Свобода… Її багатогранні, різнобарвні відтінки, потрапляючи у свідомість лише один єдиний раз,лишаються там назавжди, відтіняючи кожен день нашого життя.

Та, чи не є це ілюзією, яка, разом із солодкими нотками щастя потрапляє в кров і потім приносить гіркі розчарування…

Старі колії загубилися в заплутаних лісових стежках. Збираю росяні зірочки на холодному нічному небі, ховаючись серед поля втомлених диких маків. Вони проростають прямісінько з людських сердець, палаючи пломенистим вогнем. Обпалюють мої руки холодом і обплітають вуста медовим сном.

Мрію знов прорости крізь залізо, крізь покинуту мрію і загублену думку… Пишу листа бузковими чорнилами на безликому камінні, звертаючись до тебе, людино з останнього вагону.

В подорожі до кращої долі, знайшла тебе…

***

Темрява огортає нічні вулички, закутуючи їх в легку, ледь помітну пелену туману. Ти йдеш в небуття… Не пам’ятаєш, що було вчора, не знаєш що буде завтра. Хочеться розчинитися в цій нічній пітьмі. Вона знає про тебе більше від усіх. Вона знає,хто ти є насправді. Але не хвилюйся, вона збереже твою таємницю. І помре з першими променями сонця.

21 століття.

Війна між світами.

Космічний попіл у полоні диму намагається схопити світло-багряне зарево думок.

Волосся, кольору вранішньої зірки переливається, ховаючись в гротескній обкладинці. На даху багатоповерхівки, стрибаючи в обіймах пост-року, мріє чергова, закохана в безликі тіні особистість.

Привіт! Чи пам’ятаєш літні ночі з запахом соняшникового поля, де ми згубили свої кращі сни? Серед зірок збирали дикі маки… У світлі ліхтарів спалили себе, щоб відродитися потім з попелу купальських вінків. Твої картини, написані медовими фарбами увінчають мої стіни…

Під спів пурпурового заходу сонця відпускаю твою несміливу руку… М’ятні сльози стікають по обличчю в самісіньке озеро нашого дитинства. Хто ми один одному? Друзі, чи може, щось більше?

Ти благаєш не покидати тебе на тому боці, але:

Тобі запалю ліхтарі,
Щоб шлях любові ними освітити.
Збудую потяг швидкісний,
Щоб подорож могли здійснити
У серце, де Любов пала,
І щоб з тобою вічно жити.
Та, втім, є справа ще одна -
Тривогам двері зачинити.
Спитаєш ти: «Чи зможу я?..».
Повір мені: я зможу це зробити!

(Картинки з життя)

Петрик повертався зі школи додому у піднесеному настрої. Навіть міцний мороз йому не дошкуляв. Ще б пак!
- Ура! Попереду зимові канікули з новорічно-різдвяними святами. У шкільному табелі успішності лише відмінні оцінки. Буде чим потішити батьків! - радів хлопчина.

Як тільки зайшов у під'їзд своєї багатоповерхівки, побачив на підлозі біля батареї опалення... синичку. Пташка зіщулилась і завмерла, боячись, що Петрик скривдить її. (Ні, він не такий!). Але чомусь не втікала.
- І як ти потрапила сюди? - не міг второпати школяр. - Мабуть, хтось заходив у під'їзд, а ти непомітно пролетіла повз нього у тепле місце.

Попри те, взяв синичку у долоні, посміхнувся, бо пригадав приказку: «Краще синиця у руках, ніж журавель у небі». Та не пручалася, не мала сил, тільки серденько тріпотіло. Петрик здогадувався, що вона замерзла. Приніс додому і, не роздягаючись, посадив у клітку. Колись у ній жив папуга, але не стало його через старість.

Синичка забилася у кутик на долівці клітки. Втриматися на жердинці (імпровізованій гілці) не могла, як тільки не старався Петрик. 
- Хай буде по-твоєму! - вирішив хлопчина і облаштував синичці тепле гніздечко-кубельце з вати у тому кутику на дні клітки, що облюбувала синичка.

Він уже уявляв, як синичка «пропишеться» у їхній квартирі, буде з ним приятелювати, стане «ручною». А схоче на волю, то відпустить. Не можна знущатися над живими істотами. Фантазіям не було меж.

z vasilem

Вітаю Вас зі Старим Новим Роком, з Василем!

* * *

Нас послав Святий Василь
Засівати в заметіль,
Й особливий дав наказ,
Щоб засіяли і Вас!
Ще й навчив казати так:
На кохання сієм мак,
Сієм жито на добро,
А для сміху Вам - пшоно!
Для здоров'я Вам - овес,
Щоби кріпким був рід весь!
А від заздрісних осіб
Сієм Вам пшеницю-хліб!

 

* * *

Сію-сію, посіваю,
З Новим Роком Вас вітаю!

Щиро ВАШ - Маркіян ЛЕХМАН

- Вже стало доброю традицією, що частими гостями радіостудії «Новий Двір» є слухачі Червоноградського відділення Міжнародної Академії літератури і журналістики - учні місцевих шкіл, студенти. Це ті юні поети і прозаїки, хто любить і плекає рідне слово, - розпочав розмову в ефірі радіожурналіст Павло Кінах і передав «ефірну естафету» керівнику відділення, громадській діячці, члену Української асоціації письменників Наталії Кічун-Лемех.

Друзья! Представляем вам новую викторину по сказке Оскара Уайльда «Мальчик-звезда». Эта викторина публикуется в рамках нашего конкурса литературных викторин. Спешите принять участие!

malchik zvezda1

Для того чтобы сразу попасть туда, где на нашем сайте проходит наш конкурс викторин, просто нажмите на эту ссылку: «Викторины»

---

Друзі! Представляємо вам нову вікторину за казкою Оскара Уайльда «Хлопчик-зірка». Ця вікторина публікується в рамках нашого конкурсу літературних вікторин. Поспішайте взяти участь!

З повагою, ваш Папч

 

Коментарі

Новеньке у блогах

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 червня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 квітня 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 лютого 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...

Нагороджуються медалями!

Пирателисса
14 травня 2023

Рада модераторів дитячої республіки «Літературний сайт Скарби Папча» прийняла рішення нагородити...

Кое-что очень интересное, вкусное и изумительное...

Лиза Зуева
01 травня 2023

Посоветую вам один замечательный рецепт. Мы готовим эти вафли больше 5 лет, и все в нашей семье...