Є рецензія!

(Нотатки з фенологічного щоденника)

Пізня осінь. Листя опало з дерев. Стоять голими, осиротілими верби, тополі, клени, каштани... Тільки сосни та ялини, як завжди, хизуються зеленою красою. Останні птахи відлетіли у вирій і забрали зі собою останні теплі осінні дні. Тепер Природа плаче за ними, за “бабиним літом” холодними дощами.

...Похмурий осінній день. Сонце не хоче усміхатися. Все завмерло в очікуванні якогось дива. Відчуття: таки має трапитися щось незвичайне. Невже у Природі все заснуло, заздалегідь приготувалося до приходу зими?.. Ні, такого бути не може. Десь надійно сховалися птахи, звірята, але вони тут, поруч, тільки-от їх не бачу, не чую голосів. Тому довкілля видається мертвим.

Внимание! Новое голосование!
Все члены «Совета сайта» приглашаются к голосованию по вопросу о том, нужно ли разрешить присутствовать на «Волшебных Полянах» авторам, принимавшим активное участие в жизни сайта, входившим в состав «Совета сайта» (до 2016 года - пресс-центра) и награждённым медалями и орденами, после достижения этими авторами 18-ти лет.

Голосование стартовало 19.10.2017 в 18:00 по времени Екатеринбурга и закончится ровно через семь суток, 26.10.2017 в 18:00 по времени Екатеринбурга.

Зам. Пред. «Совета сайта»
Тополёнок

...............................

Увага! Нове голосування!
Всі члени «Ради сайту» запрошуються до голосування з питання про те, чи потрібно дозволити бути присутніми на «Чарівних Галявинах» авторам, які брали активну участь у житті сайту, які входили до складу «Ради сайту» (до 2016 року - прес-центру) та нагороджені медалями та орденами, після досягнення цими авторами 18-ти років.

Голосування стартувало 19.10.2017 о 18:00 за часом Єкатеринбурга і закінчиться рівно через сім діб, 26.10.2017 о 18:00 за часом Єкатеринбурга.

Заст. Голови «Ради сайту»
Топольонок

Внимание! В нашем «ГАЗЕТИЩЕ», кнопка в меню справа, сегодня стартовал ФОТОФЛЕШМОБ! Жми сюда: «Фотография для инопланетянина!» Всех авторов, любителей фотографировать, приглашаем к участию! Нет ничего проще, чем сделать фото. И нет ничего сложнее, чтобы ваше фото понравилось инопланетному разуму!
----------------

Увага! У нашому «ГАЗЕТІЩІ» сьогодні стартував ФОТОФЛЕШМОБ! Ось тут: «Фотографія для інопланетянина!» Всіх авторів, любителів фотографувати, запрошуємо до участі! Немає нічого простішого, ніж зробити фото. І немає нічого складнішого, щоб ваше фото сподобалося інопланетному розуму!

Глав. редактор Папч

Цю неймовірну історію розповів мені татів приятель — дядько Іван. Сталася вона, коли той ще був 10-12-літнім хлопцем, словом, дитиною. Жив тоді з батьками і дідусем Степаном у селі на Волині — в краю прадавніх, вічнозелених лісів і синіх озер, які так і називають: “Голубі очі Волині”. Хата їхня стояла біля лісу, де дідусь працював лісником. Його навіть величали “Лісовиком”, бо все знав про звірів, птахів, цілющі рослини, стверджували, що уміє розмовляти їхньою мовою...

latochka

...Одного разу дідусь Степан повертався з чергового обходу і надибав на козенятко дикої кози. Воно, очевидно, щойно народилося. Маленьке, кволе, мокре, з червоно-коричневою шерстю, вкритою світлими латками, тремтіло від холоду, хоча був теплий-теплий день, жадібно мекало, мов те безпомічне ягнятко, просило їсти. За кілька метрів від козенятка, під ліщиновим кущем, лежала мертва мама-козуля. Щось сталося, коли народжувала...
— Пропаде козенятко, — майнула думка, — Треба рятувати!

maksim gorkiy

В 2017 году исполнилось 105 лет сказке Максима Горького «Воробьишко».

Это маленький шедевр! Вот прочтите:

«У воробьёв совсем так же, как у людей: взрослые воробьи и воробьихи - пичужки скучные и обо всём говорят, как в книжках написано, а молодёжь - живёт своим умом. Жил-был желторотый воробей, звали его Пудик, а жил он над окошком бани, за верхним наличником, в тёплом гнезде из пакли, моховинок и других мягких материалов. Летать он ещё не пробовал, но уже крыльями махал и всё выглядывал из гнезда: хотелось поскорее узнать - что такое божий мир и годится ли он для него?
- Что, что? - спрашивала его воробьиха-мама.

