Мене дивує незвіданий світ
Весни прихід, черешні цвіт.
Мене дивують літа килими,
Осені - золото, срібло - зими.
Мене дивує краплинка роси,
Веселкова дуга, кольори усі.
Мене дивує музика дощу,
Живого ріст - липи й хвощу.
Мене дивує краса полів,
Солодкий шум карпатських лісів,
Мене дивує небесна блакить,
Захмарене небо і блискавки мить.
Мене дивує срібне сяйво зір,
Там місяць-кораблик пливе із-за гір.
Мене дивують пахощі саду,
Річки життєдайні біля водопаду.
Мене дивує політ бджоли
Меду духм'яного запах й перги,
Мене дивує мовочка моя,
Якою я мислю і свідчу життя.
Мене дивує, як я дивуюся,
Усіма дивами дивно милуюся.

Підслухав я розмову дотепного діда-сусіда зі своєю жінкою. Знаю, що  підслуховувати не гарно.  Але вони говорили так голосно - хіба таке пропустиш? Та й звідки б я вам узяв такий сюжет? Ось послухайте.
Бабка збирається в місто на покупки, а дід їй і каже:
- Купи мені пальчикову батарейку.
- А яку? - питає жінка.
-Купи "DURACELL".

Пече часто у печі
Борсучиха калачі.
І рум'яні, і смачні,
І витрати незначні.
Запах в лісі в ніздрі б'є.
Ось уже і черга є.
Продаються калачі
Вранці, вдень і у ночі.
Тісто дихає, бухтить...
Даром кожен не сидить.
Сам борсук палить в печі,
Витягає калачі.
Борсучата залюбки
Розкладають

Ой, село моє родинне,
Обляська неблизька!
Нитки пам'яті зв'язала
Там, біля обійстя.
Там родився, там умився
Талою водою.
З смерекою, з ліщиною,
Як брат із сестрою.
Любо оку, мило слуху
Від краси такої.
Куди глянеш - туди манить
Ступити ногою.
А потічок, мов батіжок,
З дорогою в парі
Вились селом й
наче пером
Береги писали.
Якщо лиш є жива вода,
То це в тому краю.
Квасом зветься це джерельце
І вода із нього.
А по горах, по долинах,
По плаю до хмари
Ходять собі вівчарики
Й за ними отари.
Село моє невеличке,
Моя колискова...
Сина свого не забувай!
І бувай здорова!

Всем пррривет!

Попугай Жако рррад отвечать на любые вопррросы в пррределах "Сокррровищев Пача"! Все вопррросы задавайте в Попугайскую Гостевую Книгу. Там же в течении нескольких суток получите ответ!

P.S. Осторррожно! Попугай за клавиатурррой - может клюнуть!:)

--------

Всім пррривіт!

Папуга Жако рррадий відповідати на будь-які запитання в межах "Ск

Баю, баю, бай, баю.

Стало темно у гаю.

Сплять дерева і кущі,

А гудуть лише хрущі.

Баю, баю, баю, бай.

Було це дуже давно. За тих часів, коли ще коти вміли говорити. Їхнім ділом було розважати своїх господарів і особливо їхніх діток. Всі тішились, як малі кумедні кошенята гралися між собою. Справжнісінький хатній котячий театр. Бувало, що до їхніх лапок попадав якийсь предмет – частіше клубок ниток. За це їм перепадало від господині, бо нитки у той час були дуже коштовними, особливо кольорові. Адже з ниток виготовляли одяг, скатерті, рушники тощо. Та хіба змогли збагнути це коти? Звичайно ж ні! А зрештою, навіщо їм таке знати? Жили вони без зайвих турбот. Їх добре годували. Особливо полюбляли пухнастики поласувати ковбаскою і тепленьким із пінкою молочком. Воно таке смачненьке-присмачненьке…

Апельсин. Он такой большой, оранжевый, кругло лежит в ладони. Если прижать его к щеке, то почувствуешь, как пахнет кожура - чуть горьковато и как-то тепло. Оранжево, что ли? А ещё апельсин всегда прохладный, даже если долго лежал в тепле. Может, от того что он никуда не спешит.

Когда лежишь с температурой, то можно положить апельсин на лоб. Конечно, этого не хватит надолго - через минуту он нагреется. Ото лба. Но всё-таки...

Я не болею с температурой, нет. Просто я очень спешу. А от этой болезни не сможет помочь даже апельсин. Разве что только на те несколько секунд, пока я прижимаю его к щеке...

Тік-такав собі під ніс
Будильник та хвалиться:
Мовляв, якби оце не він,
То час би зупинився.

Задзеленчав, що все двигтить.
Ну, а хазяїн сонний
Хотів будильник зупинить
Й зіпхнув - поміст дубовий.

Упав, що й тікати забув,
Тут й сонце у віконце.
Та не відомо, чи зумів
Визнати хибним все це.

Коли і що верзти ти думай,
А потім вже тік-такай-тукай.

Генеральському гніву не було меж. Вивів із рівноваги командуючого військами начальник окружного полігону.  І генерал-полковник поставив питання руба:
– Доведеться вам, товаришу полковник, тіні під сонцем шукати в іншому місці. Куди не кинь оком – всюди завали. Ви навіть елементарного поняття не маєте, як проводити заняття з бойової підготовки...

 

Комментарии

Новенькое в блогах

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...