(Осінній етюд)

Вересень. Ліс пахне грибами. У вихідні від шкільних занять, спозаранку відправляюся на "тихе полювання". Назустріч дехто повертається з лісу вже з повним кошиком грибів.
- Поспішай-поспішай! - жартує до мене старший дядечко. - А то всі гриби без тебе визбирають...

Навпаки, йду повільно, насолоджуюся красою осіннього лісу, густим туманом. У кошику - кілька рижиків, сироїжок, пощастило знайти й маслюка.

Вокзалы - они все чем-то похожи. Неуловимым таким. Немного грустным, щемящим чувством... В этой шумихе, когда вокруг смесь из приглушенных голосов, объявлений о прибывающих и уходящих поездах, шорохов шагов, всегда есть что-то знакомое. Что-то из детства далекого-далекого, когда тебе страшно потеряться среди незнакомых людей, поездов и сумок. И в то же время интересно, до мурашек, все увидеть, услышать...

Сейчас почти половина шестого утра. Поезд только в 10:52. Так вот получилось...

(Етюд)

На початку літа квітка соняшника нагадувала ромашку. Тільки замість білих — красувалися жовті пелюстки. Соняшник вранці завжди дивився на схід сонця, потім повертав квітку-голову на південь за рухом небесного світила, а ввечері півобертом проводжав його захід, заглядаючи з-за тину. Як тільки сонце опускалося за обрій, соняшник знову повертав свій погляд на схід, з нетерпінням очікуючи світанку. Лише прохолодна північна сторона не цікавила рослину.

Минали дні, тижні... Соняшник ріс на очах. У спеку я поливав його водою. Квітка більшала, а стебло піднімало її чимраз вище. На ній вже добре було видно зернятка. Вона так само вперто спрямовувала свій погляд за рухом сонця, жадібно хапала його проміння. Згодом робила це дуже повільно. Не вельми легко повертати рослині обважнілу масивну голову. Я навіть назвав соняшника "ледацюгою".

(З фенологічного щоденника)

Є така цікава пора в природі — передосіння. І це слово вжито не як прикметник, а як іменник. Ні, це не "бабине літо", що приходить у вересні, посноване довгим павутинням. Передосінням можемо назвати другу половину серпня. Зрештою, в народному календарі українців свято Маковія (14 серпня, а за старим стилем — 1 серпня) називають першим осіннім святом. Хоча, здавалося б, ще не осінь, але вже й не літо. Сонце вдень може добряче пригріти, та ранки й ночі — прохолодні. Складається враження: прохолоди додає й роса, бува, що й тумани — хоч не вельми густі, молочні, проте чітко вказують про наближення осені.

Листя на деревах і кущах ще не позолотилося. Хіба що на смородині та порічках воно вже пожовкло. А так подивився на берізку, ліщину і побачив — на зеленому листі де-не-де з'явилися жовті цятки. З кожним днем вони більшають. До того ж ліщина подарувала мені кілька горішків. Поки що зернятка не коричневого, а білого кольору. "Молоді". - кажуть. Люблю такими поласувати! Доспілі яблука, груші, сливи у садах — також дари осені.

Завтра, в субботу, в 21:00 по времени Екатеринбурга или в 19:00 по Киеву, как обычно, состоится встреча на "Волшебных Полянах" в чате. Приглашаем всех ребят! Кнопка "ДВЕРЬ НА ПОЛЯНЫ"... Можно задать любой вопрос администрации сайта. Или просто поговорить с другими ребятами.

-------------------

Завтра, в субботу, о 21:00 за часом Єкатеринбурга або в 19:00 по Києву, як зазвичай, відбудеться зустріч на "Чарівних Галявинах" в чаті. Запрошуємо всіх дітей! Кнопка "ДВЕРІ НА ГАЛЯВИНИ"... Можна задати будь-яке питання адміністрації сайту. Або просто поговорити з іншими дітьми.

Вранці після нічної зливи глиняно-піщана лісова дорога перетворилася на суцільне місиво. Важко ступати, ноги стрягнуть у болоті, та ще й скрізь калюжі, які доводиться оминати. Однак не жалкуємо з татом, якраз впору збирати гриби. Година часу, як ми пройшлися лісовою дорогою (краще сказати — пробуксували), лише інколи звертали у гущавину, а в кошиках вже по десятку грибів.

