Красота, как новое дыхания,
Живут в ней целый век.
Без жалости, уныний и страдания
Так любит её нежный человек.

Тишина. Не слышно сердца стук,
Ветер только угоняет тугу,
Приложить лишь ласку его рук,
Чтобы теплее стало в эту вьюгу.

Как видишь то,
Чего глазами не увидишь.
Как слышишь то,
Чего так просто не услышишь.

И тишина и темнота
Один, где нет уже тепла.
Без слов, только красота
К тебе под ноги уплыла.

Бувала я за кордоном,
Де небо зливається з морем,
Де яхти, мости і палаци
Такі височенні й прекрасні!
Та якось незатишно, шумно,
І рідної мови не чутно.
Ти хочеш назад до хатинки,
Де вишні зростають у листі,
де пісні від серця лунають
і рідні теплом огортають.

Пливуть, як хвилі, ті години,
А сивий час ховає їх.
В обіймах любої родини
Ти забуваєш про усе на світі:
Про негаразди і невдачі,
Про горе...
І так минає час,
невпинно стукає годинник,
і котить води сивий океан.

Далеко в Карпатах, на схилі гори,  в дрімучому лісі жив  великий чародій.

У нього було маленьке господарство: дві кізки, коник, собачка, котик і маленька рижа білочка. А ще сірий колючий їжачок не покидав територію чародія і десь під хлівом, біля  складених сухих ломак, мав собі невеличку і старанно утеплену хатинку.

До мого села завітала
Холодна,снігова зима,
Вкрила білою габою,
Новий рік нам принесла.
Ми,діти,охоче граємо в сніжки.
Для нас зима не страшна,
Бо знаємо,що і в наші краї
Незабаром прийде красуня-весна.
А в зимові святкові канікули
Разом співаємо веселі пісні.
Під ялинкою в ніч новорічну
Подарунки цікаві шукаємо ми.
І, як вдарять морози у лютому.
На водоймі збереться уся дітвора.
Ковзанами та санчатами
Сполосує льодове скло ставка.
Отока у нас зима
В Сонячній Долині.
Любимо її сповна
Кожен рік і нині. 

В потворних болях мук пекельних
Новим життям ідеш у світ,
Добра окрасою чи злом смертельним
Озвешся на Землі за кілька літ.
Душею плоть наповнена тілесна,
Який ти дух плекатимеш в собі?
Засяє в тобі зіронька небесна
Чи в сірій згубишся навік  юрбі?
Чи зможе та, причетна до приходу,
У час заграв її станніх днів
тобі довірить нитку родоводу -<br

Складаю руки в ранішній молитві:
Єдиний Отче наш, почуй мої слова,
Дай перемогу правді у щоденній битві,
Допоки зранена вона іще жива.
Не дай загаснути вогню надії,
Любов до ближнього в серця наші всели,
Натхненням освяти шляхетні дії,
Незрячих виведи з густої мли.
Глухим дай змогу істину почути,
А мудрим - сіяти проміння доброти.
Дай всім нам силу

Ваші руки, мамо, складені на грудях,
Холодні, застиглі, без жодних прикрас,
Вже не приголублять, зранку не розбудять,
Крильми не зметнуться захистити нас.
З ваших рук ми вперше крихту хліба з"їли
І відчули вперше свіжий смак води, -
Вони нас тримали, гладили і гріли,
Дарували сонця золоті плоди.
Ваші руки, мамо, ніжні і єдині,
В світ нас випускали

О, мово моя, насолодо безмежна,
Я ,Рідна, без тебе - глуха і німа,
Мойого єства ти озвучений стержень,
Без тебе воно не живе, а дріма.
Ти пишна троянда посеред квітів,
Найяскравіша в сузір"ї плеяд, -
Без тебе хмурніє у білому світі
І цвітом весняним не повниться сад.
Ти ніжна, співуча, красива і мила,
Голубиш собою уста:
У тобі бринить і ві

 

Комментарии

Новенькое в блогах

one

Накануне

Катя Зуева
03 февраля 2026

Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...

golubki

Путешествие в мир голубей

Лиза Зуева
25 апреля 2025

Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...