Внимание! Сегодня стартовал очередной наш детский литературный конкурс «Большое летнее приключение - 2017»! Очередной, потому что конкурс наш проводится уже в пятый раз! Приглашаем всех принять участие. Всех детей! Впрочем, на странице конкурса: http://skarb-papcha.ru/ru/konkursy/bolshoe-letnee-priklyuchenie-2017.html все условия прописаны.

Как найти на сайте страницу конкурса? Видите справа меню - белые буквы на зелёном фоне? Найдите в нём слово «Конкурсы» и выберите «Большое летнее приключение - 2017».

Председатель конкурсного жюри, пират ПАПЧ

......................................

Увага! Сьогодні стартував черговий наш дитячий літературний конкурс «Велика літня пригода - 2017»! Черговий, бо конкурс наш проводиться вже в п'ятий раз! Запрошуємо всіх взяти участь. Всіх дітей! Втім, на сторінці конкурсу: http://skarb-papcha.ru/uk/konkursy/velika-ltnya-prigoda-2017.html всі умови прописані.

Як знайти на сайті сторінку конкурсу? Бачите праворуч меню - білі букви на зеленому тлі? Знайдіть в ньому слово «Конкурси» і виберіть «Велика літня пригода - 2017».

Голова конкурсного журі, пірат ПАПЧ

большое летнее приключение 2017

Первый летний закат 2017 года

Внимание, юные пираты и пиратки! Напоминаем, что сегодня в «Газетище» проходит фотофлешмоб! По традиции, 1 июня, в самый первый вечер лета мы фотографируем закат солнца! Фотографируем в разных странах, городах и сёлах. Так, чтобы в кадре было видно заходящее солнце, а сбоку - ладонь фотографа.

Всех ребят, кому интересно, приглашаем участвовать! Подробности читайте в «Газетище», в разделе фоторепортажей.

Модератор Пирателисса

Конкурс викторин на нашем сайте, сезона 2016 - 2017 годов завершен. Точнее, завершится сегодня в 24:00 по времени Екатеринбурга.
Окончательные результаты будут объявлены в ближайшее время.
Эта заминка вызвана тем, что мы не можем отыскать и связаться с участником по имени (логин) geroy

гл. пират ПАПЧ
---------------

Повідомляємо важливе повідомлення! )))

Конкурс вікторин на нашому сайті, сезону 2016 - 2017 років завершено. Точніше, завершиться сьогодні о 24:00 за часом Єкатеринбурга.
Остаточні результати будуть оголошені найближчим часом.
Ця затримка викликана тим, що ми не можемо відшукати і зв'язатися з учасником по імені (логін) geroy

гл. пірат ПАПЧ

Как все наверное знают или может быть слышали, а может кто-то и не знает, вот уже прошла неделя, как Украина заблокировала МАЙЛ.РУ, ЯНДЕКС и другие сайты. Что это значит для нас? Например, жители Украины не могут слушать НАШЕ РАДИО и получать от нас письма, если их почтовые ящики на МАЙЛ или ЯНДЕКСЕ...

Мы постараемся устранить проблемы с радио. А вот почтовые ящики - здесь мы бессильны что-то поправить. Если кто-то желает получать от нашего сайта сообщения, ему придется зарегистрировать новую почту, например, на ГУГЛе.

супер-админ,
Director (Александр)
-----

Як всі напевно знають або може бути чули, а може хтось і не знає, ось уже минув тиждень, як Україна заблокувала Майл, Яндекс і інші сайти. Що це означає для нас? Наприклад, жителі України не можуть слухати НАШЕ РАДІО і отримувати від нас листи, якщо їх поштові скриньки на Майлі або Яндексі...

Ми постараємося усунути проблеми з радіо. А ось поштові скриньки - тут ми безсилі щось поправити. Якщо хтось бажає отримувати від нашого сайту повідомлення, йому доведеться зареєструвати нову пошту, наприклад, на Гуглі.