Цікаві зустрічі у лісі, як вже переконався, трапляються неждано-негадано. Так і цього разу. В метрах двадцяти від нас побачили галку, вся у бруді, болоті, розпростерла крила, перекидається то на спину, то на бік, то на живіт, то знову на інший бік...

zakaty m

Красота природы бесконечна. Она завораживает и вдохновляет.

(З фенологічного щоденника)

28 серпня 2015 року. Свято Успіння Пресвятої Богородиці. Збираюся з батьками до церкви. Але перед тим вийшов на балкон, аби з'ясувати: яка погода?

Кожна пташка по своєму захищає пташенят, відволікає ворога, наче виманює на себе. Приміром, як тільки кіт вештається біля гнізда ластівок, ті з криком шугають над його головою, лякають. Бува, що на допомогу прилітають інші ластівки. Добре, коли це побачить господар та ще й покарає котяру. Тому ластівки люблять людей, довіряють їм.

Мій дідусь пригадав такий випадок з дитинства. Якось його сусід-ровесник (тоді — хлопчина, років десяти) вирішив зблизька подивитися на пташенят лелек. Ті звили гніздо на стрісі їхньої хати. Краще б цього не робив! Отримав доброго прочухана від дорослого птаха, ледь без ока не лишився. А наступної весни лелеки вже не повернулися до цього гнізда. Подвійний гіркий досвід. "Нерозумна дитина", — прокоментував дідусь.

Артистично хитрує дика качка. Бачив це особисто. У високих зарослях очерету на мілині річки запримітив дику качку з десятком каченят — маленьких, сіро-коричневих пухнастих клубочків. Так і кортіло взяти хоча б одного до рук, пригорнути до щоки і... відпустити. Коли ще побачиш таку красу?.. Тим паче, недосвідчені, безпечні каченята не реагували на сигнал тривоги качки, підпливали близько до мене. Знав, що цього робити не можна, то й не робив. Моя присутність неабияк налякала качку-маму. Вона вдала, що поранена, волочила крилом по березі, заманювала непроханого гостя до себе, мовляв: "Упіймай, я ж — безпорадна!". Та тільки наблизишся — чкурне з-під носа. Я не став тривожити пернатих і поспішно залишив це місце.

Внимание, люди.
Пользователь vika stasiv (Леді Віка) не посещала наш сайт на протяжении шести месяцев. Согласно Уставу «Совета сайта», член «Совета...», в течении полугода ни разу не принимавший участия в жизни «Совета...» - не голосовавший, не обсуждавший никаких вопросов, не предлагавший ничего - автоматически исключается из состава «Совета сайта». А также, соответственно, из состава жюри детского литературного конкурса «Большое летнее приключение - 2016» (согласно правилам проведения конкурса). Что и произошло сегодня. Пользователь vika stasiv перемещена, согласно возрасту, в список «Команда» и может продолжать публиковать на сайте свои произведения и записи в блоге, и рисунки на обычных для авторов сайта условиях.

Зам. Пред. «Совета сайта»
Тополёнок

-------------------------------

Інформація щодо складу «Ради сайту»

Увага, люди.
Користувач vika stasiv (Леді Віка) не відвідувала наш сайт протягом шести місяців. Відповідно до Статуту «Ради сайту», член «Ради...», який протягом півроку жодного разу не брав участі в житті «Ради...» - не голосував, не обговорював жодних питань, не пропонував нічого - автоматично виключається зі складу «Ради сайту». А також, відповідно, зі складу журі дитячого літературного конкурсу «Велика літня пригода - 2016» (згідно з правилами проведення конкурсу). Що і сталося сьогодні. Користувач vika stasiv переміщена, згідно до віку, у список «Команда» и може продовжувати публікувати на сайті свої твори і записи в блозі, і малюнки на звичайних для авторів сайту умовах.

Заст. Голови «Ради сайту»
Топольонок

 

Комментарии

Новенькое в блогах

one

Накануне

Катя Зуева
03 февраля 2026

Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...

golubki

Путешествие в мир голубей

Лиза Зуева
25 апреля 2025

Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...