Всі блоги

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

25 квітня 2019

Перегляди: 4192

(З фенологічного щоденника)

Вранці вийшов у двір міської багатоповерхівки і зрадів, наче у дитинстві, аж сплеснув долонями:
- Ов-ва! Шпаки прилетіли!

...Молоденька травичка, яка щойно пробилася з-під землі, з ночі ще вкрита памороззю. А та виблискує на сонці різними барвами, мовби хтось перлини розсипав. Та шпакам, схоже, байдуже до паморозі. Сновигають серед перлів, вишукують у травичці якусь поживу. Глянути здалеку, то таке враження, що пернаті ковтають заморожені перлини. Ні, не ковтають. Горло бережуть для співу.

Сонечко трішечки вище піднялося, як паморозь перетворилася на росу. Таке перетворення швидко відбувається тільки під лагідним промінням весняного сонця. Ось вже й падають краплини з гілочок дерев на землю:
- Дзень-дзень!
Добрий день!

І я разом з ними вітаю новий день.

Деталі

Автор: Анастасія Бурлака

08 квітня 2019

Перегляди: 1020

Взагалі, що ж таке реальність? Я сама ставлю собі це запитання. Яка вона ця реальність? Більше всього, що вона для кожного своя: хтось дивиться через призму рожевих окулярів, хтось сприймає її за принципами оптимізму чи песимізму.

Деталі

Автор: Анастасія Бурлака

08 квітня 2019

Перегляди: 651

Для мене брекети вже давно стали як частинка самої себе. Вони ніби зрослися з моїм «я», стали елементом іміджу, що підкреслює мою індивідуальність. Спочатку було незвично, навіть боляче, коли зуби стискав, на перший погляд, маленький тоненький дріт (дуга). Та мене дивувала його міць. Я почала розгадувати в чому його секрет, як так можна було продумати до деталей, щоб «виправити природу» зубів.

У моїй голові крутилися різні асоціації, і ось воно – «бінго». Якнайкраще склався пазл. Найдоречніше порівняння та порада людям на такому, начебто непримітному прикладі. Тож моя здогадка: за кожним зубом закріплена «цеглинка» (буду називати її так, відходячи від професійної термінології, оскільки ця «цеглинка-брекети» складається з декількох компонентів), тобто їх нічого не об'єднує, вони перебувають на відстані одна від одної, так вони нічого не вирівнюють. Але на допомогу приходить дріт, який нанизує ці «цеглинки» на себе і закріплює їх, тим самим виконуючи корекційну функцію.

Деталі

Автор: Савичева Анна

03 квітня 2019

Перегляди: 1407

Интересная разновидность теневого театра, ныне исчезнувшая, существовала на Малабарском побережье (на западе полуострова Индостан в Индии) и называлась «паваи кутху». Театры теней встречаются во многих странах Азии, но в Индии, Китае, Индонезии они отличаются оригинальным стилем, своей собственной неповторимой техникой. Наиболее известен на Западе ваянг - древнейшее культурное и религиозное явление Индонезии, и прежде всего Явы. Вершина художественного мастерства - ваянг-кулит-пурво («древний ваянг плоских кожаных кукол»).

Ваянг - тень, отражение реальной жизни; он соединяет фантазию и реальность, символику и обыденность. Представления ваянга традиционно устраивают по значимым поводам. Первоначально смысл ваянга состоял в общении с духами предков. Сами яванцы считают ваянг-пурво символом пути внутреннего совершенствования и достижения подлинной гармонии.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

31 березня 2019

Перегляди: 915

Ця неймовірна пригода трапилася з моїм татом-журналістом років тридцять тому. Він розповів мені її докладно, тож подаю з його уст.

* * *

- Редакційне завдання привело мене у віддалене село. Я зібрав необхідну інформацію, поспілкувався з цікавими людьми, уточнив деякі деталі, факти і вже стояв на зупинці в очікуванні автобуса. Хотілося якнайскоріше повернутися додому, сісти за письмовий стіл й оперативно підготувати журналістський матеріал у черговий номер газети. Тут же, на зупинці, обмірковував концепцію майбутньої публікації.

