22 березня. СОРОК СВЯТИХ, або СОРОК МУЧЕНИКІВ.

Пам'ять 40 мучеників відноситься до кола найшанованіших свят. У день їх пам'яті полегшується строгість Великого Посту. А ще випікають жайворонків - Весну зустрічають!!!

На дворі така віхола,що добрий господар і собаку на вулицю не випустить. А тут треба йти - вдома немає жодного яблучка, зелені. Як же без справжніх вітамінів? Ледь- ледь добралися до львівського привокзального ринку. Шукаємо сільські яблучка. Спритники-продавці пропонують гаренькі, кругленькі фрукти, як кажуть до кольору до вибору, але ми знаємо - вони із нітратами.
Врешті-решт знайшли гарні яблучка.
- Який сорт ?- цікавимося у бабусі.
А вона у відповідь - сорту не знаю, яблучка із Косівщини.
- Скільки ж вони коштують? - запитуємо.
-10 гривень кілограм-відповідає старенька.
Чому так дорого? Вчора ми купляли по 5 гривень.
-Таке кажете дорого? Дивиться на нас бабуся, промовляє.
-Купуйцте не роздумуйте яблучка у мене сортові, відбірні - гуцульські. І де ви таке бачили, аби гуцулу щось дешево продавали. Ми купили і пішли. Яблучка й насправді пиші, ле коли розрізали одне , покоштували, а воно тхне запістнілим підвалом.

Ребята! Я в этом месяце был в жюри конкурса Книгуру. Он закончился. Теперь могу выдохнуть - это было не легко, тем более, что большинство отзывов мне пришлось писать в самый последний день. Может кому и будет интересно, что первое место заняла Светлана Лаврова с книгой "Куда скачет петушиная лошадь" (о ней я напишу статью)!!!

 Второе место Юлия Кузнецова. Где папа? и  Нина Дашевская. Скрипка неизвестного мастера 

Третье место Владимир Аренев. Душница. Ирина Лукьянова. Стеклянный шарик

Ещё там была номинация познавательная литература, там вот так распределились голоса:

1. Михаил Колодочкин. Мужчинам до 16 об автомобиле.

2. Игорь Жуков. Русская пленница французского кота.

3. Владимир Березин. Последний мамонт.

Все книжки мне понравились, Светлане Лавровой я поставил высший балл. Советую почитать!

Моя дружина була на прийомі в лікаря. Ми вчилися з ним в університеті в одні роки, тільки на різних факультетах, і навіть мешкали в одному студгуртожитку. Потім залишилися працювати в місті нашої студентської юності. Тобто особисто зналися, при випадкових зустрічах приязно віталися. До речі, як про спеціаліста, про нього йшла непогана слава.
Коли бачилися десь у місті чи в якомусь владному будинку – інколи навіть обнімалися. Коли ж якось я лежав у лікарні і в коридорі випадково стрівся з ним – не впізнав мене... Але я з того не робив трагедії. До всього у цьому дивному світі звик.
Тоді ескулап оглянув прийшлу, дав направлення на аналізи.
– Як мається чоловік? Передайте йому вітання, – попросив.
Як завжди, всунула йому в кишеню 10-доларову купюру. Така в нього такса. Пацієнти знали, що цей лікар любив саме "зелені".
Хворі знають, хто з лікарів скільки коштує.
Прийшла додому, розповідає. Їй сумно, бо в нас грошей нема: я – на творчих хлібах, тобто на безхліб'ї, а вона – у декретній відпустці. Тому кожна гривня у нас був на рахунку...
– Краще б він не передавав мені вітання, а не брав від тебе гроші, – мовив я. – Це було б для мене найкращим привітом...
2010 рік

У Боркунів був один син Денис, якого безтямно любила його ненька. «Синочку любий», – тільки так називала його, надіючись, що лише він догляне її на старості.

Одружившись, він не захотів жити з батьками у високому гірському селі, а звив собі сімейне гніздечко у райцентрі. Хлопець ще з дитинства цурався будь-якої роботи на землі-годувальниці, зате справно навідувався до батьків, коли треба було набрати картоплі, сала-м»яса-ковбас, курячих яєчок... Нічого нового і дивного у тому не було. Так роблять майже всі діти.