супер-адмін,
Director (Олександр)

Полудень. Корови вдосталь напаслися на лузі і лягли відпочити. Добре, що день не вельми спекотний, та все ж літнє сонце змушує пастухів шукати затінку. Удвох із сусідкою — жінкою старшого віку, у прабабусі мені годиться, сіли під розлогою у кроні вербою. Знаючи, що сьогодні її черга пасти корів, сам зголосився піти у напарники, замість своєї бабусі, адже здавна повелося у селі — мають один одному допомогти. Тим паче, що люблю послухати розповіді тітоньки Валентини — так звати сусідку.
— Тітонько Валентино, розкажіть щось цікаве, — прошу сусідку.
— Цікаве?.. — перепитала вона. — Ти спершу скажи, котра година.
Я витягнув з кишені мобілку, подивився і:
— Дванадцята, — відповів.
— Через годину будемо гнати корів додому на обідню дійку, — саме так і сказала тітонька Валентина. — А тепер про цікаве...
Вона замислилась на хвилинку, лагідно посміхнулася і розпочала свій монолог:
— Тепер за годинником, за мобільним телефоном можна дізнатися котра година і що далі робити, що планувати. А колись...
...Про ці епізоди з дитинства розповідала моя бабуся. Годинник ж бо тоді не у кожного був, а якби хтось заговорив про мобілку, то відразу назвали б недоумкуватим.
Дитиною їй разом з однолітками з дня у день доводилося пасти корів. Час визначали за тінню. Якщо вона від палиці вдвічі довша — вже обідня пора. Інколи хтось з господарів виходив на край лугу і гукав до пастухів: “Час гнати корів додому!..”.
Пасли, як правило, до заходу сонця. Дні особливо довгими видавались у червні. Воно так і є у природі: 22 червня — найкоротша ніч у році.
Не раз просила бабуся Господа: “Боженько, спусти хутчій сонце за обрій, а то воно само ніяк не зайде. Ще так хочеться після пасовиська з дітьми погратися...”. Але які там ігри... Приходила ввечері додому втомлена, повечеряла і лягала спати. Тут же засинала. А вранці, ледь не зі сходом сонця, знову пасти череду.
Щодо годинника, то сталося диво, його замінив потяг. Поза селом проклали “штреку” (так колись в Галичині називали залізничну колію) і пустили це диво техніки. Потяг проходив повз село чотири рази на день. Тобто здійснював два рейси від станції до станції (з урахуванням зворотнього напрямку). Ніколи не порушував графіку. Стукіт коліс потяга добре було чути й на лузі.
Вранці, тільки застукотів потяг, господарі виганяли корів на пасовисько. Коли потяг повертався, гнали корів на обід додому. Після обіду знову під стукіт коліс потяга виганяли корів на луг пастися. А ввечері потяг давав сигнал: “Час додому!”.
Та найцікавіше те, що через три-чотири дні корови самі навчилися визначати час за стукотом коліс потяга. Тільки він наближався, корови без команди пастуха шикувалися у “шеренгу” і чалапали додому. Скажи, чи не розумні тварини?..
...Солодкий, ніжний голос тітоньки Валентини, наче та колискова, заколихав мене. Я так і заснув під вербою. Мені наснився потяг, чомусь вусатий дядечко-машиніст у строгій формі залізничника, але зі щирою посмішкою, який давав сигнал-гудок коровам: “Час додому!..”.
Розбудив мене теплий дотик руки тітоньки Валентини і її запитання:
— Маркіяне, котра година?
— Тринадцята, — глянувши на мобілку, відповів. — Час додому...