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

15 березня 2019

Перегляди: 728

(З фенологічного щоденника)

Хто як відчуває, сприймає прихід весни. Для когось це асоціюється з прильотом граків (вони, до речі, можуть прилетіти і в лютому), з поверненням журавлів, лелек. Для когось це початок руху соків у берези. От тільки не потрібно калічити дерево. Можна знайти у корі тріщину, яка утворилася від міцних зимових морозів (кажуть: «Кора тріскає»), і прикріпити під нею посудину. А потім замазати тріщину глиною чи спеціальною сумішшю, яка продається у сільськогоподарських магазинах. Хтось відчуває прихід весни, коли розквітли проліски, підсніжники, первоцвіт. Але не зривайте їх намарно! Асоціюють весну з розквітлою вербою, повенями, стрімким рухом струмків, теплим відпаром землі та запахом прілого торішнього листя і трави, що вивільнився з-під снігу.

Деталі

Автор: Папченко

06 березня 2019

Перегляди: 776

Внимание! Конкурс викторин в КЛАДОСКОПЕ нашего сайта набирает обороты. Представляем вам новую викторину по сказке Николая Некрасова «Дедушка Мазай и зайцы»! Обращаем внимание, что все еще сохраняются большие шансы выиграть главный приз конкурса - пять тысяч рублей!

тот самый Папч
===

Увага! Конкурс вікторин в КЛАДОСКОПЕ нашого сайту набирає обертів. Представляємо вам нову вікторіну за казкою Миколи Некрасова «Дідусь Мазай і зайці»! Звертаємо увагу, що все ще зберігаються великі шанси виграти головний приз конкурсу - п'ять тисяч рублів!

той самий Папч

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

19 лютого 2019

Перегляди: 2034

(З фенологічного щоденника)

Щойно минуло Стрітення (15 лютого). До справжньої весни ще далеченько. Але вже кілька днів поспіль насолоджує людей тепла погода. Буває, що вночі припече морозець, та вдень, як тільки сонечко підніметься вище, від нього і сліду не залишиться. Весна?.. Не весна?.. Годі й думати. На лузі якось невчасно розпустилася верба (невеликий кущик), одна-єдина з-поміж своїх сестер. А тут півсотні таких кущів. Ті не поспішають «спалахнути» бруньками. Ота єдина мочить ніженьки-коріннячка у прохолодній воді з талого снігу і красується. Хоч би що! Всім на заздрість!

Деталі

Автор: Анастасія Бурлака

16 лютого 2019

Перегляди: 862

Монолог осілої пташки

Чи хтось задумувався колись, про що цвірінчить пташка? Можливо, вона щось повідомляє вам. Можливо, наші думки схожі, але ми не хочемо чути. На жаль, ніхто на неї не реагує, тому вона веде монолог. Що ж в голові у цій маленької істоти? Ну так ось:

– Який би був прекрасний світ без цих двоногих. Я б тоді висипалася, – тяжко зітхає, – а так приходиться шукати, чим би то черв'ячка заморити.
– І що мені після цього робити?! Як можна радіти дню, якщо мене так безтактно розбудили?
– Від цих двоногих взагалі немає толку: шумлять, спати не дають, їсти не приносять. Так ще не звертають на мене увагу. Що ж це таке?! Я вимагаю кращого до себе ставлення. Ти дивися на них. Кишкають мені. – Пфффф…
– Все ж таки переїду! Переїду, де будуть всі умови класу люкс. А то мені це життя, в цьому не благородному місці, починає набридати.
– Фу! Чому деякі на мене чомусь постійно витріщаються? Зі мною щось не те?! Хай тільки щось скажуть…
– Полечу огляну свої володіння. От я дивна, навіщо? Це і так все моє, тому хай все обертається навколо мене, а не я…
– Хей! Це моє дерево! Лети звідси! Забери свої брудні лапки з мого Царства «Хвали і Пошани». Все! Це була остання краплина. Більше мого дзьобика тут ніколи не буде. Хай інші самі тут виживають, а я буду жити. Куди я тільки не полечу – мене всюди будуть чекати. Бо як же можна без мене?!

Деталі

Автор: Лехман Маркіян Тарасович

13 лютого 2019

Перегляди: 1004

(Розповідь від першої особи)

Ця історія розпочалася із мого захоплення музикою. Ще у дитинстві дуже полюбив скрипку, відвідував школу мистецтв, потім грав у музичному ансамблі, їздив з нам на концерти. Навіть мали чимало шанувальників, фанатів, які запевняли, що своїм виконанням ми даруємо їм радість, насолоду. Але мить одного дня все враз змінила. Через брак коштів мені довелося покинути ансамбль і влаштуватися на будівництво.