Все блоги

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

14 сентября 2017

Просмотров: 2914

(З фенологічного щоденника)

Повертаюся з прогулянки осіннім лісом. Вечоріє. У лісі швидко настають сутінки, через крони дерев сонця не видно. Але не поспішаю. Завтра — субота, вихідний, тож не треба йти до школи. Підготуватися до уроків ще встигну. Ні, навіть не по гриби ходив до лісу, хоча кілька таких дарів Природи потрапили у мою торбинку, випадково надибав. Просто милуюся красою, різнобарвним листям, що шелестить під ногами. І яких тільки кольорів не навигадувала Осінь, багата у неї фантазія!

Звертаю зі стежки до старої липи. Аж бачу, що переді мною пересувається клубок листя, не котиться, а повзе по землі. Що за дивина?!.. Вітру ж нема, навпаки, тиха осіння погода, яка рідко буває такої пори, щоправда, трохи пробирає холод. Цей клубок попрямував якраз до липи і враз зник під деревом. Там, де починається від стовбура коріння, була вирита невелика нора, можливо, якимось звірятком, і клубок шубовснув саме у неї. Я завмер, потім тихцем, як тільки міг, підкрався ближче та й став спостерігати. Раптом з нори визирнула мордочка їжачка. Відразу стало очевидним: це він так готується до зими, влаштовує собі кубло, стелить у помешканні опалим листям.

Я не став заважати лісовому мешканцю лаштуватися на зиму, хутко залишив це місце.

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

11 сентября 2017

Просмотров: 285

(З фенологічного щоденника)

Можливо, це наївна замітка. Але така невеличка «пригода», навіть пригодою її важко назвати, добряче розсмішила мене...

До пізнього вечора копав з батьками картоплю на городі у бабусі Лесі. Вже на небі з'явився місяць (перший повний осінній), наче підсвічував нам і спонукав до активнішої праці. Справді, залишилася невеличка ділянка невикопаної картоплі, тож не хотіли відкладати роботу на завтра. Впораємось!
— Такої пори тільки скарби шукати і бажання загадувати, — пожартувала бабуся Леся. — Дивіться, як місяць з неба щедро сріблом ллє!..

Повір'ям-побрехенькам, звісно, не вірю, але «скарб» все ж знайшов. Щоправда, не золотий, не срібний, не коштовного каміння, а... приховані мишкою запаси. Востаннє копнув лопатою, а там, у землі — зерна пшениці, кукурудзи, ліщинові горіхи (і як тільки вона приволокла їх сюди?..), ще якесь добро. Не багато всього, половину жменьки назбирається. Раптом біля себе почув невдоволений писк. Глянув, та й побачив руду мишку з довгим хвостиком. Не втікала, сварилася зі мною, що аж здивувався:
— Така мала, а така нахабна й агресивна! Схоче, то й кота налякає!..

Подробности

Автор: Моисеенко Юлия

07 сентября 2017

Просмотров: 255

Уважаемые люди! Наша детская радиостанция «SEMPER PPIOR» («SP») мечтает возобновить свою работу! Просьба ко всем детям, читающим это объявление, у которых пробудилась хоть крошечная искорка интереса, прислать на наш почтовый ящик Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра. свои работы. Это могут быть песни, стихи, рассказы, пожелания, приветствия, интервью, данные о погоде в вашем регионе и пр., и пр., и пр. Чем больше будет материалов, тем интереснее будут эфиры. Кто слышет о нашем радио впервые, вот ссылка radio.skarb-papcha.ru на сайт радио, где вы можете ознакомиться с предыдущими выпусками. По любым вопросам обращайтесь ко мне (ник Юля). Если, вдруг, вы не сможете меня отыскать по каким-нибудь причинам, оставьте здесь в комментариях хоть какое-то словечко - я сама разыщу вас. Всем творческих вдохновений и удач!

P.S. Будем «дико» рады заинтересованным людям, а через короткое время заинтересованные и сами будут «дико» рады своей заинтересованности! :D

С уважением, главный редактор радиостанции «SP»
Юля Моисеенко

Шановні люди! Наша дитяча радіостанція «SEMPER PPIOR» («SP») мріє знову почати свою роботу! Прохання до всіх дітей, хто читає цю об'яву, у котрих прокинулась хоть крихітна іскорка інтересу, прислати на поштову адресу Этот адрес электронной почты защищён от спам-ботов. У вас должен быть включен JavaScript для просмотра. свої роботи. Це можуть бути пісні, вірші, розповіді, побажання, привітання, дані про погоду увашому регіоні та інше. Чим більше буде матеріалів, тим цікавіші будуть ефіри. Хто чує про наше радіо вперше, ось посилання radio.skarb-papcha.ru на сайт радіо, де ви можете ознайомитися з попередніми випусками. По будь-яким запитанням звертайтеся до мене (нік Юля). Раптом, ви не зможете мене віднайти з яких-небудь причин, залиште тут в коментарях хоть якесь словечко - я сама розшукаю вас! Всім творчого натхнення і успіхів!

P.S. Будемо «дико» раді зацікавленим людям, а через короткий час зацікавлені і самі будуть «дико» раді своїй зацікавленості! :D

З повагою, головний редактор радіостанції «SP»
Юля Мойсієнко

Подробности

Автор: Александр Иванович

06 сентября 2017

Просмотров: 175

В «Мастерской текста» новая статья:

Однажды каждый начинающий писатель задумывается о необходимости издать свое сочинение. И тогда автор берет свой написанный роман или повесть и отправляет его в издательство, надеясь получить сообщение, что его сочинение напечатают. И рукопись превратится в книгу... - далее читать здесь.

