Ні, ні. Так бути зовсім не повинно:
Всміхатись мило, а в душі таїти зло,
Роль філантропа грати так невинно
Тоді, як серце злістю поросло.
У світлім дні шукати смужку ночі,
Чи ложку дьогтю вилити у мед,
Зовсім не вірити в слова пророчі,
Або ж майбутнє знати наперед.

Усе життя нікчемно плазувати,
Забувши про людську величну суть.
У п,яних, диких

Знов сива ніч народжує нам ранок,
А з нього виповзає світлий день.
Як проживем його ми? Гарно чи погано?
В полоні чвар чи у вінку пісень?
Як же позбутись пристрастей амбітних
Й покласти серце на вівтар землі?
Землі тієї, де є стільки бідних
І стільки ж понесли у вирій журавлі,
Чорніє день від горя і від скверни
Народних слуг - верхівки багачів.

Сніжило вчора ще, а нині вже дощі.
Небесна вись і сіра, і сумна,
Тремтять оголені дерева та кущі-
Надворі січень, а зими нема.
Холодний дощ змив кожушки з гілок,
Не дав натішитися білому вбранню,
Тепер пронизує їх вітер до кісток -
Така вже доля, коли в стил "ню".

Нас розділяють океану милі,
міста і села, гори і ліси
Та в серце б"ють дніпрові срібні хвилі
Із краю дивовижної краси.
З тої землі, де корінь мого роду,
Де пращур мій зробив свій перший корок,
Де споконвіку вишня край городу
І верби заглядають у ставок.
Із краю смутку, болю та тривоги
І вічної за владу боротьби,
Втікають звідки в світ усі дор

Замерзло сонце на вітрах розлуки,
А сніг чужини обпікає душу,
Сніжинок падаючих чую звуки
І з їхнім холодом я жити мушу.
Вітри студені рвуть шалено долю,
А може так судилось українцям?
Перестраждаєм за здобуту волю
Й налито буде щастя нам по вінця?
Надій стріла летить у невідоме,
Чи ж буде в ньому сонце для нас гріти?
Чи житимемо ми в своєму домі?<

Зяскравого променю золотого Сонця,
Кришталевої чистоти росяної краплини,
Білого цвіту яблуневих садів
Запашного аромату польових квітів,
Соковитої зелені буйних трав,
Ніжного подиху свободолюбивого вітру,
РОжевої димки ранішньої зорі,
Срібних струмочків весняної зливи,
Ніжної блакиті небесних висот,
Райдужної краси дивовижної веселки,
Блаженних

Українки! Ви воїни світла,
Розриваєте тьми ланцюги.
Щоб Земля наша радістю квітла
За усіх віддаєте борги.
Недарма по планеті усюди
Вас розсіяли мир та війна,
Бо ви в темряві вогники-люди,
Людства всього душа осяйна.
Українки! Любові, спасіння,
Милосердя прекрасні жінки,
За жертовність святу та терпіння
Вам вклоняються в ноги віки.

Я хочу бути ніжною, слабкою,
Ще й безтурботно розсипати сміх,
На жаль не можу бути я такою
Бо світ мене тоді зіб"є із ніг.
 І українок нас таких мільйони,
І половина сильна - то жінки.
Життя над нами свої сльози ронить,
Не нам лаврові роздає вінки.
А ми живем без почестей і слави,
Вогнем сердець запалюючи світ,
Хоч нам й судились келехи о

Знов весна настала :
Більше сонця стало,
Зацвірінькали пташки,
Розпустились квіточки.

Розцвіли дерева -
Всі у ьілій піні.
Соловей щебече
На гнучкій калині.

Я теплу радію
Й зелені трави,
Як приємно пахне
Повітря навесні.

Я - член МАЛІЖ
І цим пишаюсь,
Вірші пишу
І дуже я стараюсь.

Я відвідала Полтаву,
Що сподобалась мені,
Подружилась з маліжанами
Полтавської землі.

Вже два роки у МАЛІЖ -
І зроблено немало :
У цьому році навесні
У Польщі побувала.

Щиро дякую МАЛІЖу
За фестиваль в Карпатах.
Як приємно у Міжгір'ї
Знову побувати.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...

Одно из любимых стихотворений

Саша И
10 июня 2021

«Лошади в океане»

Лошади умеют плавать,
Но - не хорошо. Недалеко.
"Глория" - по-русски - значит...

8 е марта

С праздником 8-е Марта!

Александр Иванович
06 марта 2021

Девчонки и тётенки!

8-е Марта замечательный весенний праздник! Вот я, а также все ребята, вся...

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...