Все блоги

Информация о материале

Автор: іван Ісаєвич

18 декабря 2010

Просмотров: 2326

Все йшло гладко на початку, йшов урок.
Додавали, віднімали... Йшли за кроком крок.
Враз учителька змінила тему цю легку,
Запитала й прямо в очі дивиться на дітвору.

Ну?! А вісім пополам?
Скільки он тобі я дам?

Що між дітьми почалося...
Вулик, а не клас!
Та не довго був над міру
тут оцей галас.

Информация о материале

Автор: Ангеліна Оборiна

18 декабря 2010

Просмотров: 2884

Моєму онуку Максу.

Кладно. ЧР

Святий хліб тримаєш у руці.

Йому ціну, напевно, знаєш.

Бо бачу думи на твоїм лиці,

І як ти бережно тримаєш.

Информация о материале

Автор: Ангеліна Оборiна

18 декабря 2010

Просмотров: 2741

Пташина мерзне під вікном:

Лежить з поламаним крилом.

Мороз скував сльозу пташину -

Від болю гине біля тину.

Птахи -це теж створіння Боже:

І їм хтось завжди допоможе.

Тут раптом з хати вийшов хлопчик, -

Й від страху аж принишк горобчик.

Информация о материале

Автор: Тарчинець

17 декабря 2010

Просмотров: 2290

Народився 2 січня 1948 року в гірському селі Рекіти Міжгірського району Закарпатської області в селянській багатодітній сім’ї, в якій виховувалось дві сестри – Марія і Калина, чотири брати – Іван, Михайло, Федір та Юрій.
 Змалечку Василь тягнувся до книг. Але найбільше любив писати замітки до районної та юнацьких газет. Першу опублікував, коли вчивс

Информация о материале

Автор: Тарчинець

17 декабря 2010

Просмотров: 2132

•Василь ТАРЧИНЕЦЬ

К Е П А

(Оповідання)

Тепер уже ніхто не може сказати, хто був господарем цієї дивовижної вівчарки з невідомою кличкою. Один Всевишній знає, куди він подівся. Можливо, загинув на багатостраждальній землі колишньої Югославії під Сараєвом, а може й досі лежить під руїнами власного будинку, або тиняється по чужини

Информация о материале

Автор: іван Ісаєвич

17 декабря 2010

Просмотров: 5502

1.  Несе весну журавлів ключ,
Співає зелен гай.
Погожий день - хату на ключ.
Йди в поле - час не гай.

2.  Попросила дочку мати
Пообіді вийти в поле.
Щоб врожай хороший мати,
Дівча в полі грядки поле.

3.  Вже минає місяць лютий,
Краще гріє сонечко.
Глянув подих зими лютий,
А на шибці сонечко.

Информация о материале

Автор: іван Ісаєвич

17 декабря 2010

Просмотров: 2515

Я бачив озеро в вогні,
В штанах собаку на коні.
А замість даху в хати шапку,
Мишей, які ловили мачку,
Лисицю бачив я і качку,
Що пироги пекла в ліску,
Як ведмежа взувало туфлі,
Як дурень вірив в мої фуфлі.

Информация о материале

Автор: іван Ісаєвич

17 декабря 2010

Просмотров: 19755

13. АКРОВІНОК З ПРИСЛІВ'ЇВ

Д е багато пташок, там нема комашок.
О рел мух не ловить.
П ри соловію і горобець співак.
О дна ластівка не робить весни.
М аленька пташка, та гострий дзьобик.
О сінь ластівка накликає, а весну починає.
Ж уравлі прилетіли — весну принесли.
Е й, соловей співає, доки голос має.
М удріші тепер яйця, ніж кури.
О й, сокола з рук не пускай.

П ро те зозуля кує, що свого гнізда не має.
Т ака пісня, яка пташка.
А би киця ту пташку не з'їла, що рано запіла.
Ш уліку добра квочка бачить одним оком. а зерно - другим.
К раще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
А молоде орля вище старого літає.
М аленький соловейко, та його пісні удаленькі.

Информация о материале

Автор: іван Ісаєвич

16 декабря 2010

Просмотров: 4131

Мені приснився дивний сон,
Ніби без жодних перепон
Лечу собі, немов пір'їна,
А піді мною Україна.
Лечу й не вірю я очам
(Чи тісно стало вже ночам?)

Информация о материале

Автор: Тарчинець

15 декабря 2010

Просмотров: 2255

Нерідко таке буває, "заходжу" на наш ітнернет-портал , "виставляю" свій погон. І дивлюся, що на сайті нікого не має. Моторошно стає на душі. Куди всі подівалися? І уроки в школі закінчилися, усі вдома, а може марнують час в ігрових кімнатах, забавляються в ігри, дивляться теревізор? І кому розповідати, що у нашій "читальні" , чи у Голосі МАЛіЖу" чимало цікавих творів твоїх однолітків і новин, а у найбільшій , інтерактивній газеті "Газетище" Василь Малишка із Ужгорода щось знову "втяв" таке, що ти ще й не чув.

Дуже добре, що усі зареєстровані відвідувачі отримали на сайті свій творчий кабінет - відкриваю їх, а там нічогісіько немає. Тоді питається для чого це все ми будували, мучилися, сперечалися і знову творили для Вас мої любі? Коли таке було? Ніколи! Діти переважно не мали доступу до засобів масової інформації, а як писали? Так, що могли позаздрити їм навіть класики. Невже немає талантів? Агу - відгукніться і заявіть про себе усьому світові. Штурману одному важко і неможливо буди на кораблі наодинці.