Вітрів мелодія ряхтіла, мов осика,
Будила тишу аж до болю навісну.
Природа первісна, незаймана і дика,
Зігріта сонцем, прокидалася зі сну.
Защебетали птиці в піднебессі,
Струсили трави крапельки роси.
Душа малої українки Лесі
Купалась в дивних розкошах краси.
Летіла ластівкою з рідної господи,
Крильми любові обійнявши світ,
А ліс - цей храм вели

Чорна хмара небо вкрила,
Надворі метелиця:
Наче звірина завила,
Наче плаче десь дитя.
То в покрівлю постарілу
У солому зашуршить,
Немов пізній подорожній,
У вікно нам постучить.
У старенькій темній хатці
В двох з тобою сидимо,
Що ж ти, мила моя бабцю,
Тихо дивишся в вікно?
Надворі дме метелиця,
Може, змучила вона?
Чи, можливо, вже дрімаєш
Ти під шум веретена?
Вип'ємо, моя подружко
Юності, ще з босоніж.
З горя вип'єм; де ж та кружка? -
Серцю буде веселіш.
Співай пісню про синицю,
Що за морем десь жила,
Співай пісню про дівицю,
Як з водою вранці йшла.
Чорна химара небо вкрила,
Надворі метелиця:
Наче звірина, завила,
Плаче, наче десь дитя.
Вип'ємо, моя подружко,
Юності, ще з босоніж.
З горя вип'єм; де ж та кружка? -
Серцю буде веселіш.

Он біла береза
Під моїм вікном
Снігом вся припала,
Сріблястим вінком.

На пухнастих гілках
Мереживо грає,
Китички розкрились,
Оксамит гойдає.

І стоїть береза,
Спить у тишині.
І горять сніжинки
В золотім вогні.

А зірка ліниво
Ходить навкруги,
Посипає гілки
Сріблом з голови.

На небесній синій чаші
Жовтих хмар медовий дим.
Ніч настала. Сплять вже люди,
Тільки з смутком я один.

Хмари небо розписали,
Солоддим вдихає бір.
За кільце небесних тріщин
Пальці тягне косогір.

На болоті кряче чапля,
Чітко хлюпає вода.
Із-за хмари, наче капля,
Зірка дивиться одна.

Я хотів би у диму
Ліс спалити зіркою.
Й пролетіти потому
У небесах іскрою.

Перший місяць. Сайт виявився нормальним, але не захопив повністю. Не знав, що писати у Форумі, бо не було й нема підфорумів, де можна розмістити вільну тему. Учасників було небагато, й творів теж. Але потім запримітив, що на кожен мій твір написали коментар. Потім  отримав першу свою медаль, з якої і закріпився на сайті.

В центрі міста чекала трамваю,
Раптом  - грім серед ясного неба
Сірих хмар зібрав цілу зграю,
Хоч весною цього і треба.
Злива.Всі підкорилися долі,
Колись кінчиться, добре знаєм,
Розвернули свої парасолі,

Красота, как новое дыхания,
Живут в ней целый век.
Без жалости, уныний и страдания
Так любит её нежный человек.

Тишина. Не слышно сердца стук,
Ветер только угоняет тугу,
Приложить лишь ласку его рук,
Чтобы теплее стало в эту вьюгу.

Как видишь то,
Чего глазами не увидишь.
Как слышишь то,
Чего так просто не услышишь.

И тишина и темнота
Один, где нет уже тепла.
Без слов, только красота
К тебе под ноги уплыла.

Бувала я за кордоном,
Де небо зливається з морем,
Де яхти, мости і палаци
Такі височенні й прекрасні!
Та якось незатишно, шумно,
І рідної мови не чутно.
Ти хочеш назад до хатинки,
Де вишні зростають у листі,
де пісні від серця лунають
і рідні теплом огортають.

Пливуть, як хвилі, ті години,
А сивий час ховає їх.
В обіймах любої родини
Ти забуваєш про усе на світі:
Про негаразди і невдачі,
Про горе...
І так минає час,
невпинно стукає годинник,
і котить води сивий океан.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!