
Підслухав я розмову дотепного діда-сусіда зі своєю жінкою. Знаю, що підслуховувати не гарно. Але вони говорили так голосно - хіба таке пропустиш? Та й звідки б я вам узяв такий сюжет? Ось послухайте.
Бабка збирається в місто на покупки, а дід їй і каже:
- Купи мені пальчикову батарейку.
- А яку? - питає жінка.
-Купи "DURACELL".
ХИТРА КУМА
- Информация о материале
- Автор: Ангеліна Оборiна
- Просмотров: 2986
Пече часто у печі
Борсучиха калачі.
І рум'яні, і смачні,
І витрати незначні.
Запах в лісі в ніздрі б'є.
Ось уже і черга є.
Продаються калачі
Вранці, вдень і у ночі.
Тісто дихає, бухтить...
Даром кожен не сидить.
Сам борсук палить в печі,
Витягає калачі.
Борсучата залюбки
Розкладають
МАМІ
- Информация о материале
- Автор: іван Ісаєвич
- Просмотров: 1826
Ой, село моє родинне,
Обляська неблизька!
Нитки пам'яті зв'язала
Там, біля обійстя.
Там родився, там умився
Талою водою.
З смерекою, з ліщиною,
Як брат із сестрою.
Любо оку, мило слуху
Від краси такої.
Куди глянеш - туди манить
Ступити ногою.
А потічок, мов батіжок,
З дорогою в парі
Вились селом й
наче пером
Береги писали.
Якщо лиш є жива вода,
То це в тому краю.
Квасом зветься це джерельце
І вода із нього.
А по горах, по долинах,
По плаю до хмари
Ходять собі вівчарики
Й за ними отари.
Село моє невеличке,
Моя колискова...
Сина свого не забувай!
І бувай здорова!
Попугай отвечает на вопросы - Папуга відповідає на питання
- Информация о материале
- Автор: Попугай Жако
- Просмотров: 1461
Всем пррривет!
Попугай Жако рррад отвечать на любые вопррросы в пррределах "Сокррровищев Пача"! Все вопррросы задавайте в Попугайскую Гостевую Книгу. Там же в течении нескольких суток получите ответ!
P.S. Осторррожно! Попугай за клавиатурррой - может клюнуть!:)
--------
Всім пррривіт!
Папуга Жако рррадий відповідати на будь-які запитання в межах "Ск
КОЛИСКОВА ДЛЯ ДАНИЛКА
- Информация о материале
- Автор: Тарчинець
- Просмотров: 2527
Баю, баю, бай, баю.
Стало темно у гаю.
Сплять дерева і кущі,
А гудуть лише хрущі.
Баю, баю, баю, бай.
ЯК ГОСПОДАР ПОМИРИВСЯ З КОТАМИ
- Информация о материале
- Автор: іван Ісаєвич
- Просмотров: 1527
Було це дуже давно. За тих часів, коли ще коти вміли говорити. Їхнім ділом було розважати своїх господарів і особливо їхніх діток. Всі тішились, як малі кумедні кошенята гралися між собою. Справжнісінький хатній котячий театр. Бувало, що до їхніх лапок попадав якийсь предмет – частіше клубок ниток. За це їм перепадало від господині, бо нитки у той час були дуже коштовними, особливо кольорові. Адже з ниток виготовляли одяг, скатерті, рушники тощо. Та хіба змогли збагнути це коти? Звичайно ж ні! А зрештою, навіщо їм таке знати? Жили вони без зайвих турбот. Їх добре годували. Особливо полюбляли пухнастики поласувати ковбаскою і тепленьким із пінкою молочком. Воно таке смачненьке-присмачненьке…
