Жила-була маленька мишка. Вона  збудувала собі тепле гніздечко під великим деревом, яке захищало її від дощу, бурі та ворогів. Особливо, боялася мишка їжаків, які часто полювали вночі. Мишці так хотілося мати друзів. Родичі давно переселилися в інше місце. Тата з мамою давно вже не було н

Рано-вранці через вікно під стелею злодійкувато заглядає промінь сонця.
Озирнеться, посміливішає і  скік на зимну підлогу. Пройдеться по обличчю, розбудить, потанцює  на долонях, освітлить на мить серце надією і геть, скоріше на волю. Який цікавий світ! - подумала Ангеліна. Все в природі по-своєму чудове.

Спешим сообщить, что ВОЛШЕБНЫЕ ПОЛЯНЫ, неотложная и наиважнейшая часть нашего ресурса со вчерашнего дня сдана в эксплуатацию. В личке каждого зарегистрированного пользователя-ребенка появилась загадочная кнопка СЕКРЕТНАЯ КОМНАТА. Нажав её, пользователь откроет дверь и войдет. Куда? Тайна сия, есть загадка. Пусть каждый сам увидит и оценит.

Супермодератор ПАПЧ

 

Сьогодні  сивий маліжанський лелека - так люб'язно нарекли Володимира КОВАЛИКА його юні колеги - вилетів літаком до Польщі , а далі - аж до Чікаго.

Советом модераторjв принято решение наградить пользователя MaLugoVase орденом "AKTIV" за активную жизненную позицию на нашем сайте. За короткое время он опубликовал самую большую серию произведений. После замечания модератора Штурмана, он немедленно переопубликовал свои произведения на сайте, хотя это потребовало от него времени и труда. Также, он активно комментирует произведения дру

Сьогодні відбулася презентація МАЛіЖ у галицькому й княжому місті Львові. Із самого ранку повідомляв наших прихильників і друзів, просто колег аби вони подивилися нашу відеострічку на 12 каналі Львівського телебачення із Міжнародного фестивалю обдарованої юні "Рекітське сузіря-2010 в Міжгір'ї". Радо сприняв цю приємну новини ректор Львівської Академії мистецтв, академік Андрій Бокотей

Коли зайшов до нашого музею літератури і журналістики у Рекітах, побачив чимало діток, які босоніж стояли на пишних вовняних домотканних килимах. Я одразу зняв із ніг черевики і підійшов до них. Діти вільно спілкувалися. І ось що мене схвилювало найбільше. Запитує мене одна дівчинка:
- Чому, Василю Федоровичу, нас не люблять меценати, а ми такі гарні і сумлінні..." І продовжує далі: " Невже  не можуть вони підтримати нашу газету, яка за браком коштів не завжди виходить"
Можуть, звичайно. Але вони байдужі до дітей, які дуже сумлінні і гарні. Болить за них у мене серце, і часто не можу утримати сліз.

 

Нарешті!
  Вчора після обіду підписав у світ наступне число нашого маліжанського видання. Вийде воно у світ цього разу аж на 16 стор! Уявляєш? Багато сторінок вмішує розповідді маліжан про свій фест. А ще тут твори володарів гран-прі й тих, хто вперше відчув те, що він має писати. Щоразу переглядаю сторінку на якій розташовані окремі номери нашого журналу-газети і бачу - вона користується великою популярністью. Так тримати й надалі!
  Успіхів усім, і особливо, тим хто приймає безпосередню участь в роботі над випуском маліжанського видання.
  Думаю, що і цей номер Вас зацікавить.
  Незабаром ми виставимо його на нашому парталі МАЛіЖ.
  Заходьте у гості.
  Ласкаво просимо!
 Але не просто так,  пропонуйте щось своє цікавеньке й неординарне. Тоді ви наша маліжанська людина.

У меня была пишущая машинка - эдакая жестяночка - названия не помню, и я колотил на ней свои первые, впрочем и вторые нетленки. Я так работал, что стерлись клавиши. Они были из какого-то жесткого пластика и стерлись. И стали прощупываться железные рычаги, которые в эти клавиши были вплавлены. Пальцам было больно. Тогда я прикреплял пластырем на пальцы кусочки поролона и так печатал. Много раз


   

Майже увесь тиждень ми жили передчуттям поїздки до підполонинського села Рекіти, що на Закарпатті, де дев'ять років тому засновано Малу академію літератури і журналістики. А місія у нас тоді була доволі поважною – вручення диплому почесного професора цієї академії члену Національної Спілки письменників України поету Володимиру Ковалику.
    Удосвіта вирушили в дорогу мікроавтобусом мого доброго приятеля Володимира Тарапати, разом з його дружиною Ірою та заступником головного редактора науково-практичного,  правничого часопису “Акцент”  Василем Біленчуком. Поважному гостю запропонували найзручніше місце попереду, поруч з водієм, а ми –  два Василі та Ірина розташувались у салоні .

 

Комментарии

Новенькое в блогах

dunin1

Загадка товарища Дынина? Нет! Это другая загадка! Загадка - картина!

Папченко
16 апреля 2018

Внимание, внимание! Все бодры и веселы, как говорил некий товарищ Дынин. Кто не знает, кто...

2 priliv 2

Кто на новенькую?! Новенькую викторину, по трилогии Крапивина «В ночь большого прилива»

Александр Иванович
15 апреля 2018

Пираты и пиратки, а также добропорядочные законопослушные граждане и гражданки! Особенно те из...

Награждается Маша Коршунова! Нагороджується Маша Коршунова!

Александр Иванович
15 апреля 2018

Медалью «SNAIPER» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Маша Коршунова (логин:...

Христос Воскрес! Радійте люди!

Лехман Маркіян Тарасович
06 апреля 2018

Вітаю усіх своїх друзів з прийдешнім святом Воскресіння Христового!

Котилася писаночка з гори на...

Новая викторина! Нова літературна конкурсна! По рассказу Чехова «Каштанка»

Папченко
31 марта 2018

Люди!

В разделе ВИКТОРИНЫ новая литературная конкурсная викторина, по рассказу А.П. Чехова...