Все блоги
Моя весна
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 627
(З фенологічного щоденника)
Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з прильотом граків (вони, до речі, можуть прилетіти і в лютому), з поверненням журавлів, лелек. Для когось це початок руху соків у берези. От тільки не потрібно калічити дерево. Можна знайти у корі тріщину, яка утворилася від міцних зимових морозів (кажуть: «Кора тріскає»), і прикріпити під нею посудину. А потім замазати тріщину глиною чи спеціальною сумішшю, яка продається у сільськогоподарських магазинах. Хтось відчуває прихід весни, коли розквітли проліски, підсніжники, первоцвіт. Але не зривайте їх намарно! Асоціюють весну з розквітлою вербою, повенями, стрімким рухом струмків, теплим відпаром землі та запахом прілого торішнього листя і трави, що вивільнився з-під снігу.
Новая викторина! «Дедушка Мазай и зайцы»! Конкурс вікторин!
- Информация о материале
- Автор: Папченко
- Просмотров: 640
Внимание! Конкурс викторин в КЛАДОСКОПЕ нашего сайта набирает обороты. Представляем вам новую викторину по сказке Николая Некрасова «Дедушка Мазай и зайцы»! Обращаем внимание, что все еще сохраняются большие шансы выиграть главный приз конкурса - пять тысяч рублей!
тот самый Папч
===
Увага! Конкурс вікторин в КЛАДОСКОПЕ нашого сайту набирає обертів. Представляємо вам нову вікторіну за казкою Миколи Некрасова «Дідусь Мазай і зайці»! Звертаємо увагу, що все ще зберігаються великі шанси виграти головний приз конкурсу - п'ять тисяч рублів!
той самий Папч
Верба весну відчуває
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 1774
(З фенологічного щоденника)
Щойно минуло Стрітення (15 лютого). До справжньої весни ще далеченько. Але вже кілька днів поспіль насолоджує людей тепла погода. Буває, що вночі припече морозець, та вдень, як тільки сонечко підніметься вище, від нього і сліду не залишиться. Весна?.. Не весна?.. Годі й думати. На лузі якось невчасно розпустилася верба (невеликий кущик), одна-єдина з-поміж своїх сестер. А тут півсотні таких кущів. Ті не поспішають «спалахнути» бруньками. Ота єдина мочить ніженьки-коріннячка у прохолодній воді з талого снігу і красується. Хоч би що! Всім на заздрість!
Оманливе судження
- Информация о материале
- Автор: Анастасія Бурлака
- Просмотров: 749
Монолог осілої пташки
Чи хтось задумувався колись, про що цвірінчить пташка? Можливо, вона щось повідомляє вам. Можливо, наші думки схожі, але ми не хочемо чути. На жаль, ніхто на неї не реагує, тому вона веде монолог. Що ж в голові у цій маленької істоти? Ну так ось:
– Який би був прекрасний світ без цих двоногих. Я б тоді висипалася, – тяжко зітхає, – а так приходиться шукати, чим би то черв'ячка заморити.
– І що мені після цього робити?! Як можна радіти дню, якщо мене так безтактно розбудили?
– Від цих двоногих взагалі немає толку: шумлять, спати не дають, їсти не приносять. Так ще не звертають на мене увагу. Що ж це таке?! Я вимагаю кращого до себе ставлення. Ти дивися на них. Кишкають мені. – Пфффф…
– Все ж таки переїду! Переїду, де будуть всі умови класу люкс. А то мені це життя, в цьому не благородному місці, починає набридати.
– Фу! Чому деякі на мене чомусь постійно витріщаються? Зі мною щось не те?! Хай тільки щось скажуть…
– Полечу огляну свої володіння. От я дивна, навіщо? Це і так все моє, тому хай все обертається навколо мене, а не я…
– Хей! Це моє дерево! Лети звідси! Забери свої брудні лапки з мого Царства «Хвали і Пошани». Все! Це була остання краплина. Більше мого дзьобика тут ніколи не буде. Хай інші самі тут виживають, а я буду жити. Куди я тільки не полечу – мене всюди будуть чекати. Бо як же можна без мене?!
Повернення втрачених ілюзій
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 892
(Розповідь від першої особи)
Ця історія розпочалася із мого захоплення музикою. Ще у дитинстві дуже полюбив скрипку, відвідував школу мистецтв, потім грав у музичному ансамблі, їздив з нам на концерти. Навіть мали чимало шанувальників, фанатів, які запевняли, що своїм виконанням ми даруємо їм радість, насолоду. Але мить одного дня все враз змінила. Через брак коштів мені довелося покинути ансамбль і влаштуватися на будівництво.
