Полтаву знову бачу я
Червоно-золоту :
Зриває вітер з клена лист
І кидає в траву.

Кружляє вітер золотий
У парках і садах,
І кольорами сяє в такт
Альтанка по ночах.

Калина кетяги свої
Протягує мені,
А квіти Корпусного знов
Чарують восени.

Осіннє сонце куполи
На храмах золотить -
Берізка ніжно-золота,
Мов дівчинка , ст

В Карпатських горах фестиваль
Відбувся влітку п ятий,
Були запрошені і ми
На ньому виступати.
Таланти з їхались сюди
Не тільки з України,
Гостинно зустрічали всіх
Рекітські полонини.
Звучали вірші і пісні-
Чудові дні були!
Ми виступи добре і
Отримали Гран-прі!
І хай минають дні скоріш,
Ідуть у синю даль!
Я буду з нетерпінням жд

Мріяла давно я
В Польщі побувати,
З МАЛІЖАНАМИ -українцями
Затоваришувати,
Познайомитись з життям
Ї культурою цієї країни
Ї відвідати неодмінно
Історичні святині
Ї як приємно чути
В Перемишлі гостиннім
Багату і співучу
Мову українську
Ми раді спілкуватися
Ї дякуємо вам,
Що мову ви плекаєте
На радість усім нам
Що

З давніх часів дійшов до нас,
Збережений народом,
Кримчацький танець запальний
Через роки й незгоди.

Каракулеві шапочки
На хлопцях-кримчаках,
Жилетки й шаровари
В м'якеньких чобітках.

Кримчацький одяг у дівчат -
Це сукні бездоганні,
Національні фартушки,
Вишиті ср

Радість нам приносить вишиваночка,
Як природи ранняя весняночка.
І серветки вишиємо й скатертини
Для всіх вас, для кожної родини.
Вишивати сядемо з охотою,
Щоб пишались нашою роботою
Вишиємо блузи ми узорами,
Маками, трояндами, майорами.
Вишиванка всім нам до лиця,
Зігріває наші душі і серця.

21 квітня мій день народження. В цьому році мені виповниться 11 років!

Василь Малишка  нагороджується медаллю "ЗА ВІРНІСТЬ". За розгорнутий послідовний багатократний аналізтворів опублікованих на порталі. За діяльне і тривала участь в житті порталу. Оскільки вищеназваний Василь Малишка з врученням йому медалі за ВІРНІСТЬ стає кавалером усіх трьох медалей, йому автоматично присуджується орден СРІБНА ЗІРКА, з урахуванням усіх прав і преференцій, які йдут

1. Чомусь побутує міф (а може, то і не міф зовсім) про те, що титуловані, премійовані і, таким чином, канонізовані автори стають для широкого загалу менш цікавими. Хоча премії відкривають для творів двері в підручники, та це ще не є гарантією успіху. Часто навіть навпаки. Хтось із класиків казав: "Не дай мені, Боже, потрапити до шкільних підручників". Очевидно, що вивчення творів письменника в школі далеко не завжди прищеплює учням любов до автора. Пригадайте, чиї твори із шкільної програми ви перечитували пізніше, до яких поверталися? Які вірші з тих часів пам'ятаєте? Маю на увазі українську літературу, до програми з якої навмисне вводили зовсім не шедеври для того, щоб применшити її значимість в очах несформованої учнівської національної свідомості. Не беруся стверджувати, що таких творів немає взагалі, але не вірю, що розчленування, схематизація, майже математична перевірка ритму, класифікація, формалізація, пошук епітетів, гіпербол чи ще чогось у тексті можуть прищепити симпатію до цього ж таки тексту, навіть якщо він і буде геніальним.

На щастя чи на жаль, до підручників для загальноосвітніх шкіл потрапили два наші земляки, два лауреати Національної премії імені генія духу Тараса Григоровича Шевченка, два безперечно великі поети нашого часу - Петро Скунць та Дмитро Кремінь. Їхня любов до рідного народу у творчості та в житті сягнула таких висот, що вони поволі перетворюються (чи вже перетворилися?), стають (чи вже стали?) символами епохи, знаменами гідності, незламності, гордості. У даних випадках факт вручення премій тільки констатував загальне визнання та народну довіру і повагу до авторів. Хоча дуже часто найвищі нагороди в галузі літератури присуджувалися не так за творчість, як за політичні переконання, персональну відданість чи відносний патріотизм. Маю на увазі не радянські часи, бо тоді слава партії у творі затьмарювала і замінювала літературний талант, а часи значно пізніші, коли дехто з письменників мав мужність відмовитися від високої відзнаки, від відзнаки, яка в певний період часу починала компрометувати нагородженого - того, хто ставав у ряди прислужників влади, у чергу за премією. Мужній вчинок одного ставав переломним моментом у психології багатьох, утверджував серед колег почуття власної гідності, додавав мудрості, змушував змінити підходи і критерії до визначення кандидатів на нагороди. Вплив особистості на історію проявився у тому, що людина припинила, зупинила процес девальвації цінностей. Але про це - іншим разом.

Стовпи, закутані в гірлянди,
Зігрітися ніяк не можуть,
А ти бредеш у сніг і стужу,
Несеш кохання кару божу.
Це, ніби, чемодан без ручки –
І нести – мука, й жаль лишити,
Бо уявити тяжко-важко:
Як без кохання бути? Жити?
Воно як світло серед ночі,
Як рятівний жилет у морі,
Як білий купол парашута –
Надія у біді та горі.
Во

Ось рушничок з житомирського льону.
Що ріс в Поліській рівнині.
Орнамент,вишивка на ньому
Символізують дружби дві.
На ньому грона винограду,
Що плідно у Криму росте.
Кінці -символіка Полтавська
Краси й відтінку додає.
Наш рушничок-є символ
Дружби двох земель,
Полтава й крим-щире поєднання.
Хай він нагадує цей славний день,
Наш творчий міст,наші палкі вітання.  

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...

Награждаются медалями!

Пирателисса
14 мая 2023

Совет модераторов детской республики «Литературный сайт Сокровища Папча» принял решение...

Кое-что очень интересное, вкусное и изумительное...

Лиза Зуева
01 мая 2023

Посоветую вам один замечательный рецепт. Мы готовим эти вафли больше 5 лет, и все в нашей семье...