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

04 сентября 2017

Просмотров: 280

(З фенологічного щоденника)

Було це пізньої осені, але ще не її завершення. З багатьох дерев вже майже повністю опало листя і шурхотіло під ногами. Працівники комунальних служб у містах не встигали його прибирати. Вранці пожухлу руду траву вкривала паморозь. Значить уночі був морозець. Калюжі затягувалися тонесеньким прозорим склом. Сонячні дні все частіше змінювалися похмурими. Хоч інколи була плюсова температура, та все ж холодно, сиро. Саме такої пори я вирушив з батьками і нашими знайомими до лісу на торф'яні болота збирати журавлину. А заготовляють її якраз після перших приморозків. Збираючи багряні ягоди у плетені кошики-луби, ми увесь день слухали сумні сурми журавлів, які доносились до нас з далеких непрохідних боліт. По таких болотах з небезпечними трясовинами до цих птахів справді не доберешся. Сумно звучали їхні голоси, аж серце розривало.

Подробности

Автор: Папченко

31 августа 2017

Просмотров: 421

Люди! Пираты и пиратки! А также взрослые разные люди! Поздравляем! Наступает 1-е сентября. Это день знаний. И даже праздник. Знания - они такие, что без них никуда. А ещё знания - свет. А если наоборот, необразованность - так это тьма. В мире и без вас хватает необразованных людей. Люди, приобретайте знания, они вам обязательно пригодятся в вашей будущей жизни!

---

Люди! Пірати і піратки! А також дорослі різні люди! Вітаємо! Настає 1-ше вересня. Це день знань. І навіть свято. Знання - вони такі, що без них нікуди. А ще знання - світло. А якщо навпаки, неосвіченість - так це темрява. У світі й без вас вистачає неосвічених людей. Люди, знання вам обов'язково знадобляться у вашому майбутньому житті!

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

30 августа 2017

Просмотров: 312

(З фенологічного щоденника)

У Червонограді, біля будинку центральної пошти, росте кілька кущів чорної горобини. Її ягоди на смак трішечки солодкі, але терпкі, зате дуже корисні для здоров'я, особливо для тих, у кого підвищений тиск. Моя знайома (у прабабусі годиться) лікується тільки ними.

Ранньою весною, щойно зійде сніг і земля прогріється сонячним промінням, працівники пошти клопочуться біля кущів: згрібають торішнє опале листя, обкопують їх, білять гілки біля самого кореневища, щоб знищити шкідників. За цю турботу чорна горобина у квітні-травні віддячує людям пишним цвітом, а у серпні-вересні стиглими плодами. Рясно родить! Хто йде, той і ягідку скубне та в рот покладе. Хоч поблизу пролягає траса, повітря «загазоване», але одна-дві ягоди таки не зашкодять. Зізнаюся, що і сам ласував ними.

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

29 августа 2017

Просмотров: 318

Якби ми ходили до школи ще століття два тому, то літні канікули тривали б у нас на два тижні довше. Шкільний дзвоник скликав би учнів за парти 14 вересня — на свято Семена (Симеона Стовпника)... Насправді, воно трохи не так. Бо якщо врахувати двотижневу календарну різницю між старим і новим стилями, то свято Семена припадало б таки на 1 вересня, а не на 14-те, як тепер.

Цей достойник Христової Церкви жив у 356-459 роках (103 роки!). Заснував новий вид чернечого подвижництва — стовпництво. На стовпі, заввишки 4 метри, у невеликій хижі він провів 50 років. Через строгий піст, ревну молитву до Господа Симеон мав дар яснобачення, зцілював Словом Божим хворих, до нього приходили за порадами навіть вельможі.

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

27 августа 2017

Просмотров: 604

Ніколи не вагався з відповіддю на запитання: «Де мешкає білка?». Вона була очевидною: «Звісно, у дуплі!». Але й ніколи не замислювався над таким: а якщо не всі білочки зможуть знайти дупло, хоч і ліс великий?.. Скажімо, брак таких «помешкань». Як тоді вони будуть вирішувати «квартирне питання»?..

Виявляється, що кмітливі білочки давно його вирішили — самі будуть гнізда. Про це я дізнався випадково, і навіть бачив таку хатинку. Та про все — за порядком.

Подробности

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

21 августа 2017

Просмотров: 518

Ніколи не жалію, що пішов на рибалку, навіть тоді, коли нічого не спіймав. Не сенс у трофеях. Задоволення отримую вже від того, що побував на лоні природи (про відпочинок не говорю, бо інколи повертаюся втомлений), побачив щось цікаве, вражаюче, зустрівся з дивовижними птахами чи звірятком. Як для мене, то вони всі дивовижні!

Так і цього разу. Здавалося б, марно просиділи півдня втрьох (я, тато і дядько Мар'ян) на березі Західного Бугу. Не клювало. Риба вперто нехтувала нашими гачками зі «смачними» хробаками. Спробували на ванільне тісто. Але верховодка, і та двічі ледачкувато смикнула за наживку, та за гачок так і не вчепилася. Тож сьогодні не принесу гостинця для котика. Воно й зрозуміло, все вказувало на наближення дощової погоди.

Зате на протилежному березі ріки ми побачили диво-птаха — білу чаплю, спостерігали за нею. Таку я вперше зустрів у природі. Майстерний, хвацький риболов! Вона сиділа на повислій над річкою товстій гілці дерева і з висоти 4-5 метрів пильно вдивлялася у воду. Раптом стрімко пірнала у ріку і, зробивши кілька помахів крильми, знову сідала на гілку дерева, підносила дзьоба вверх та щось ковтала. Бачили, що ковтала рибу. Так раз по разу. Нам, невдахам, залишалося тільки заздрити.