Бездонна ріка неспішно текла собі кудись у синє море...
Так було б і надалі, якби якийсь шибеник не вилив у неї білу фарбу... І розлютилася річка!
Сердито підняла свої хвилі, спінила. Та й розбилася крильми об свої ж береги...
І вони - ожили! Он кущі глоду зашепотіли щось мовою дощу. Сон-трава розстелила оксамитові килими... А вдалині залунала музика дзвіночків - мелодія літа, сонця й свободи під блакитнооким шатром неба.
Небесна казка...

Коментарі  

+2 #1 NinaMal 10 січня 2011

Бачу, що автор працює в жанрі "поезія в прозі". Мені здається, що дуже вдало.

Оновити список коментарів

У Вас недостатньо прав для коментування. Реєструйтеся або авторизуйтеся.