Життя, мабуть, — це Колізей
- Информация о материале
- Автор: Анастасія Бурлака
- Просмотров: 739
Якою б гіркою правда не була, але реальність життя не завжди здається нам світлим і прекрасним діянням. Це своєрідна гра, в якій можуть брати участь декілька гравців, в якій не знаєш пощастить тобі, чи зможеш схитрувати, щоб дібратися до «колової мети». Ось ця гра: згадуючи Колізей у всій своїй величі — він, як замкнена кругова система, але вихід є, лишилося його тільки відшукати, розібравшись у собі. Ким ви були чи будете: глядачем ненаситним, збудженим, де тебе не чіпають, а ти насолоджуєшся виставою, чи гладіатором, якого запхали в жорстокий соціум (як би він не брикався, його придушують)?! Позиція гладіатора: вижити, вирвати зубами свободу, піднестися на п’єдестал з головою в руках його кривдника. В той час, як глядач тішиться, він не задумується про свої проблеми. Саме криваві бої слугували для відволікання від буденності, від власних проблем, від злості та безнадійності. Кровожерливість — виплескує відчай і душу займає жорстокий маніяк, який хоче: ще… і ще… видовища.
Награждение орденом! - Нагородження орденом!
- Информация о материале
- Автор: Пирателисса
- Просмотров: 601
Внимание! Сегодня, 1 февраля 2019 года, кавалером ордена второй степени «СЕРЕБРЯНАЯ ЗВЕЗДА» становится прежде уже награждённый медалями «AKTIV», «SNAIPER» и «ЗА ВЕРНОСТЬ» пользователь сайта «Сокровища Папча» Маркиян Лехман - за проявленное им замечательное постоянство и великолепное трудолюбие и упорство в творческой работе на детском портале «Сокровища Папча».
Совет модераторов сайта «Сокровища Папча»
....................................................
Увага! Сьогодні, 1 лютого 2019 року, кавалером ордена другого ступеня «СРІБНА ЗІРКА» стає колись уже нагороджений медалями «AKTIV», «SNAIPER» і «ЗА ВІРНІСТЬ» користувач сайту «Скарби Папча» Маркіян Лехман - за проявлену ним постійність і чудову працьовитість і завзятість у творчій роботі на дитячому порталі «Скарби Папча».
Рада модераторів сайту «Скарби Папча»
У сірому небі
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 931
Голуба вважають птахом миролюбним, лагідним, довірливим. Він навіть є символом миру. Але мало хто здогадується, що ці птахи здатні на доволі агресивну поведінку, у разі небезпеки вміють постояти “за своїх”...
* * *
У самому центрі Червонограда поблизу Вічевої площі збираються сотні голубів. Ще б пак! Як не прийти на таку тусовку. Їх тут щоразу щедро підгодовують мешканці шахтарського міста.
І цього дня голуби ласували гостинцями. Тільки один з них чомусь на пристав до гурту, а самотньо кружляв у сірому похмурому небі. Аж раптом з'явився яструб. Зимові холод та голод привели його із сусіднього лісу до міста. Може тут чимось (чи кимось) поживиться, підкріпиться?.. Вже й запримітив потенційну жертву, ось-ось схопить голуба. Той як тільки міг вивертався від хижака. Та сили нерівні.
Совість
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 752
(Картинки з життя)
Купуючи на ринку молоко, відразу важко (а то й неможливо) переконатися, чи воно якісне, чи, бува, тварина не захворіла, а продавець, наче й нічого не сталося, реалізовує. Нести у лабораторію на аналіз - марудна справа. Доводиться уповати на совість та порядність того, хто продає. Отож епізод, свідком якого став.
...На ринку до бабусі, яка продавала коров'яче молоко, овочі, підійшла мама з донечкою, років чотирьох. Уже добрі знайомі з бабусею-молочницею. Почалася розмова:
- І як почувається ваша донечка? Здоровенька? Допомогло молоко моєї кізоньки? - поцікавилася бабуся.
- Так, ми вже здорові, знову ходимо у садочок, - відповіла мама. - Але ще хочемо придбати молочка від вашої кізоньки. Корисне воно!..
- Маю тільки свіженьке коров'яче, - розчулено мовить старенька. - Знаю, що воно вам не вельми підходить, але на жаль, поки що нічим зарадити не можу.
Місто і спомин
- Информация о материале
- Автор: Лехман Маркіян Тарасович
- Просмотров: 579
(Фрагмент)
Чоловік на ім'я Девід уже понад десять років проживав у великому місті, де мав роботу, якою був повністю поглинутий. Та кожного вечора Девід любив гортати сторінки альбому з фотографіями своєї юності. Пригадував, як з вірними друзями Віліамом та Робертом гуляв вулицями рідного містечка, пригадував їхні пропущені уроки (бувало, що втікали зі школи), відпочинок біля річки, весняний запах дерев маленького парку.
Тепер цього нема. Девід після переїзду так і не навідався у свою домівку, втратив контакти з Віліамом та Робертом.
Та все ж настав час, той час, коли Девід зміг здійснити поїздку у рідне містечко. Приїхавши, найперше, що він зробив, то пішов у парк.
- Не так, як все було колись, - сказав подумки. - Парк зовсім змінився, як і саме містечко - розбудовується, може й стане «мегаполісом». Але ще не скоро...
