Сніжило вчора ще, а нині вже дощі.
Небесна вись і сіра, і сумна,
Тремтять оголені дерева та кущі-
Надворі січень, а зими нема.
Холодний дощ змив кожушки з гілок,
Не дав натішитися білому вбранню,
Тепер пронизує їх вітер до кісток -
Така вже доля, коли в стил "ню".

Нас розділяють океану милі,
міста і села, гори і ліси
Та в серце б"ють дніпрові срібні хвилі
Із краю дивовижної краси.
З тої землі, де корінь мого роду,
Де пращур мій зробив свій перший корок,
Де споконвіку вишня край городу
І верби заглядають у ставок.
Із краю смутку, болю та тривоги
І вічної за владу боротьби,
Втікають звідки в світ усі дор

Замерзло сонце на вітрах розлуки,
А сніг чужини обпікає душу,
Сніжинок падаючих чую звуки
І з їхнім холодом я жити мушу.
Вітри студені рвуть шалено долю,
А може так судилось українцям?
Перестраждаєм за здобуту волю
Й налито буде щастя нам по вінця?
Надій стріла летить у невідоме,
Чи ж буде в ньому сонце для нас гріти?
Чи житимемо ми в своєму домі?<

Зяскравого променю золотого Сонця,
Кришталевої чистоти росяної краплини,
Білого цвіту яблуневих садів
Запашного аромату польових квітів,
Соковитої зелені буйних трав,
Ніжного подиху свободолюбивого вітру,
РОжевої димки ранішньої зорі,
Срібних струмочків весняної зливи,
Ніжної блакиті небесних висот,
Райдужної краси дивовижної веселки,
Блаженних

Українки! Ви воїни світла,
Розриваєте тьми ланцюги.
Щоб Земля наша радістю квітла
За усіх віддаєте борги.
Недарма по планеті усюди
Вас розсіяли мир та війна,
Бо ви в темряві вогники-люди,
Людства всього душа осяйна.
Українки! Любові, спасіння,
Милосердя прекрасні жінки,
За жертовність святу та терпіння
Вам вклоняються в ноги віки.

Я хочу бути ніжною, слабкою,
Ще й безтурботно розсипати сміх,
На жаль не можу бути я такою
Бо світ мене тоді зіб"є із ніг.
 І українок нас таких мільйони,
І половина сильна - то жінки.
Життя над нами свої сльози ронить,
Не нам лаврові роздає вінки.
А ми живем без почестей і слави,
Вогнем сердець запалюючи світ,
Хоч нам й судились келехи о

Знов весна настала :
Більше сонця стало,
Зацвірінькали пташки,
Розпустились квіточки.

Розцвіли дерева -
Всі у ьілій піні.
Соловей щебече
На гнучкій калині.

Я теплу радію
Й зелені трави,
Як приємно пахне
Повітря навесні.

Я - член МАЛІЖ
І цим пишаюсь,
Вірші пишу
І дуже я стараюсь.

Я відвідала Полтаву,
Що сподобалась мені,
Подружилась з маліжанами
Полтавської землі.

Вже два роки у МАЛІЖ -
І зроблено немало :
У цьому році навесні
У Польщі побувала.

Щиро дякую МАЛІЖу
За фестиваль в Карпатах.
Як приємно у Міжгір'ї
Знову побувати.

Мій рідний край,моя земля,
Що зветься Україна,
У мене в серці ти одна
І в світі ти єдина.

Кругом широкії поля,
І гори , і долини,
Озера, ріки і моря -
Моя це Україна.

Високе небо голубе
І жовтая пшениця
Злились у прапорі навік -
Ним буду я гордиться!

І добрі люди-трударі
Живуть в моїй країні,
Працюють з радістю вони
Н

Цілий рік чекала літа -
Сонця і тепла,
Щоб купатись в морі Чорнім
Досхочу могла.

На гарячому пісочку
Чудово загоряти,
Разом з друзями у морі
Плавати, пірнати.

Ще приємно ласувати
Фруктами в саду -
Просто з дерева зривати
Грушку золоту.

Також влітку пощастило
В Міжгір'ї побувати,
На «Рекітському сузір'ї»

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...

Награждаются медалями!

Пирателисса
14 мая 2023

Совет модераторов детской республики «Литературный сайт Сокровища Папча» принял решение...

Кое-что очень интересное, вкусное и изумительное...

Лиза Зуева
01 мая 2023

Посоветую вам один замечательный рецепт. Мы готовим эти вафли больше 5 лет, и все в нашей семье...