Розбрунькли бруньки на деревах,
Розквітли квіти у гаях.
Затьохкав пісню соловейко,
Райдужиться там у полях.


Росяться роси в ноги босі,
Світяться очі нам і їм.
Весна весниться над потоком
І розглядає себе в нім.

Потемніле небо крають блискавиці,
Котяться горами Іллі колісниці.
Розбуджений вітер гасає полями,
Горами, лісами, попід небесами.

Сполохані вікна принишкли під стріхи.
В саду з переляку падають горіхи.
А хмари всю воду, що мали з собою,
Здригнувшись, струмлять без перебою.

Стояла тиша над горами.
Дрімали сумерки нічні
Поміж Карпатськими хребтами
Живиці лились пахощі.

В нас очі блищали огнями.
На небі тримтіли зірки.
Полилася пісня садами
Та соловейкові трільки.

Мов золота стрічка
Повилася річка:
Ламалася, крутилася
По каменях все лилася...

Місяченьку любилося,
Що там внизу творилося...

Я пішов у гості до бджоли -
Вона мене зустріла своїм джазом,
А на десерт - цілющої перги
З медв'яночудним ароматом.

Я пішов у гості до ріки -
Вона мене водою напоїла,
А на прощання лагідно з гори,
Із водопаду бризками облила.

Завітав у гості я до гаю.
Там - дуби, ялини і калина.
Там зозуля літа роздає,
Там щебече на свій лад пташина.

А я у гості до цих пір ходжу
До поля, до саду, до квітки.
На березі річки я часто сиджу,
А мрію гостити у зірки.

Водичко, водичко,
умий моє личко.
Сонечко ласкаве,
суши й хай засмагне.
Вітрику-соколе,
причеши локони.
Травичко, у росі
умий ноги босі...
Соловейку, з гаю
я пісні чекаю!
Зозуле-сивуле,
куй, щоб довго було...
Боже милостивий,
хай буду щасливий!

В оточенні вороже налаштованих воєводств існувало собі маленьке королівство. Звісно, сусіди то з півдня, то з півночі, із заходу чи сходу часто використовували слабкість того королівства Й часто грабували його. Але завоювати  ніхто з них не наважувався, бо тоді б назрів конфлікт між ними. Такого розвитку подій ніхто й не бажав.

Десь наприкінці літа у дуже бідній, багатодітній сім'ї, цього королівства, народився хлопчик Ол. Він змалечку грався на березі річки. Його улюбленим заняттям було одне-єдине - попадання камінчиками в ціль. Спочатку батьки, а потім уже і сусіди побачили, що Ол не просто кидає камінчики в ціль, але й влучно потрапляє саме туди, де слід, або ж куди велять йому спостережливі та заздрісні однолітки.

Чому, мила Поточино,
Дівочою стала?
Чи щось тобі наврочено?
Чи доля дістала?
Сидить дідо на горбочку,
Обзір вибрав вдало,
Теє поле, що Дівочов
Поточинов стало,
Видно добре. І почав дід...
А я "провалився"
Углиб віків, бачу сто бід,
Усе, що твориться.

 Хижа - назва будинку місцева.
І село так назвали колись,
Хижа - назва у нього кінцева,
А в історію різні вплелись.
І Кіштарною й Тарною звали -
На свій лад називали село.
То румуни, то чехи, мадяри
Відбирали наймення його.

Сегодня на нашем сайте установлен, так называемый, модуль пристуствия.  Теперь каждый посетитель сайта, может видеть кто еще в данный конкретный момент времени находится на сайте.

Дні поосеніли,
Поля оголили.
Над пожовклим морем
Журавлі летіли.
Прокинеться сонце -
Визирне на річку,
Його світло ляже
В росяну травичку.
Задзвеніло барвно
Багато галасу
І немає краю
Простору і часу.
Високо у небі
Ластівки ширяли.
Хочеться, щоб крила
Й в нас повиростали.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

Новое награждение медалью! - Нове нагородження медаллю!

Пирателисса
18 августа 2020

Медалью «AKTIV» награждается пользователь сайта «Сокровища Папча» Саня И. (логин - sanya12)! За...

klady3

Люди! Конкурс викторин завершен!

Папченко
31 мая 2020

Всем привет! Ну, вот. Сегодня 31 мая. А на часах 24:00 по времени Екатеринбурга. И что это...

Дружба

Вірджінія Петровська
09 апреля 2020

Дружба - це опора всього нашого життя.

Друг для нас як мама, яка може потурбуватись та зігріти...

Щасливий той хто мав змогу знайти щасливе життя. Але найщасливіший той, хто вміє ним користуватись

Ростислав Ворох
07 апреля 2020

Що таке щастя? – це риторичне питання. Кожен з нас має свої зацікавленності, думки й погляди, а...

У Львові

Лехман Маркіян Тарасович
08 марта 2020

Коли горять вогні у Львові,
Луна мелодія весни,
Відчуєш пахощі медові...
Ой, зачаровувались ми!