1.  Несе весну журавлів ключ,
Співає зелен гай.
Погожий день - хату на ключ.
Йди в поле - час не гай.

2.  Попросила дочку мати
Пообіді вийти в поле.
Щоб врожай хороший мати,
Дівча в полі грядки поле.

3.  Вже минає місяць лютий,
Краще гріє сонечко.
Глянув подих зими лютий,
А на шибці сонечко.

Я бачив озеро в вогні,
В штанах собаку на коні.
А замість даху в хати шапку,
Мишей, які ловили мачку,
Лисицю бачив я і качку,
Що пироги пекла в ліску,
Як ведмежа взувало туфлі,
Як дурень вірив в мої фуфлі.

13. АКРОВІНОК З ПРИСЛІВ'ЇВ

Д е багато пташок, там нема комашок.
О рел мух не ловить.
П ри соловію і горобець співак.
О дна ластівка не робить весни.
М аленька пташка, та гострий дзьобик.
О сінь ластівка накликає, а весну починає.
Ж уравлі прилетіли — весну принесли.
Е й, соловей співає, доки голос має.
М удріші тепер яйця, ніж кури.
О й, сокола з рук не пускай.

П ро те зозуля кує, що свого гнізда не має.
Т ака пісня, яка пташка.
А би киця ту пташку не з'їла, що рано запіла.
Ш уліку добра квочка бачить одним оком. а зерно - другим.
К раще синиця в жмені, ніж журавель у небі.
А молоде орля вище старого літає.
М аленький соловейко, та його пісні удаленькі.

Мені приснився дивний сон,
Ніби без жодних перепон
Лечу собі, немов пір'їна,
А піді мною Україна.
Лечу й не вірю я очам
(Чи тісно стало вже ночам?)

Нерідко таке буває, "заходжу" на наш ітнернет-портал , "виставляю" свій погон. І дивлюся, що на сайті нікого не має. Моторошно стає на душі. Куди всі подівалися? І уроки в школі закінчилися, усі вдома, а може марнують час в ігрових кімнатах, забавляються в ігри, дивляться теревізор? І кому розповідати, що у нашій "читальні" , чи у Голосі МАЛіЖу" чимало цікавих творів твоїх однолітків і новин, а у найбільшій , інтерактивній газеті "Газетище" Василь Малишка із Ужгорода щось знову "втяв" таке, що ти ще й не чув.

Дуже добре, що усі зареєстровані відвідувачі отримали на сайті свій творчий кабінет - відкриваю їх, а там нічогісіько немає. Тоді питається для чого це все ми будували, мучилися, сперечалися і знову творили для Вас мої любі? Коли таке було? Ніколи! Діти переважно не мали доступу до засобів масової інформації, а як писали? Так, що могли позаздрити їм навіть класики. Невже немає талантів? Агу - відгукніться і заявіть про себе усьому світові. Штурману одному важко і неможливо буди на кораблі наодинці.

Чудотворець Миколай

Дивиться з ікони,

Як маленькі діти б'ють

Перед ним поклони.

Раптом чує Миколай

Діток побажання:

„ Чудотворче, принеси

Нам дарунки зрання.

Мило

Закрила сонечко хмарина,

А на землі пухка перина.

Мороз малює гарні квіти.

З гори з'їжджають радо діти.

Зима морозяна гуляє.

Під нею річка замерзає.

На вікнах вішає узори

І снігу навертає гори.

Порипує він під ногами.

Зима радіє разом з нами.

Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: тут моє:
Ліси, поля і гори рідні,
Зірки і небо голубе,
І моря синь, його глибини,
Повітря чисте, як кришталь,
Лани хлібасті, мов килими,
Смачний, пахучий, коровай.
Дозвольте жити на Вкраїні -
Це значить знати: пан тут я.
В усьому люди ми єдині
По-українському життя.
Це значить чути ген далеко
З душі - вірші, з пісень вінки
Франка, Шевченка й  Матвієнко
Та Богу славу навіки.
І як чужому научатись
По-українськи книжка вчить.
Й нізащо свого не цуратись...
Кажу про це, воно болить.

Не хочу йти я навпростець до літа,
Хочу весні йти слід у слід,
Бо там не сім, там тьма чудес помпезних,
І всюди - диво, диво, дива зліт.

Хто та весн? Художниця чи фея?
Поет? Чаклунка? Божества політ?
Бо як ще можна чудо з чуд сприйняти:
Із бруньки - лист, із бруньки - цвіт і плід.

Не хочу йти я навпростець до літа.
Весну хто перейде, той сам омолодиться,
Бо кожен день і кожну мить здається -
В тобі краса чудес весни озветься.

Мій поїзд із Хуста
Тік-такає густо.
У сині мчить далі
По рідному краю.
Мій поїзд із Хуста,
Немов у минуле,
Мчиться по рівнині,
По милій долині.
За вікном пейзажі -
Чудо-панорами.
Поруч тече Тиса,
Змагаючись з нами.
Біля Рокосова
Мейгеш "копав" поле.
Поле не грунтове,
А поле часове,
Бо на тій рівнині
Поле в позолоті.
Там, де цвітуть маки,
Кров лили солдати.
Тут, на цьому полі,
Стояли герої,
Січовики-хлопці -
Хлопці добровольці.
І за Срібну Землю,
За батьківську мрію
Полягли навіки,
Втілилися в квіти,
Тому Красне Поле,
Цвіте, наче море,
Хвилями гойдає,
Квіти колихає.
Людино, спинися!
Полю поклонися!
Мрії отих хлопців
Все таки збулися.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...

Награждаются медалями!

Пирателисса
14 мая 2023

Совет модераторов детской республики «Литературный сайт Сокровища Папча» принял решение...

Кое-что очень интересное, вкусное и изумительное...

Лиза Зуева
01 мая 2023

Посоветую вам один замечательный рецепт. Мы готовим эти вафли больше 5 лет, и все в нашей семье...