Срібна земля Закарпаття -
України дивоцвіт,
Тут живуть народи-браття,
Про це знає увесь світ.

Тут живуть народи горді.
Працьовиті, як ніде.
З коломийчиних мелодій
Життєдайний дух іде.

Тут високі полонини,
Тут Говерли висота.
Тут стрімкі потоки-ріки,
Едельвейсова краса.

Тут спочила Божа ласка:
Літео щедре, зимограй.
Хочеш золота? Будь ласка!
Хоч водиці? Вибирай!

Моє миле Закарпаття -
Центр Європи, світу центр!
Шляхом волі, братства, щастя
Йде вперед, тільки вперед.

Зима ходить гаєм,
Полями, лісами.
Дивиться, чи снігом
Все позасипала,
Зазирне під кущик,
На дерева гляне,
На річках, в озерцях
Щілинки шукає.
Все позамітала.
Кругом біло стало.
Трохи відпочила
І знову почала...

Я пішов у лісок,
Де живе мій дружок
І хатина у нього смерека.
А там скрипка-душа!
І там гама уся:
Соль-мі-ля,  ре-сі-ля, фа-до-ля.

Хто там грав,  цвікунець?
А чи брат вітерець,
Що по струнах-смереках пройшовся?
Гей, там рифми в росі,
У вас ноти усі?
Соль-мі-сі, ре-ля-сі, фа-до-сі?

Там дівча по росі,
В її довгій косі
Під мелодію "Вальс Мендельсона"
По косі, по струні
Грають ноти самі:
Соль-ля-мі, ре-сі-мі, фа-до-мі.

Йшов і я по весні,
Йшов назустріч судьбі
По усіяній цвітом поляні,
І зустрів її я
Ту, що доля моя.
Соль-мі-ля, ре-сі-ля, фа-до-ля.

 

Мій синочку, засинай,
Доню мила, в снах витай,
Місяченьку, зорько ясна,
Світи в небі, не згасай.

Прилетіли сни-сниночки,
Сіли тихо дітям в очка.
Й агелики прилетіли
Казочки їм розповіли.

Личка в діток засіяли,
З ангелами діти грали.
А як ніченька мине
Сонечко дітей просне,

Тому дітки раді встали,
Бо щасливо ніч проспали.

 

Розбрунькли бруньки на деревах,
Розквітли квіти у гаях.
Затьохкав пісню соловейко,
Райдужиться там у полях.


Росяться роси в ноги босі,
Світяться очі нам і їм.
Весна весниться над потоком
І розглядає себе в нім.

Потемніле небо крають блискавиці,
Котяться горами Іллі колісниці.
Розбуджений вітер гасає полями,
Горами, лісами, попід небесами.

Сполохані вікна принишкли під стріхи.
В саду з переляку падають горіхи.
А хмари всю воду, що мали з собою,
Здригнувшись, струмлять без перебою.

Стояла тиша над горами.
Дрімали сумерки нічні
Поміж Карпатськими хребтами
Живиці лились пахощі.

В нас очі блищали огнями.
На небі тримтіли зірки.
Полилася пісня садами
Та соловейкові трільки.

Мов золота стрічка
Повилася річка:
Ламалася, крутилася
По каменях все лилася...

Місяченьку любилося,
Що там внизу творилося...

 

 

Я пішов у гості до бджоли -
Вона мене зустріла своїм джазом,
А на десерт - цілющої перги
З медв'яночудним ароматом.

Я пішов у гості до ріки -
Вона мене водою напоїла,
А на прощання лагідно з гори,
Із водопаду бризками облила.

Завітав у гості я до гаю.
Там - дуби, ялини і калина.
Там зозуля літа роздає,
Там щебече на свій лад пташина.

А я у гості до цих пір ходжу
До поля, до саду, до квітки.
На березі річки я часто сиджу,
А мрію гостити у зірки.


Водичко, водичко,
умий моє личко.
Сонечко ласкаве,
суши й хай засмагне.
Вітрику-соколе,
причеши локони.
Травичко, у росі
умий ноги босі...
Соловейку, з гаю
я пісні чекаю!
Зозуле-сивуле,
куй, щоб довго було...
Боже милостивий,
хай буду щасливий!

В оточенні вороже налаштованих воєводств існувало собі маленьке королівство. Звісно, сусіди то з півдня, то з півночі, із заходу чи сходу часто використовували слабкість того королівства Й часто грабували його. Але завоювати  ніхто з них не наважувався, бо тоді б назрів конфлікт між ними. Такого розвитку подій ніхто й не бажав.
  Десь наприкінці літа у дуже бідній, багатодітній сім'ї, цього королівства, народився хлопчик Ол. Він змалечку грався на березі річки. Його улюбленим заняттям було одне-єдине - попадання камінчиками в ціль. Спочатку батьки, а потім уже і сусіди побачили, що Ол не просто кидає камінчики в ціль, але й влучно потрапляє саме туди, де слід, або ж куди велять йому спостережливі та заздрісні однолітки.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Оманливе судження

Анастасія Бурлака
16 февраля 2019

Монолог осілої пташки

Чи хтось задумувався колись, про що цвірінчить пташка? Можливо, вона щось...

skripka

Повернення втрачених ілюзій

Лехман Маркіян Тарасович
13 февраля 2019

(Розповідь від першої особи)

Ця історія розпочалася із мого захоплення музикою. Ще у дитинстві...

Життя, мабуть, — це Колізей

Анастасія Бурлака
13 февраля 2019

Якою б гіркою правда не була, але реальність життя не завжди здається нам світлим і прекрасним...

Награждение орденом! - Нагородження орденом!

Пирателисса
01 февраля 2019

Внимание! Сегодня, 1 февраля 2019 года, кавалером ордена второй степени «СЕРЕБРЯНАЯ ЗВЕЗДА»...

pigeons

У сірому небі

Лехман Маркіян Тарасович
30 января 2019

Голуба вважають птахом миролюбним, лагідним, довірливим. Він навіть є символом миру. Але мало...