Валерія Василишин закінчує 11 клас Червоноградської ЗШ №2, мріє про журналістику. Має публікації у періодиці, колективних дитячих збірках, в інтернет-виданнях, виступи в ефірі радіостудії “Новий Двір”, брала участь у фестивалі “Рекітське сузір'я”. Крім того, що пише вірші, прозу, замітки, ще й гарно малює.
Лише рік тому вона стала відвідувати заняття у Червоноградському відділенні Міжнародної Академії літератури і журналістики, але відразу “влилася” у творчу спільноту, розкрила свій талант, творчі задатки. Не раз брала участь у спільних маліжанських виступах перед учнями шкіл Червонограда. Її завжди тепло сприймає аудиторія.
...І ось урочиста мить: нещодавно керівник нашого відділення, поетеса Наталія Кічун-Лемех вручила Валерії Василишин членський квиток МАЛіЖу.
Вітаємо!

valerija vasylyshyn

Підводне царство сповнене своїх таємниць. Як мало ми знаємо про поведінку, спосіб життя його мешканців. Але це додає ще більше азарту, аби заглянути “за лаштунки”.

...Зупинився біля лісового струмка. Марно думав, що нічого цікавого не побачу. І раптом нізвідки з'явилася зграйка невеличких чорних жучків. Для себе я їх назвав “вертячками”, бо надто вже спритні, сновигають у воді, аж в очах рябить. Виявляється, з гілки дерева, що повисла над струмком, впала зелена гусінь. Вона якраз і привернула увагу жучків. За мить нічого не залишилося від шкідника. Спотрошили жучки. Ситним виявився обід.

Ось зграйка жучків-хижачків (вже так став їх називати) наблизилася до берега і піднялася під саму поверхню, опинившись біля мене на відстані витягнутої руки. Може і вдасться одного спіймати, аби краще розгледіти. Та тільки наблизив руку до води — зграйка вмить розсипалася, мов бісер.
- І як вони своїми крихітними очима помітили з-під води мою руку? - дивуюся.

Роблю ще кілька спроб упіймати, і знову невдачі.
- Нічого дивного, що не можеш упіймати, - пояснює дідусь, який спостерігав за моїм полюванням. - У них цікава будова очей. Кожне око розділене навпіл. Нижня частина ока бачить під водою, а верхня пристосована бачити, що діється над водою.

Все ж моя настирливість була винагороджена: таки зачерпнув долонею одного жучка. А він на долоні виявився зовсім незграбним, безпорадним, безпомічним, ледь лапками перебирає. Подивився на жучка з хвилинку часу, помилувався і відпустив у підводне царство...

Люди! Пираты и пиратки! Вот какое дело. Обратился ко мне человек. Я его давно знаю. Сейчас она руководит проектом, типа всем известного "Ералаша". Но о деталях лучше спросить у Елены Зайцевой. Так зовут мою знакомую. Вот какое письмо я получил. Здесь фрагмент: "У Студии проблема со сценариями, поэтому я помню, что ты говорил о ребятах, и готовых написать что-то подобное. Тем более, что они ещё не оторваны от школы. Если есть у тебя такие способные Дети, то мы готовы с ними сотрудничать."

Поэтому если кто-то желает попробовать себя в качестве сценариста, пишите по адресу Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра.

А вот пример того, как может выглядеть сценарий:

"12 часов ожидания

Действующие лица: Лиза, Катя (12-16 лет), массовка

Место: школьный класс, переменка, дети занимаются своими делами. Катя сидит грустная, с ожиданием смотрит на телефон. К ней подходит Лиза.
Лиза: Привет! Как дела?
Катя: Ой, да лучше не спрашивай…Так себе, если честно
Лиза: Вчера же все прекрасно было…Как быстро меняется у тебя все. Что случилось?
Катя: Да я сегодня проснулась и поняла, что я в депрессии. Идти никуда не хочется. Такой упадок. Хочется свернуться калачиком под одеялком и лежать целый день, глядя в темную пустоту…
Лиза: Ну ты даешь… Надо срочно сходить к Данилу, у них сейчас в 21 кабинете урок. Он-то тебя точно развеселит!
Катя: О, нет! Не хочу видеть его. В нем-то все и дело…
Лиза: Час от часу не легче! Вы расстались что ли?
Катя: Пока нет, но все к тому идет…"

Ну, короче говоря, нужна короткая смешная НЕ БАНАЛЬНАЯ история. Списываетесь с Еленой и вперед!