Лес пахнет осенью, над нивой
Умолкли птичьи голоса
И журавли красивым клином
Летят уж в теплые края

В душе становится тоскливо,
И вспоминаем мы о том,
Как теплым днем, тем светлым, милым
Идем уставшие домой

Пираты не обижаются. Огорчаются. Сегодня я огорчен. По двум причинам.

Пират Папч

---

Пірати не ображаються. Засмучуються. Сьогодні я засмучений. З двох причин.

Пірат Папч

sviato pokrovy

З-поміж усіх церковних свят народного календаря найбільше люблю Покрову (14 жовтня), коли дерева вкрилися золотом і багрянцем. Такий же барвистий килим Природа розстелила у лісах, парках, садах. Шурхотить під ногами опале листя. Приємно по ньому ступати. Аж раптом під поривами вітру воно зривається у шалений танок. Останні птахи відлітають у вирій.

Запримітив, що Покрова майже щороку буває різною - то з дощами, то з першими приморозками, то ще потішить людей теплом... Батьки розповідали: у 2000-му році на Покрову (мені було тоді лишень півтора місяця) видалася настільки тепла погожа днина, що люди одягнули сорочки й футболки з короткими рукавами. Мама ледь не весь день возила мене у візочку вулицями міста і тішилася:
— Яку гарну погоду подарувала Матінка Божа для прогулянки!

Кілька років тому я став ретельно занотовувати народні прогностичні прикмети. То у книжках знайду, то почую від старших... Усім цим добром поповнюю свій записник. Повірте, вельми цікаве заняття! Зібралося у мене чимало народних прикмет, пов'язаних зі святом Покрови. Залюбки поділюся з Вами.

osinni etudy

КРОТОВА НОРА

Непередбачуваною видалася погода на початку жовтня. Вдень було тепло-тепло. Навіть бачив невеличкого вужа, що скрутився на камені і ніжився-грівся на сонечку. Своїм очам не повірив, але плазун ще не впав у зимову сплячку, тішився сонячним промінням. А наступного дня вранці все вкрилося памороззю. Десь уночі навідався перший осінній морозець. Але не довго він гостював. Тільки трохи вище піднялося сонце, як знову запанувала тепла погода...

Я пішов на бабусин город позбирати хмиз від картоплі на купи, щоб потім спалити, заздалегідь приготуватися до весняної оранки.

Побачив, як за кілька кроків від мене зарухалася кротовина. А невдовзі визирнув з нірки її господар — кріт. Потаємне звірятко, але вельми цікаве! Ще також не впав у зимову сплячку. Я відійшов трохи далі від кротовини, причаївся. Хочу дізнатися, що він буде робити?..

ЗВІДКИ НАЗВА СЕЛА?..

Поряд з Червоноградом — с. Добрячин. Його первинна назва Добрачин. І походить вона навіть не від слова «доброчинці», що, здавалося б, цілком логічно, а від словосполучень «добрий чин», «люди доброго чину», «люди чину добра».

Народний переказ оповідає, що під час турецько-татарського нашестя місцеві мешканці врятували життя польському шляхтичу, людині високого суспільного стану, надійно переховували його, годували. Після того, як лихо минуло, він почав називати мешканців цього поселення — людьми чину добра.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

sovist ludyna

Совість

Лехман Маркіян Тарасович
15 января 2019

(Картинки з життя)

Купуючи на ринку молоко, відразу важко (а то й неможливо) переконатися, чи...

Місто і спомин

Лехман Маркіян Тарасович
14 января 2019

(Фрагмент)

Чоловік на ім'я Девід уже понад десять років проживав у великому місті, де мав...

лебеди зимой

Потурбуйтесь про лебедів!

Лехман Маркіян Тарасович
13 января 2019

Поки що зима ще не дошкуляла міцними морозами. Все ж, лебедям, які залишилися зимувати на...

ded moroz19

Буду в полночь на ПОЛЯНАХ! Прийду привітати!

Дед
31 декабря 2018

Приду поздравить на ВОЛШЕБНЫЕ ПОЛЯНЫ всех!

Дед Мороз

===

Прийду привітати на ЧАРІВНІ ГАЛЯВИНИ...

kortik9

Новая викторина КОНКУРСА по повести А. Рыбакова «Кортик»! Нова вікторина конкурса!

Папченко
29 декабря 2018

Всем, привет! Сегодня в преддверии замечательных новогодних праздников публикуем очередную...