У місячну новорічну ніч я вийшов на подвір'я. Мою увагу привернули
три бурульки, що звисали з низької стріхи. Мені здалося, що бурульки незвичайні: у них чи то від місячного світла, чи з моєї уяви рухались якісь фігурки. Здається, я таке десь-колись уже бачив. Тільки де і коли?, - думав я. І згадав...
Мені було 7 чи 8 років. Я так само вийшов тоді з батькової хати і споглядав зиму  то здалека, то зблизька. Раптом побачив, як зі стріхи звисали майже такі ж бурульки, які бачу зараз. В одній  чітко виднілась  фігурка Діда Мороза, у другій - Снігурочки, а у третій - маленького хлопчика. Вони розмовляли між собою про щось серйозне. Вів бесіду Дід. Я тихенько наблизився до бурульок, боячись, що ті троє мене помітять або почують, адже під ногами голосно хрустів сніг. Але це товариство не звертало на мене ніякої уваги. Тепер я уже став більш обережним з іншої причини: не зачепити б одну з бурульок. І підслухав таку їхню розмову.

 

Мама-білочка пішла

Їжу добувати,

А маленького синочка

Положила спати.

Тихо спить собі в дуплі

Крихітка маленька.

Рижа шубка, довгий хвіст,

Але ще сліпенька.

Довго мами не було...

Вже хотілось їсти.

Малюк виповз  із дупла,

Став по краю лізти.

Ще слабеньке, нема зору -

Важко малюкові.

Раптом „бах

Підемо в зелений гай,
де роса ранкова сяє,
лине пісня голубка -
то природа нас вітає-
вільна і неговірка.

Де схід сонця - мудрість світу,
що дарують небеса.
Підем удвох бродити
простором, де все - краса.

Де вітри ласкаво віють
на моря і на поля,
де врожай під сонцем зріє
і радієм ти і я.

Як вином дубова бочка, оп'яніє голова,
і огорне нас турбота
дня, що гай подарував...

Дітки, мої дітки!
Гіркі заробітки.
Рано вставати,
Пізно лягати.
Важко крізь днину
Всю працювати.
В світі немає
Гіршої кари,
Як заробляти
В Штатах доляри.

Ходить осінь по діброві
В золото-багряній обнові.
Ходить гаєм, під горою
І любується собою.
Щоб із вітром погуляти
Виткала для себе шати.

Шила гарно ниточками
В літо бабине ночами,-
Як парча горить барвисто
І привабливо-врочисто.

Вітер шепче над верхами:
Вже зима не за горами,
Зблякне твій убір, зів'яне,
Як лиш перший холод гряне.

 

Мчать вітри, неначе коні.
Так, на літа переломі
Мчать збентежено вітри
До осінньої пори.
Мчать вітри, неначе коні,
Що стояли на припоні,
Мчать у далеч стрімголов
До золочених дібров.
Мчать вітри, неначе коні,
Що тікають від погоні,
У багряний світ обнов
Мчать, мо на Природи зов.
І мої літа у гоні
Мчать, немов ті бистрі коні,

Осінній ліс обняв мене журбою
І сипле листя-золото до ніг.
І кружля воно і мчить - ген за моріг
На крилах вітру шумно наді мною.

І сонце з осяйнистою золотою
Крізь гілки загляда, мов на нічліг,
Де тихне гомін радостей і втіх,
А осінь жде зустрітися з зимою.

Мене засмучує безрадісна пора,
Що згине ця блискучість знад назовсім
І серце

Під синім небом, небом України
Стоїш на пєдесталі з сонечком в очах.
Про тебе слава князювань не згине,
Вона все оживає спогадом в віках.

Твойого генія час не затьмарить,
Ти-гордість рогатинської землі.
В твоїй жертовності жага жіноча править,
Тобі корилися султани, королі.

Ти осеняла радістю султана,
Була для Царгорода, наче ясний день.

Ось він - дитинний, незабутий -
Під хмари знявся навкруги.
Стоїть, мов грізний велетень розкутий,
Навік порвавший рабства ланцюги.

В борні він гартувавсь і став невгнутий,
Мов гордий лицар юної снаги,
Як грім гремить його хід гримучий
У наступові пружної ноги.

Він ненавидить мряку, сум неволі,
До сонць встають ясні прозорі дні.
І зни

Про любу весну мрію і чекаю...
Владаркою вона до нас спішить.
Над днем синіє в небесах блакить,
І жде земля зеленого розмаю.

Палкі слова для привітань шукаю
І серце радо струною бринить.
Ген пісня, наче дзвін дзвінкий, летить,
Відчувши силу для далінь безкраю.

Услід загомонять ліси таємні
І злинуть луни голосні, приємні.

І я з

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Моя ранкова молитва

АМЕТ Бекір
03 декабря 2018

Моя ранкова молитва на Високому Замку: Дякую славний Дрогобич і відкритий для світу Львів, що...

иллюстрация былинской

Новая викторина по рассказу Л. Толстого «Филипок»! Нова вікторина за оповіданням Л. Толстого «Пилипко»!

Папченко
22 ноября 2018

Ура! У нас новая викторина! Конкурсная! В разделе КЛАДОСКОП - страница ВИКТОРИНЫ! Новая наша...

І слово лікує!..

Лехман Маркіян Тарасович
11 ноября 2018

(Картинки з життя)

Недільного ранку у храмі вже завершувалася відправа Служби Божої, як на...

dec fr034

Пригощайтеся!

Лехман Маркіян Тарасович
10 ноября 2018

(Картинки з життя)

На вихідні приїжджаю зі студентського гуртожитку у Львові додому, у рідний...

popugay

Продолжается конкурс литературных викторин! Нова конкурсна вікторина!

Папченко
26 октября 2018

Внимание! Продолжается конкурс литературных викторин! Приз победителю - пять тысяч рублей!...