Director Александр

Фотофлешмоб «ВРЕМЯ»

Ребята! Напоминаем, что в нашем «Газетище» сейчас проходит фотофлешмоб «ВРЕМЯ»! Принять участие в нём могут все ребята, зарегистрированные на нашем детском сайте. Участникам предлагается сделать фотоснимки, которые выражали бы их видение и восприятие времени. Задача непростая и интересная!

Флешмоб продлится до 20 мая (включительно), до его завершения остаётся пять дней - совсем немного! Так что тем, кто хочет присоединиться к флешмобу, стоит поторопиться!

Подробности читайте в «Газетище», в разделе фоторепортажей.

Модератор Пирателисса

Найбільше церковне свято після Великодня — Вознесіння Христове. Воно завжди припадає на сороковий день після Воскресіння Ісуса Христа, завжди за десять днів до Трійці і завжди на четвер. Тож жартують: «Ніколи не бути Вознесінню у середу чи п'ятницю». Цього року християни східного обряду відзначають його 25 травня.

Як й інші найурочистіші свята церковного календаря, Вознесіння сповнене багатьма цікавими народними традиціями. У давнину на свято господині пекли обрядове печиво у вигляді драбинок. Це для того, «щоб допомогти Ісусові вознестися (піднятися) на Небо». Обов'язково мало бути сім щаблів-сходинок. Що символізували сім таїнств. Для обіднього столу неодмінно готували млинці (як на Масляну). Їх чомусь називали «Божими онучами».

Печивом-драбинками, а воно часто було з медом, маком, млинцями частували біля церкви убогих, жебраків, старців, не скупилися й на грошову милостиню для них.

Після церковної відправи господарі виходили на луг, на сіножаті, аби пересвідчитися, чи добре підросли трави. Адже через два тижні (відразу після свята Трійці) починалися сінокоси. Як правило, до Трійці ніхто трави косою не чіпав. Побутує приповідка: «Вознесіння трави возносить до сонця». Якщо вони підросли по пояс дорослій людині, то радів господар, бо буде вдосталь сіна для корови.

Виходячи у поле, спостерігали, чи жито заколосилося. Погана прикмета, коли хлібні злаки не викинули до Вознесіння колос. Ця обіцяло неврожай, голодний рік.

У народі кажуть: «На Вознесіння гучно співають солов'ї — довго протримається тепла сонячна погода».

 

Комментарии

Новенькое в блогах

yabluka izhachok

Навіщо їжачкові яблука?..

Лехман Маркіян Тарасович
19 сентября 2018

У вихідні навідався до бабусі у село. Та пригостила мене смачним обідом, напоїла чаєм з...

bunraku1

Театр кукол Бунраку

Савичева Анна
19 сентября 2018

Бунраку - традиционный японский театр кукол. Этот вид традиционного театра стал кукольным не...

zatmenie 1

Солнечное затмение 11 августа 2018 г.

Алька Алфёрова
15 сентября 2018

В августе мне в очередной раз довелось быть свидетельницей такого впечатляющего астрономического...

IMG 2360 1

Презентація мистецько-краєзнавчого альманаху «Солокія ІІ»

Федюра Олена, 15 років - м. Червоноград, Україна
10 сентября 2018

Ріка творчості Прибужжя могутня і стрімка. Письменники, поети, журналісти, краєзнавці – уже...

Рай під парасолею

Лехман Маркіян Тарасович
07 сентября 2018

Серед багатого скарбу українських народних приказок та прислів'їв знаходимо і такі перлини:...