Тоді я навчався на четвертому курсі університету. Жив далеко від отчого дому в студентському гуртожитку обласного центру.
Якось дізнався, що єдиний синок Бучків, у яких я дитям наймитував, одружуватиметься.

– Хлопці, – сповістив я своїм друзям. – Їду. Їду на свадьбу. О-о, я так ще ніколи не свадьбував.
– Щось ми за тобою досі не помічали, аби ти полюбляв весільні гульки, – на те вони здивовано.
– Колись треба й це починати, – мовив я.

У 2012 році ООН проголосила 20 березня Міжнародним днем щастя (International Day of Happiness) з метою підтримати ідею про те, що прагнення до щастя є загальним почуттям для всіх людей нашої планети.

Також, на думку засновників Дня, сьогоднішнє свято покликане показати, що щастя є однією з основних цілей людства, у зв'язку з чим засновники закликають всі країни направити зусилля на поліпшення добробуту кожної людини.

"Люди! На нашем замечательном, великолепном, уникальном ))) сайте Сокровища Папча в разделе Кладоскоп, новая невероятная викторина!

Ее придумала активнейший пользователь сайта, Люба! На этот раз, желающие принять участие в разгадывании встречаются с блестящей

повестью классика детской, а также фантастической, и к тому же приключенческой литературы Кира Булычева "Подземелье ведьм". История о верности и любви, жутких тайнах и секретных загадках!
Приглашаем! Приходите!

модератор Суок
==========
Люди! На нашому чудовому, прекрасному, унікальному))) сайті Скарби Папча в розділі Кладоскоп, нова неймовірна вікторина! Її придумала
найактивніший користувач сайту, Люба! На цей раз, охочі взяти участь в розгадуванні зустрічаються з блискучою повістю класика дитячої, а

також фантастичної, і до того ж пригодницької літератури Кіра Буличова "Підземелля відьом". Історія про вірність і кохання, про моторошни
таємниці і секретни загадках!
Запрошуємо! Приходьте!

модератор Суок"

 

Нечаянно в ответ на чьё-то стишие из буриме
("Жизнь бывает разная,
И не всегда прекрасная, 
То снег на башку свалится
То башмаки развалятся
Все так вокруг не клеится,
Что ясно - судьба ленится!"):

оповідання-бувальщина

Велика біда сталася минулої весни у родині Микулинців. Зовсім занепала стара Микулинчиха. Майже не було того дня, щоб до неї не приходили лікарі.  Що й казати - набідувалися з нею діти, але так і не могли дати собі ради.
За декілька тижнів бабку Марію відвезли на "швидкій" в дільничну лікарню, що рядом знаходилася у гірсьому верховинському селі Новоселиця.
Коли оглядав хвору бородатий лікар, він тільки хитав головою і казав:
- Запустили ви хворобу старої, а зараз спробуй її на ноги звести. Спокою не дає задуха - болять кістки, марудить шлунок.

 

Комментарии

Новенькое в блогах

one

Накануне

Катя Зуева
03 февраля 2026

Вчера услышала, как при прощании один человек сказал другому: «Пиши мне иногда. Просто пиши:...

golubki

Путешествие в мир голубей

Лиза Зуева
25 апреля 2025

Этот коротенький "очерк" (или как это назвать вообще?) я написала почти год назад, и всё думала...

Тест! Сможешь прочитать?

Лиза Зуева
17 июня 2024

94ННОз СООбЩ3НN3 ПОК43Ы8437, К4КИЗ У9ИВИ73ЛЬНЫЗ 8ЗЩИ МОЖ37 93Л47b Н4Ш Р4ЗУМ! 8ПЗЧ47ЛЯЮЩИЗ 8ЗЩИ!...

pervyi nomer

Юбилей нового журнала

Лиза Зуева
04 апреля 2024

Не знаю, будет ли это интересно, но всё же расскажу.

Я думаю, некоторые из нас когда-то делали...

Зелёная машинка с жёлтыми колёсиками

Катя Зуева
23 февраля 2024

Недавно я, папа и мой младший брат были во Дворце зрелищ и спорта. Там в одном из длинных...