13. АКРОВІНОК З ПРИСЛІВ'ЇВ

Д е багато пташок, там нема комашок.
О рел мух не ловить.
П ри соловію і горобець співак.
О дна ластівка не робить весни.
М аленька пташка, та гострий дзьобик.
О сінь ластівка накликає, а весну починає.
Ж уравлі прилетіли — весну принесли.
Е й, соловей співає, доки голос має.
М удріші тепер яйця, ніж кури.
О й, сокола з рук не пускай.

П ро те зозуля кує, що свого гнізда не має.
Т ака пісня, яка пташка.
А би киця ту пташку не з'їла, що рано запіла.
Ш уліку добра квочка бачить одним оком. а зерно - другим.
К раще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
А молоде орля вище старого літає.
М аленький соловейко, та його пісні удаленькі.

Мені приснився дивний сон,
Ніби без жодних перепон
Лечу собі, немов пір'їна,
А піді мною Україна.
Лечу й не вірю я очам
(Чи тісно стало вже ночам?)

Нерідко таке буває, "заходжу" на наш ітнернет-портал , "виставляю" свій погон. І дивлюся, що на сайті нікого не має. Моторошно стає на душі. Куди всі подівалися? І уроки в школі закінчилися, усі вдома, а може марнують час в ігрових кімнатах, забавляються в ігри, дивляться теревізор? І кому розповідати, що у нашій "читальні" , чи у Голосі МАЛіЖу" чимало цікавих творів твоїх однолітків і новин, а у найбільшій , інтерактивній газеті "Газетище" Василь Малишка із Ужгорода щось знову "втяв" таке, що ти ще й не чув.

Дуже добре, що усі зареєстровані відвідувачі отримали на сайті свій творчий кабінет - відкриваю їх, а там нічогісіько немає. Тоді питається для чого це все ми будували, мучилися, сперечалися і знову творили для Вас мої любі? Коли таке було? Ніколи! Діти переважно не мали доступу до засобів масової інформації, а як писали? Так, що могли позаздрити їм навіть класики. Невже немає талантів? Агу - відгукніться і заявіть про себе усьому світові. Штурману одному важко і неможливо буди на кораблі наодинці.

Чудотворець Миколай

Дивиться з ікони,

Як маленькі діти б'ють

Перед ним поклони.

Раптом чує Миколай

Діток побажання:

„ Чудотворче, принеси

Нам дарунки зрання.

Мило

Закрила сонечко хмарина,

А на землі пухка перина.

Мороз малює гарні квіти.

З гори з'їжджають радо діти.

Зима морозяна гуляє.

Під нею річка замерзає.

На вікнах вішає узори

І снігу навертає гори.

Порипує він під ногами.

Зима радіє разом з нами.

Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: тут моє:
Ліси, поля і гори рідні,
Зірки і небо голубе,
І моря синь, його глибини,
Повітря чисте, як кришталь,
Лани хлібасті, мов килими,
Смачний, пахучий, коровай.
Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: пан тут я.
В усьому люди ми єдині
По-українському життя.
Це значить чути ген далеко
З душі - вірші, з пісень вінки
Франка, Шевченка й  Матвієнко
Та Богу славу навіки.
І як чужому научатись
По-українськи книжка вчить.
Й нізащо свого не цуратись...
Кажу про це, воно болить.

Не хочу йти я навпростець до літа,
Хочу весні йти слід у слід,
Бо там не сім, там тьма чудес помпезних,
І всюди - диво, диво, дива зліт.

Хто та весн? Художниця чи фея?
Поет? Чаклунка? Божества політ?
Бо як ще можна чудо з чуд сприйняти:
Із бруньки - лист, із бруньки - цвіт і плід.

Не хочу йти я навпростець до літа.
Весну хто перейде, той сам омолодиться,
Бо кожен день і кожну мить здається -
В тобі краса чудес весни озветься.

Мій поїзд із Хуста
Тік-такає густо.
У сині мчить далі
По рідному краю.
Мій поїзд із Хуста,
Немов у минуле,
Мчиться по рівнині,
По милій долині.
За вікном пейзажі -
Чудо-панорами.
Поруч тече Тиса,
Змагаючись з нами.
Біля Рокосова
Мейгеш "копав" поле.
Поле не грунтове,
А поле часове,
Бо на тій рівнині
Поле в позолоті.
Там, де цвітуть маки,
Кров лили солдати.
Тут, на цьому полі,
Стояли герої,
Січовики-хлопці -
Хлопці добровольці.
І за Срібну Землю,
За батьківську мрію
Полягли навіки,
Втілилися в квіти,
Тому Красне Поле,
Цвіте, наче море,
Хвилями гойдає,
Квіти колихає.
Людино, спинися!
Полю поклонися!
Мрії отих хлопців
Все таки збулися.

Йшла лисичка на базар
Купувати самовар.
І ще чаю для заварки,
Кусок сала для зажарки,
Банку меду і курчат
Для маленьких лисенят.
Покрутилася на ринку,
Вкрала сала четвертинку.
У пташок взяла яєчка,
У ведмедя-мед з горшечком,
В господині молока
І живого гусака.
Як могла, так хитрувала -
Своїх грошей не давала.
Повний кошик нахапала.
Йшла додому і співала.
Коли раптом собак зграя
Від дідуся Будулая
На дорогу мчить із двору.
Тут лисиця дала дьору.
Повз жита і сінокіс
Понеслась у темний ліс.
Все, що вкрала, загубила.
Ледве ноги волочила.
Ой ніколи більше зроду
Не робитиму я шкоду!
Поплелась в сльозах до хати
Хвіст обдертий зашивати.

Назначить Василия Малышка (PopugajZhako) заместителем главного редактора газеты ГАЗЕТИЩЕ. Всё.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!