На небесній синій чаші
Жовтих хмар медовий дим.
Ніч настала. Сплять вже люди,
Тільки з смутком я один.

Хмари небо розписали,
Солоддим вдихає бір.
За кільце небесних тріщин
Пальці тягне косогір.

На болоті кряче чапля,
Чітко хлюпає вода.
Із-за хмари, наче капля,
Зірка дивиться одна.

Я хотів би у диму
Ліс спалити зіркою.
Й пролетіти потому
У небесах іскрою.

Перший місяць. Сайт виявився нормальним, але не захопив повністю. Не знав, що писати у Форумі, бо не було й нема підфорумів, де можна розмістити вільну тему. Учасників було небагато, й творів теж. Але потім запримітив, що на кожен мій твір написали коментар. Потім  отримав першу свою медаль, з якої і закріпився на сайті.

В центрі міста чекала трамваю,
Раптом  - грім серед ясного неба
Сірих хмар зібрав цілу зграю,
Хоч весною цього і треба.
Злива.Всі підкорилися долі,
Колись кінчиться, добре знаєм,
Розвернули свої парасолі,

Красота, как новое дыхания,
Живут в ней целый век.
Без жалости, уныний и страдания
Так любит её нежный человек.

Тишина. Не слышно сердца стук,
Ветер только угоняет тугу,
Приложить лишь ласку его рук,
Чтобы теплее стало в эту вьюгу.

Как видишь то,
Чего глазами не увидишь.
Как слышишь то,
Чего так просто не услышишь.

И тишина и темнота
Один, где нет уже тепла.
Без слов, только красота
К тебе под ноги уплыла.

Бувала я за кордоном,
Де небо зливається з морем,
Де яхти, мости і палаци
Такі височенні й прекрасні!
Та якось незатишно, шумно,
І рідної мови не чутно.
Ти хочеш назад до хатинки,
Де вишні зростають у листі,
де пісні від серця лунають
і рідні теплом огортають.

Пливуть, як хвилі, ті години,
А сивий час ховає їх.
В обіймах любої родини
Ти забуваєш про усе на світі:
Про негаразди і невдачі,
Про горе...
І так минає час,
невпинно стукає годинник,
і котить води сивий океан.

Далеко в Карпатах, на схилі гори,  в дрімучому лісі жив  великий чародій.

У нього було маленьке господарство: дві кізки, коник, собачка, котик і маленька рижа білочка. А ще сірий колючий їжачок не покидав територію чародія і десь під хлівом, біля  складених сухих ломак, мав собі невеличку і старанно утеплену хатинку.

До мого села завітала
Холодна,снігова зима,
Вкрила білою габою,
Новий рік нам принесла.
Ми,діти,охоче граємо в сніжки.
Для нас зима не страшна,
Бо знаємо,що і в наші краї
Незабаром прийде красуня-весна.
А в зимові святкові канікули
Разом співаємо веселі пісні.
Під ялинкою в ніч новорічну
Подарунки цікаві шукаємо ми.
І, як вдарять морози у лютому.
На водоймі збереться уся дітвора.
Ковзанами та санчатами
Сполосує льодове скло ставка.
Отока у нас зима
В Сонячній Долині.
Любимо її сповна
Кожен рік і нині. 

В потворних болях мук пекельних
Новим життям ідеш у світ,
Добра окрасою чи злом смертельним
Озвешся на Землі за кілька літ.
Душею плоть наповнена тілесна,
Який ти дух плекатимеш в собі?
Засяє в тобі зіронька небесна
Чи в сірій згубишся навік  юрбі?
Чи зможе та, причетна до приходу,
У час заграв її станніх днів
тобі довірить нитку родоводу -<br

 

Комментарии

Новенькое в блогах

trichoptera 1

Удивительные ручейники и где они обитают

Алька Алфёрова
08 августа 2022

Как вы могли уже догадаться из слова «ручейники», обитают они в ручьях (а также речках и т.п.)....

gusi gusi 01

Новая викторина по повести В. Крапивина «Гуси-гуси, га-га-га...»

Александр Иванович
01 мая 2022

Внимание! Катя Зуева представила новую викторину по повести Владислава Крапивина «Гуси-гуси,...

Девчонки, с праздником!

Александр Иванович
08 марта 2022

Все пройдет и это пройдет. Так было всегда. И будет. И вот я, пользуясь своей неистребимой...

Квест «Вокруг света»

Анастасія Опаковська
16 октября 2021

Когда-то я с подружками била на репетицие к выступлению. Ми готовились к приготовленному нами...

синичонок

Синичонок. Неожиданная встреча

Алька Алфёрова
09 июля 2021

Когда-то очень давно писала пост о синичках. На днях, девять лет спустя, тема синиц вдруг...