Коли зайшов до нашого музею літератури і журналістики у Рекітах, побачив чимало діток, які босоніж стояли на пишних вовняних домотканних килимах. Я одразу зняв із ніг черевики і підійшов до них. Діти вільно спілкувалися. І ось що мене схвилювало найбільше. Запитує мене одна дівчинка:
- Чому, Василю Федоровичу, нас не люблять меценати, а ми такі гарні і сумлінні..." І продовжує далі: " Невже  не можуть вони підтримати нашу газету, яка за браком коштів не завжди виходить"
Можуть, звичайно. Але вони байдужі до дітей, які дуже сумлінні і гарні. Болить за них у мене серце, і часто не можу утримати сліз.

Нарешті!
  Вчора після обіду підписав у світ наступне число нашого маліжанського видання. Вийде воно у світ цього разу аж на 16 стор! Уявляєш? Багато сторінок вмішує розповідді маліжан про свій фест. А ще тут твори володарів гран-прі й тих, хто вперше відчув те, що він має писати. Щоразу переглядаю сторінку на якій розташовані окремі номери нашого журналу-газети і бачу - вона користується великою популярністью. Так тримати й надалі!
  Успіхів усім, і особливо, тим хто приймає безпосередню участь в роботі над випуском маліжанського видання.
  Думаю, що і цей номер Вас зацікавить.
  Незабаром ми виставимо його на нашому парталі МАЛіЖ.
  Заходьте у гості.
  Ласкаво просимо!
 Але не просто так,  пропонуйте щось своє цікавеньке й неординарне. Тоді ви наша маліжанська людина.

У меня была пишущая машинка - эдакая жестяночка - названия не помню, и я колотил на ней свои первые, впрочем и вторые нетленки. Я так работал, что стерлись клавиши. Они были из какого-то жесткого пластика и стерлись. И стали прощупываться железные рычаги, которые в эти клавиши были вплавлены. Пальцам было больно. Тогда я прикреплял пластырем на пальцы кусочки поролона и так печатал. Много раз

Майже увесь тиждень ми жили передчуттям поїздки до підполонинського села Рекіти, що на Закарпатті, де дев'ять років тому засновано Малу академію літератури і журналістики. А місія у нас тоді була доволі поважною – вручення диплому почесного професора цієї академії члену Національної Спілки письменників України поету Володимиру Ковалику.

Удосвіта вирушили в дорогу мікроавтобусом мого доброго приятеля Володимира Тарапати, разом з його дружиною Ірою та заступником головного редактора науково-практичного,  правничого часопису “Акцент”  Василем Біленчуком. Поважному гостю запропонували найзручніше місце попереду, поруч з водієм, а ми –  два Василі та Ірина розташувались у салоні .

Велике лихо сталося у гірському селі Торуні, що на Міжгірщині. Під час випасання худоби на 62-річного пастуха напав бик. Він підхопив на роги чоловіка і геть пошматував його тіло. Дивно, але факт, що бик той належав його господареві. Ніхто й тямки немає за що так жорстоко розправився над ним бугай. Врятувати торунського газду навіть не змогли в обласній лікарні, куди його доправила карета швидкої допомоги. Так у страшних муках працьовитий і добрий селянин віддав Богові душу.

Подейкують, що це непоодинокий уже випадок, коли домашні тварини жорстоко розправляються із своїми господарями. Минулого року таке сталося і у селі Завійка, що на Міжгірщині.

Сидять на лавиці біля крамниці двоє пожилих верховинців і розмовляють. Один із них каже:
- Бідний помре нічого не залишить.
А другий каже:
-Багатий помре нічого не візьме.
Воістино мудрі і пророчі слова.

Помню, мне было года четыре. Жили мы рядом с лесом, через который, я, время от времени, ходил одной и той же дорогой. Ну, что там лес. Лесок. Сосновый лесок. Это нужно понять, эту глубокую тишину его наполняющую, эти гулкие потрескивания и пощелкивания, и птичий пересвист - весь это обычный и постоянный звуковой фон сосняка. И вот я иду, но уже знаю, и действительно, через десяток другой шагов, сл

Сим приказом пользователь Topolenok награждается орденом AKTIV за активность, что проявилась в её способности вести диалог сразу на нескольких площадках портала! И при этом храбро отстаивать свою точку зрения!

Люблю, когда всё начинается. Отношения, повесть, или дорога, или застолье. Еще ничего не определено, еще все впереди. И надежды всех питают. И сюжет можно изменить и так и сяк. И еще предвкушаешь. И никто еще не надрался и лицом в салат. И еще можно свернуть с шоссе на проселок или вообще передумать, развернуться и поехать в обратном направлении. Все возможно, пока не заехал далеко. Но если

Всё - наконец-то детский и взрослый форумы заработали в отлаженном режиме. Продолжается работа над секретными планами по развитию секретной части портала ВОЛШЕБНЫЕ ПОЛЯНЫ! Но эта тайна есть секретная загадка, поэтому говорить об этом поостережемся.

 

Коментарі

Новеньке у блогах

one

Накануне

Катя Зуева
03 лютого 2026

Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...

golubki

Путешествие в мир голубей

Лиза Зуева
25 квітня 2025

Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 червня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 квітня 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 лютого 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...