Співає вечір пісню про розлуку,
Мотив печальний грає вітерець.
Вже знято маску, стягнено перуку -
Театру денного настав кінець.
Тепер одна із думами й жалями
Й питанням гострим, наче ніж, чому
ЇЇ кровиночка росте без мами?
Чим завинила в світі і кому?
В Верховній раді чубляться і б"ються,
Гризуться за покусаний калач,
Що їм до того, що десь

Пройду повз тебе бистрою ходою,
Твоєю тінню вже не промайну,
Не буде це ні горем, ні бідою,
Лиш згадкою про море полину.
І жодної уже не буде грати ролі,
Що так вразлива я до втрат і згуб,
І те, що вабить ще тебе до болю
Малина стигла моїх згірклих губ.
Ти, певно, аж тоді заплачеш,
Як я пройду не в наше майбуття,
І ти мене вже більше не побачиш
В кривому дзеркалі свого життя.
Залишу смуток свій тобі, коханий,
Збагнеш тоді усю свою вину,
Коли збереш мої забуті рани
На березі гіркого полину.

Переливалось серце з болю в сум,
А потім в світлім спокою завмерло.
Тягар образ і невгамовних дум
Із памяті, немов з полиці, стерло.
Минулих літ тривожний передзвін
Луною не відгукується в скронях,
Морозом сизим від холодних стін
Тікає в безвість на прмерзлих конях.
Так помирає зранена любов,
Пройшовши кола всі страждання,
Щоб відродитись в чист

Весна бентежна пронеслась, мов птиця,
Впустивши прямо у мої долоні
Зелену вітку долі-чарівниці
Під урочистий гімн ранкових дзвонів.
А літо видалось холодним, непривітним, -
не прижилася віточка-утіха,
не розрослася у могутню віту,
У темному кутку засохла тихо.
Їй не знайшлося місця у природи лоні,
І квилить сумно птиця в стоголоссі:
"Нічого не

Коріннями сягаєш глибини віків,
А кронами милуєш сьогодення,
Мій рідний, милий, незабутній Львів,
Моя любове і моє натхнення.
Таких, як ти, нема ніде,
Твій шарм, як в жінки, особливий,
Вже сім століть в тобі життя іде,
Ти ж водночас і молодий, і сивий.
Застигла в камені симфонія краси,
Гривасті леви і Високий Замок -
В захопленні змовкають голос

Уже світанок мерехтить на віях,
Розтанула, як ніч, осіння ніч.
Все те, що місяць в ній насіяв
Змила сльоза моїх печальних віч.
І знову день, як білий цвіт лілеї,
Неба безмежного дзвінка блакить.
Я тішуся йому, як добрій феї,
Що вміє серденько моє розвеселить.
І, як обтернена троянда вечір,
Думки летять на Україну знов,
Пригадуються призабуті мил

Земля сповита пеленою золотою,
Крізь промені просвічує краса,
Усе живе радіє дню зі мною,
Любов із вдячністю летить у небеса.
Сміється день, веселі люди в ньому,
Багатий світ, ні в чім нема нужди,
Лиш сумно пташці у гнізді чужому
без крапельки джерельної води.
На чужині свої мережу кроки
Хоча душа навколішки стоїть
Перед тим світом, де прожила р

Йду перехрестями світу,
Долаю всі перешкоди,
Розшарпує душу вітер,
Стирає залишки вроди,
Сонце мене обминає,
Місяць не хоче признати,
Радості пісня змовкає,
Чи ж дітям хоч я ще мати?
Чому я в домі чужому
Вогником мушу світитись
Й, ховаючи болі та втому,
Долі жорстокій коритись?
Чужі стежки перехресні
Засіяні будяками,
В колючках мрії воскреслі
І топче їх світ ногами.
Вдома цвіте материнка,
Я цвіту її не бачу.
Застигла  в серці сльозинка.
Я сильна. Я не заплачу.

м. Чикаго (США). 

І хвилиночки нема спокою,
Ятрять душу болісні думки.
Думала, що рану тут загою,
А чомусь все вийшло навпаки.

Дошкуляє клята ностальгія,
Ну яка різниця де живеш?-
Один Бог, одна свята Марія,
Всюди, що посієш, те й пожнеш.

Сонце, небо, місяць, зорі, ночі
І таке ж усміхнене маля,
Тільки вітер боляче шепоче:
Це чужа, чужа тобі земля...

Тут - в далеких краях, тут - за тисячі миль,
Моє серце співає та плаче
І злітає піснями на гребенях хвиль
Моя туга, мов "чайка козача".
Її хвиля приб'є до твоїх берегів,
Україно моя барвінкова,
Де залишились друзі, нема ворогів,
Де згубилася щастя підкова.
Ти розвій мою тугу, неначе туман,
А мені лиш шепни повернутись
І за мить я здолаю увесь океан,
Щоб до лона твого пригорнутись.

м.Чикаго (США).

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!